Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Бабо, а мати пила, як була вагітна?» — «Пила і курила». — «Як я ще нормальною народилася?»



«Бабо, а мати пила, як була вагітна?» — «Пила і курила». — «Як я ще нормальною народилася?»

Вони схожі між собою зовні. Кажуть, і характери мають подібні. Молодша вже доросла до того, що свариться зі старшою на рівних. Та, разом з тим, тулиться, обіймає і цілує. З вдячності за своє життя. Молодша — 16-річна Катерина Мироненко. Старша — 63-річна Тетяна Шумна. Живуть у Березні Менського району. Онука і бабуся, котру Катя називає то бабою, то мамою. Адже рідній матері дівчинка не потрібна з народження. Хоч і живе за чотири хати, до Катрусі вона байдужа, мама тільки за документами. На жоден виступ доньки, а Катя так співає, що з всеукраїнських і навіть міжнародних конкурсів привозить призові місця, не приходила.

Є у них і дід Григорій Шумний, чоловік Тетяни Михайлівни. Та від нього допомоги годі чекати, самому потрібна — півтора місяці тому ноги потрапили під комбайн. Обидві зламані.



Катерина Мироненко з бабусею Тетяною Шумною

Батько чекав Серьожу. Народилася Катя — пішов з родини

— Як забрала Катю з пологового, так вона зі мною і живе, — змахує сльозу Тетяна Шумна.

Онука тут же підходить до баби. Обіймає.

— Ба, ти що, плачеш? Заспокойся, — пригортає до себе і ніжно гладить по волоссю. — Усе нормально.

— Кажу їй: Катю, що ти мене при людях обіймаєш, я вже стара, може, тобі не зручно, може, соромишся. А вона мені: «Що ти плетеш?» — кінчики вуст Тетяни Михайлівни пливуть в усмішці.

Живуть за три кілометри від центру селища. Щодня (у теплу пору року велосипедом, у холодну пішки) Катя декілька разів добирається туди-назад: у середню школу, у музичну школу, з бабою на базар.

— Дід її «хвостиком» називає, бо куди я, туди й вона. Катя не така, як її мама. Я ж їй не забороняю піти погуляти, а в неї бажання нема, — розказує. — Ото співає, малечу сусідську глядить. А до гульок — не дуже.

— Навіть на велосипедах дівчата кличуть покататися, а мені краще діток позабавлять, люблю малечу, — підтримує розмову дівчина. — Багато я сусідських виростила, вмію і підгузок змінити, і нагодувати, і бавити.

Народилася Катя 1 вересня. Катериною стала не зразу.

— Назвала її Тамара (донька Тетяни Михайлівни. — Авт.) чи то Альбіною, чи то Аліною. А я й кажу: ім’я красиве, але це ж погано, що я забуваю, як онуку звуть. Давай маляті якесь простіше ім’я. Тамара каже: «Тоді Катя». Ну, це вже інша справа, це вже я запам’ятаю, — пригадує події 16-річної давності Тетяна Шумна. — Дівчинку і не чекали. На УЗД сказали, що буде хлопчик. Зять йому ім’я придумав — Серьожа. А як Тамара подзвонила і сказала, що дівчинку народила, він не міг у себе прийти: як це — чекали хлопчика, а мають доньку. Розстроївся. Відвернувся до стіни. Так до ранку пролежав. Підвівся, зібрав речі і більше додому не повернувся. Тепер уже покійний.

У Тетяни Михайлівни троє дітей: Неля, Тамара і Анатолій. Дочки — любительки хильнути чарку. Неля діток не має, але матері по господарству допомагає. І з Катею родичається. А от Тамара тільки п’є. Як і заходить до матері в гості, то не доньку провідати, а собі щось попросити. Анатолій — путній. З дружиною їздять по заробітках у Фінляндію, Польщу. Мають 15-річного сина Максима, вчиться в Чернігові у спортивному ліцеї.

— Я вже думала, чого так з дівчатами вийшло? — смикає низ своєї смугастої футболки пенсіонерка. Опускає очі. — Певно, контролю було мало. Як вони підлітками були, я на інкубаторі працювала, і денні, і нічні зміни. А вони гуляли. Чоловік мій пив, йому не до дітей. А як помітила, що з Тамарою біда, уже вплинути ніяк не могла. Вона жила своїм життям, хиляла чарку та й годі.

— Я у баби питала, а як мати вагітна була, вона також пила? Баба каже: «І пила, і курила». Дивуюся: як я ще нормальною народилася, — хитає головою Катерина.

Викладач вокалу Каті 26-річна Тетяна Саченко говорить, що дівчинка не терпить п’яних, така в неї образа на маму.

У Березні жартують: рідній мамі Катя не треба, зате в неї дві матері, бабуся і Тетяна Геннадіївна.

— Так, Катя — моя доця, — і не противиться педагог. — Ми з нею разом і займаємося, і чай п’ємо, і мого трирічного синочка Андрійка бавимо. Як їздили на конкурси, то й спали втрьох. А перший конкурс був, коли Андрійко мав два з половиною місяці.

У тимчасовій кімнаті Каті (поки у її кімнаті ремонт, дівчина переїхала до зали) — серед грамот і нагород, два фото, з бабусею і з педагогом. З рідною мамою нема...

— Скільки я від обідів у школі відмовлялась, щоб портрет бабусі на день народження замовити, — показує полотно на стіні Катруся. На фото гарно вбрані, красиво зачесані дівчинка і Тетяна Михайлівна. — Це з випускного у дев’ятому класі. Хотілося порадувати бабусю, а портрет більше 500 гривень обійшовся. Це при тому, що той, хто його робив, дізнавшись про моє життя, ще й сотню мені скинув.

«Як життя не складалось, хотілось все покинути — і в Росію, додому»

Тетяна Шумна в Березні оселилася майже 45 років тому (ювілейна дата у листопаді). Родом з Тверської області, Росія. Там службу в армії проходив її майбутній чоловік Григорій. Він і привіз наречену на Чернігівщину.

— Зразу було важко, — зітхає Тетяна Михайлівна. — Це я зараз і російською, і по-березенськи розмовляю. Писати українською не вмію, але читати навчилася. Як переїхала в Березне, мови взагалі не розуміла. Дівчата з мене на роботі жартували. Скажуть яке-небудь слівце, а я голову ламаю, що воно означає. Баню лазнею назвуть і гигикають. А я не розумію, про що мова. А то якось свекруха ішла на роботу й каже мені: «Будеш прати, випери мені спідницю». Ох, ламала я голову, що ж випрати треба! Чоловік прийшов, я до нього: «Що мене мати просила?» Тепер уже звиклась, уже як місцева. А як життя не складалось, хотілося все покинути, і в Росію, додому. Чоловік п’є, усе на мені, я тут чужа, допомоги нема від кого чекати... Та так і лишилася в Україні.

Катя, на щастя, не хвороблива. Важко було, я на роботу на вісім, і на стільки ж Каті в садочок, я до п’ятої, і вона. На роботу спізнювалася, спина мокра, так мотала, з роботи відпрошувалася раніше. А дитя ще ж і шкодливе було. Шукаю Катю, її нема. Аж вона за килимом на стіні сховалася і помадою його обмальовує. Сама вся в помаді. То телевізор перекинула, добре, хоч не на себе! Усього було.

— Лозини за шкоду відхвачувала, — додає Катруся. — За діло. Тепер тільки посваритися одна з одною можемо.

— Виросла вже, — тремтить голос Тетяни Михайлівни.

— А як від діда сховалася? — заходиться сміхом дівчинка. — Була у тітки. Баба на роботі, а дід п’яний прийшов мене забирати. Я не хотіла з ним іти. Сховалася у собачу будку. І заснула. Шукають мене, шукають, а нема дитини. Тоді тітка вчула, що я соплю у будці. Витягли звідти. Але налякалися!

На батьківщині Тетяна Михайлівна не була більше десяти років.

— У Тверській області тепер тільки брат лишився. Батьки померли, ще один брат також. Той, що лишився, усе кличе в гості. Навіть дорогу згоден оплатити. А в нас з Катею ніяк не виходить, то часу нема, то можливості. А як другий брат помер, то на похорони і гроші на дорогу знайшлися, і час.

Виступає у платтях педагога, привозить грамоти і кубки


Завдяки виступам на сцені Катя стала впевненішою в собі

— Катя з дитинства дуже любить музику, — Тетяна Шумна показує фото, на якому зовсім маленька дівчинка сидить на підлозі, а на голові — навушники. — У першому класі віддала її до музичної школи, на фортепіано. Трохи позаймалася, і не пішло. Як підросла, записалась на вокал. Оце виявилося її.

— І сльози були, і нерви, — обіймає підопічну за плечі Тетяна Саченко. — Почали займатися, як у Каті був перехідний вік. Нічого, справились. Тепер вона дуже самокритична. Чітко розуміє свої помилки. Аналізує їх, робить висновки.

Тетяна Михайлівна онуку роботою на городі і по господарству не навантажує. Хіба на канікулах. Хоча хвалить, що дівчинка все вміє, і помити, і прибрати, уже й приготувати.

— Зараз онука 11-класниця, далі поїде на навчання, хата без неї стане пусткою. Дід не рахується, — печалиться бабуся. — Зараз он як поїдуть на тиждень на якийсь конкурс, я місця собі не знаходжу, ні озватись ні до кого, ні обійняти. Це ж моя четверта дитина. Га навчання — її майбутнє, а я якось звикну.

У Березні кажуть, що завдяки співам Катерина стала більш відкритою, впевненою в собі.

— Але співати за столом на родинних святах не люблю досі, не по собі мені, — знизує плечима дівчина.

— І відео мені не показує з виступів, тільки Геннадіївна, а онука не хоче, — хитає головою пенсіонерка.

Катерина навчатиметься по музичному профілю (у Чернігові чи в Ніжині). Не дарма ж з такою віддачею вокалом займається!

— У болгарському конкурсі брали участь відділено, — говорить Тетяна Саченко. — Коштів не було поїхати, то відео виступу відправляли по інтернету. Тут по Україні не кругом з’їздиш, бо дорого, а то Болгарія!

Участь у вокальних конкурсах платна (від 400 гривень). А ще проїзд, харчування, проживання, костюми. Добре, що педагог струнка, як дівчинка, Катя виступає в її сукнях. А нові рвані джинси, які брала на виступ, навіть розтягла, бо вже крупніша від викладача. Постійно шукають фінансової підтримки у фермерів, підприємців, викладачка і сама матеріально допомагає.

Та й родина економить. Відмовилися від газу, топлять дровами, щоб дешевше. А тут іще нові витрати — на Катин день народження дід під комбайн попав.

— Пішов робить на комбайн, — розказує Катя. — Щось сталось із гальмівною трубкою, і комбайном йому по ногах. Добре, що хоч живим лишився! Лікувався в обласній лікарні. Півтора місяці нога на витяжці була, спиці вставляли. А тоді лікар каже, пора розходжуватися. Давай дід на здорову ногу ставати — не може. Відмовляє нога. Через півтора місяці лікування виявилося, що і вона зламана. Та краще пізно, ніж ніколи. Зараз он вдома лежить, тільки мичати получається.

— Обіцяють, що ходитиме, — ділиться обнадійливими висновками лікарів Тетяна Шумна. — Тільки коли? А поки що треба за ним глядіти, як за дитям.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №43 (1745), 24 жовтня 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: людські долі, Тетяна Шумна, Катерина Мироненко, Березне, Менський район, «Вісник Ч», Вікторія Товстоног

Добавить в:


ЦентрКомплект