Мета – увійти в межі перспективного плану

Гончарівська ОТГ має один з найбільших бюджетів серед об’єднаних громад області, але й державі віддає чималу суму. І все це через малу кількість населення в громаді. Надходжень більше, ніж людей. Тому наразі найперше завдання громади – увійти в межі перспективного плану і продовжувати свій розвиток.

Гончарівська об’єднана територіальна громада утворилася в 2016 році з центром у Гончарівську. До її складу увійшли Гончарівська селищна рада, Жеведська сільська та Смолинська сільська рада з селом Козероги. На території громади проживає 4827 жителів.

Бюджет зріс, підприємства працюють



«До об’єднання бюджет Гончарівської селищної ради становив менше 700 тисяч гривень, – каже голова Гончарівської ОТГ Віталій Рудник. – У Смолині і Жеведі він був навіть трохи більший, ніж у нас. Орієнтовно на три сільради виходило десь 2 мільйони гривень. Після об’єднання бюджет нашої ОТГ в цьому році склав 31 мільйон гривень власних надходжень, плюс 10 мільйонів державної субвенції на освіту та медицину».

Велику роль в утворенні бюджету громади мають військовослужбовці 1-ї танкової дивізії, яка дислокується на території Гончарівського. Можна сказати, що зараз саме військові є основними наповнювачами місцевого бюджету.

«Після об’єднання 60% ПДФО від грошового забезпечення військових залишається в бюджеті громади, а це чимала сума, – пояснює голова. – Виходить, що з 31 мільйона гривень цьогорічних власних надходжень 22 мільйони – надходження від військової частини. Також на нашій території діють й інші бюджетоутворюючі підприємства. Це військовий лісгосп, Смолинський торфобрикетний завод, який, до речі, за 10 останніх місяців сплатив 300 тисяч податків. Значний внесок роблять наші приватні підприємці, платники єдиного податку. Намагаємося залучити на нашу територію нових підприємців – поки що не благами, а добрими стосунками. Адже приватне підприємство – це і ПДФО, і єдиний податок, і робочі місця для наших людей. Сьогодні на території Гончарівського працює філія Деснянської взуттєвої фабрики, виготовляють напівфабрикати для взуття на Італію».

Держава забирає багато

Гончарівська громада – одна з найбільших в області за розміром бюджету, але в той же час вона має один з найбільших реверсів в Україні (повернення коштів з бюджету громади до бюджету держави). Це пов’язано з тим, що доходи громади на одного жителя перевищують нормативні показники. Так, у 2018 році з бюджету Гончарівської ОТГ передадуть 10 мільйонів гривень в бюджет держави.

«Процедура дуже проста: якщо дохід на душу населення більше норми, а у нас так і є, то потрібно віддавати гроші державі, – жаліється Віталій Рудник. – Наша громада замала за кількістю населення для тих надходжень, які сьогодні маємо. Тому 50% від того, що більше норми, держава у нас вилучає. Кожні 10 днів ми повинні перераховувати державі 284 тисячі гривень. Ці кошти можна було б витратити на розвиток нашої інфраструктури, освіти, культури…. Щоб зменшити вилучення, треба збільшувати кількість населення, а, отже, працювати над приєднанням сусідніх сільських рад, хоча б до меж нашого перспективного плану. Адже нам в першу чергу потрібні жителі. Чим більша громада, тим більше грошей в ній залишиться».

Слабин нарешті вмовили

Жителі Слабинської територіальної громади, до якої входять ще й Якубівка та Мажугівка, два роки вагалися зі своїм вибором. Під час об’єднання Гончарівська громада пропонувала Слабину об’єднатися, та ті відмовили… двічі. А от в минулому місяці все ж таки вирішили приєднатися до Гончарівської ОТГ.



«Коли об’єднувалася Гончарівська ОТГ, то вони нас запрошували, але наші люди не прийняли їхньої пропозиції, бо хотіли в Киїнську громаду, – розповідає Слабинський сільський голова Михайло Красков. – Розумієте, Закон про добровільне об’єднання не зрозумілий простим людям. До цього часу до нашої громади входили Слабин, Якубівка і Мажугівка. Ми й так не одні були. Нам пропонувало Гончарівське декілька разів об’єднатися, але ми не погоджувалися. Восени Віталій Рудник черговий раз запропонував нам подумати, і люди вже одноголосно підтримали рішення приєднатися до Гончарівської ОТГ. Наша громада ніколи не була багатою. У нас бюджет – 800 тисяч гривень на 520 жителів. Цих грошей тільки на зарплату вистачає, на розвиток – ні. Тож сподіваємося, що разом ми будемо розвиватися. На сьогодні велика проблема із освітленням в селі, простіше кажучи його немає. І плануємо, що після приєднання це буде найперше, що ми зробимо».

Слабин – не єдине село, яке довго вагається. Максимівська сільська рада Козелецького району також за перспективним планом має входити до Гончарівської ОТГ. Та досі вони ще не дали своєї згоди на приєднання. Хоча жителі Лебедівки, що входить до Максимівської сільради, готові приєднатися хоч завтра.

«За перспективним планом вони до нас входять, але поки що не поспішають приєднуватися, – продовжує голова. – Та все ж хочемо бачити ці села в нашій громаді. В цьому році ми за власний рахунок почали своїм автобусом підвозити діток з Максимівської сільради до свого садочка і школи».

Благоустрій громади - насамперед

Велику увагу приділяє громада благоустрою території. Комунальне підприємство може похизуватися чималим автопарком, в якому є все, від бульдозера до сміттєвоза. Вся техніка у робочому стані. Торік придбали новенький шкільний автобус, а незабаром обзаведуться ще одним трактором.

«У поточному році ми витратили значні кошти на своє житлове комунальне господарство, – каже Віталій Рудник. – Придбали нову техніку, відремонтували дахи в багатоквартирних будинках, в цих же будинках встановлювали металеві двері в під’їздах. Близько мільйона гривень витратили на поточний ремонт доріг. Значні роботи у нас вже заплановані і на наступний рік. Хочемо кошти інфраструктурної субвенції витратити на утеплення дитсадочка в Гончарівському. Приділили увагу й дорогам в селах старостинських округів. Плани є, та грошей не так багато, а всі проекти дороговартісні».

За два роки за рахунок інфраструктурної субвенції у всіх населених пунктах громади повністю відновили освітлення вулиць. Пам’ятають і про екологію.
«На початку цього року в своїй громаді (поки що в Гончарівському та в Смолині) запровадили роздільний збір сміття, – продовжує Віталій Рудник. Купили прес. Пластик ділять за кольорами, пресують у брикети, а потім ці брикети здають на вторинну переробку. – Поки що сортуємо пластик, та вже з нового року плануємо встановити контейнери для скла і паперу».

Дбають про дітей

На території Гончарівської ОТГ три школи та два дитячі садочки. Всі заклади мають гарну матеріально-технічну базу. І найголовніше: школи тут не закривають, навіть якщо в них навчається мало діток.



«Ми поки що не закрили жоден із освітніх закладів, – хвалиться голова. – Зараз навіть почали підвозити дітей із Максима та Лебедівки, які не входять до нашої громади, щоб було більше учнів у школах та дітей у садочках».



«У нас найменша школа в Гончарівській громаді, всього 6 діток, – каже директорка Жеведської ЗОШ І ступеня Юлія Качаненко. – Але ми не відчуваємо ніяких відмінностей. Адже наша школа має досить сучасне обладнання. Стараємося створити нашим діткам умови не гірші, ніж у великій школі. Цього року ми отримали такі ж самі парти і обладнання, як і учні Гончарівської гімназії і Смолинської ЗОШ І-ІІ ст. У своїй маленькій школі ми тісно співпрацюємо з дітьми і батьками».

Гордістю Гончарівської гімназії є міні-футбольне поле зі штучним покриттям. На ньому вже провели чимало футбольних змагань.



* * *

Про життя та перспективи Гончарівської об’єднаної територіальної громади розповів її голова під час прес-туру, який організував Чернігівський Центр розвитку місцевого самоврядування, створений за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону.

Марія Пучинець, «Чернігвщина» №51 (712) від 20 грудня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: