чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
чернигов-авто
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » «Пива по 15 бочок привозили. Мужики все за вечір випивали…»



«Пива по 15 бочок привозили. Мужики все за вечір випивали…»

85-річний Микола Динник з Орлівки Куликівського району йде з магазину, що навпроти зупинки в центрі села. В багажнику велосипеда дві пляшки мінеральної води і морожене м’ясо в целофановому пакеті. На кермі — господарча сумка.



— Целофановим пакетом не користуюся. Оця торба — з мішка, при совєцькій власті вовну у такі вкладали. А жінчина сестра там працювала, два мішки нам привезла. Здоровенні такі, людина й не підніме. Сара Калениківна мішки порізала і сумки з них наробила. Більшу, меншу, ще меншу... Оце в мене середня. Вже до магазину з нас двох тільки я ходжу, дружина — біля дому з двома паличками.

Ось, палку ковбаси купив, — перебирає дідусь продукти в сумці. — В целофані тільки булочки. І розчинна кава, фасована в пакетику. Беру для себе.

— Допомагає збадьоритися зранку?
— цікавлюся. Бо, чесно кажучи, досі була впевнена, що сільські дідусі п’ють переважно чай. Це з безалкогольного. Або щось міцніше.

— Года такі... — відказує. — Ото зранку з носа біжить. Прокинувся — чайник на газ. Кави випив — полегшало.

Спиртного не вживаю зовсім. Якось у молодості, було, грам 50 спробував — так потім трясло всю ніч. Нащо воно здалося? Особисто я можу тільки пива випить, як у жнива, да холодне, — стакан. А горілки, ні вина в рот отродясь не беру.

Колись і жизнь лучша була. Продукти дешеві, на роботу всі ходили. Я на картопляному комбайні як працював — який місяць 500, а який і 700 рублів заробляв. Отак грошей було. Взимку – 50-60, коли

— 70. На ремонт ідеш, а як мете, то не йдеш. Як піду в магазин, то на 70 рублів два мішки всяких продуктів міг купить. Голова свиняча, отакенна — 2,80. Таку голову сім’я три тижні їсти буде. У магазині, як купуєш, тоді все в папір замотували.

— Рибу також у папір загортали?

— Її мало хто брав. Солоненна, як ропа. Бочку камси привезуть — на ній аж сіль виступає. Ото як за пивом стоять, продавщиця на три копійки здачі жменю просто з бочки набере: нате. На якусь газету, до пива. А пиво щоп’ятниці привозили, бочок 15. їх за вечір і кончать.

Стільки мужиків було! А такі любителі пива, що й по 20 бокалів випивали. Слабші по 10. А то ними й закусували. Один був такий дядько, Володя, поспорився: «Я з'їм бокал». І гризе. Одгриз кусок, пожував, одгриз — пожував. Повністю бокал і зжував. Скло ж — а як воно в нього пішло, що не кололо?

— Так а зуби в нього хоч які осталися?

— Осталися! Він не дуже старий був, ще жив би да й жив. Дак жінка вбила. Якось вугілля додому привіз. Угостить же шофера треба. Відвезли машину, в гаражі випили і пішки додому. Вже стемніло, а жінка вдома вугілля сама гребе лопатою. І тою лопатою чоловіка посеред голови — гоп! Зробили вскритіє, чого вмер, — аж череп провалений.

Неп’юща була, її і не судили даже. Брат сказав: не надо. Син у них був.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №6 (1708), 7 лютого 2019 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Микола Динник, Куликівський район, село, людські долі, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект