школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима
школа Оптима



Вона прикрашала буденність

Під час зустрічей з людьми на різних заходах мене цікавлять поети того чи іншого регіону. Читаючи вірші, я відчуваю їхню мелодійність, і вони з часом стають піснями.



Історія написання цієї пісні почалася із телефонного дзвінка від знайомого з Києва Миколи Оцуна, військового історика, етнографа, народознавця, журналіста, громадського активіста:


- Пані Катерино, чи немає у вашому доробку пісні про славнозвісного Івана Богуна?

- Чому запитуєте? Можливо, у визначної історичної постаті ювілейна дата?

- Хочеться, аби сучасні українці відчули патріотизм українців давно минулих часів.


- Здається, в цьому я зможу допомогти.

Кажучи це, я думала саме про Новгород-Сіверський, де похований Іван Богун. Мені пощастило, бо тут живе моя добра приятелька - Лариса Атрощенко, майстриня бісероплетіння. Вона і мала познайомити мене з однією з поетес придеснянського краю, ветераном культурної справи Валентиною Гладковою.

Та до Новгорода-Сіверського нелегко дістатися із нашого Мезина, що на Коропщині. До самої автобусної зупинки потрібно пройти пішки кілометрів зо п’ять, але в передчутті зустрічі з цікавою людиною дорогу подолала швидко. Ось і чарівний історичний Новгород-Сіверський!

З пані Валентиною ми зустрілися в будинку школяра, у мене відразу з’явилося відчуття, що ми давно знайомі. Вона вразила мене своєю самобутністю, глибоким інтелектом, любов’ю до України й нашої Сіверщини, вмінням донести до співрозмовника душу своїх віршів. Валентина Гладкова читала свої поезії, і перед моїми очима проходили сюжети її творів, в яких оживала краса рідної природи, любов до батьківського дому, самовіддане кохання.

Нарешті та перлинка, заради якої я подолала багато кілометрів, - вірш про Івана Богуна «Пам’ять через віки». Я слухала цю поезію і внутрішній зір малював мені мужнього вершника на баскому коні, котрий вів своє козацьке військо у бій за вольную волю України. А в душі уже народжувалась мелодія нової пісні - пісні про Богуна. Понад двогодинна зустріч промайнула, як одна мить.

За деякий час заслужений працівник культури України, провідний методист Со-сницького будинку культури, баяніст, поет, композитор Володимир Чернявський гармонізував для хору пісню «Пам’ять через віки». Він її високо оцінив і пророкував велике майбутнє. Вперше вона прозвучала зі сцени в Сосниці у виконанні аматорів селищного будинку культури (В’юнище). Віктор Охріменко, лікар із Холмів, що на Корюківщині, записав фонограму пісні, яку можна прослухати на сайті Мезинського Національного природного парку в розділі «Талановиті жителі нашого краю. Катерина Кулик» та переглянути відео хорового виконання пісні в YouTube, відзняте новго-род-сіверською тележурналісткою Оксаною Харьковою.

Фестиваль «Нетлінне слово» став добрим приводом нашої наступної зустрічі з пані Валентиною. Не з порожніми руками я їхала до неї - на знак вдячності за співпрацю презентувала диск із нашою спільною піснею.

Валентина Гладкова була сповнена творчих планів та задумів, але доля розпорядилася інакше, і 24 лютого минулого року талановитої жінки не стало. Провести її в останню путь зібралися родичі та друзі. Той лютневий день видався морозним, але ще холоднішим він здавався від пекучого болю втрати.

Та життя продовжується! Людини немає на землі, але пам’ять про неї живе. Пам’ять про чудові екскурсії, різноманітні зустрічі, телефонні розмови, її натхненні поезії, і, як прощальний акорд, - пісня «Пам’ять через віки».

У Валентини Гладкової залишилось багато рукописного матеріалу, і так хочеться, щоб знайшлися організатори та меценати (а я впевнена, що такі люди є на Новгород-Сіверщині), котрі б видали збірку її творів. Бо це, врешті, потрібно нам, її землякам. Щоб відчути гордість за тих непересічних людей, які поряд з нами йшли життям і прикрашали його буденність світлом своєї творчості.

Катерина Кулик, самодіяльний композитор

«Деснянка» №14 (749) від 4 квітня 2019

Теги: Валентина Гладкова, с.Мезин, Коропський район, Катерина Кулик, «Деснянка»

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект