
Майору Миколі Башурову далеко за 80. Він прожив яскраве життя. Професійному військовому с що пригадати і розповісти. - Миколо Івановичу, які асоціації у Вас викликає 9 Травня? - Це невимовна радість від зустрічі з батьком Іваном Гавриловичем

Коли хлопчаком виправляли мене «по хліб», намагався піти якомога раніше. Дуже цікаво було, очікуючи черги, послухати оповідки «дідів» (деяким із них тоді ще й по 60 не виповнилося) про війну. А солдатів Великої Вітчизняної у моїй рідній Данилівці тоді було багато…

Четвертий рік менянин В’ячеслав Корнієнко після розлучення з дружиною сам виховує трьох неповнолітніх діток. Два сини і донька – його відрада і втіха, джерело оптимізму і стимул для успіху й самовдосконалення. Попри всі відповідальні й непрості клопоти, без дітей він не уявляє свого життя-буття.

Війна забрала життя 275 жителів Ушні. Серед полеглих у боях – батько Володимира Михулі, Микола Єрмолайович, дядьки – таткові брати Андрій, Пантелій, Єрмолай, Охталемей… Володимиру Миколайовичу судилося повернутися з війни хоча і зраненим, але живим.

У серпні 1941 року кілька дивізій Червоної армії потрапили в оточення у лісах поблизу села Жеведь, що за 40 кілометрів на південний захід від Чернігова. На самому початку життя ці солдати, більшість з яких навіть голитися ще толком не почали, впритул зіткнулися зі смертю.

Василь Казанцев — льотчик авіації дальньої дії, підрозділу, що виконував завдання стратегічного значення: нанесення бомбових ударів по адміністративно-політичних та військових об’єктах у глибокому тилу противника для забезпечення стратегічних операцій. На його рахунку понад 40 бойових польотів у глибокий тил ворога

Знайомтеся — Руслан Старченко. Він за свої 20 років досягнув чималих висот. По-перше, встиг одружитися, по-друге, є головою обласної студентської ради, по-третє, — директором Garmata.tv. Як студент Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка це встигає, він розповів в інтерв’ю.

Зважаючи на те, що саме весна, напевно, є найкращою порою року, аби підбити підсумки такої роботи та окреслити плани на майбутнє, цими днями ми зустрілися з керівником дільниці, депутатом міської ради Артемом Стахом, який люб’язно відповів на наші питання.

Так говорил Дмитрий Куриленко, 22-летний десантник из Репок. Дмитрий уже не отпразднует с родными и друзьями День Победы. Именно на этот праздник он собирался приехать из Донецкой области,где служил по контракту в 95-й аэромобильной бригаде воздушно-десантных войск.

Не раз во время празднования 9 Мая в Семеновке я видел ветерана на инвалидной коляске. И только несколько лет назад совсем случайно узнал о том, что это офицер-фронтовик Федор Маркович Козик, которому суждено было пройти и первые самые страшные недели войны, и немецкий плен, и штрафной батальон, из которого живыми выходили единицы. Сейчас ему 95...