У «Беремицькому» відтворюють старовинну природу

У найпершому в Україні ревайлдинговому парку природи «Беремицьке», що неподалік Остра, відроджують дику природу. Тарпани, українська степова корова, лосі, зайці, косулі, рись, коні, різноманітні маленькі тваринки – їх усіх можна не тільки побачити, але й прогулятися серед них еко-стежками.



Тут втілюють європейську ідею

«Ідея ревайлдингових парків зародилася ще у 70-ті роки в Нідерландах. У середині ХХ ст. в країні практично не лишилося дерев у зв’язку з розвитком кораблебудування, – розповідає менеджер з туризму парку природи «Беремицьке» Ростислав Полушвайко. – Це завдало величезного удару екології. Тоді тамтешні науковці монетизували екосистемні послуги. Показали, скільки держава витрачатиме на боротьбу з природними катаклізмами: повенями, зсувами ґрунтів, затопленнями тощо. Вийшло 15 мільярдів доларів – якщо не буде заповідників, і лише 3 мільярди – якщо розвиток таких заповідників підтримувати. Тобто вигідніше мати природні заповідники, які підтримують екосистему в її звичному стані, ніж потім боротися зі стихійним лихом. Відтак у Нідерландах почали створювати ревайлдингові парки і поетапно завозити туди різних тварин. Таким чином вдалося відновити екологію, рослинність та популяцію тварин. Основна ідея ревайлдингу – тварини, птахи і рослини мають жити в заповідниках без втручання людини».

Поступово ревайлдинг поширився Європою, дійшовши і до нас.

««Беремицьке» – перший ревайлдинговий парк в Україні, але вже не єдиний,– продовжує Ростислав. – Подібний є вже в Одеській області, але він менш масштабний і в нього інша специфіка та проблематика. Ми зараз тісно співпрацюємо з голландським фондом, саме вони частково фінансують цей проект. Головна умова створення ревайлдингового парку – щоб територія, на якій він розташований, не була «зразково-показовою». Тобто, щоб до створення парку ці землі використовувалися людиною. На території польової частини нашого парку колись був колгосп, а лісова частина була розташована в лісгоспі. Тобто землі не ідеальні, але поступово вони мають «ожити»».



Місце вибране не навмання

Чернігівська область була вибрана не наосліп. Адже розглядалося саме Полісся, а цей клаптик землі під Остром підійшов ідеально. Тут є і степ, і лісостеп, і глибокі балки.

«Є записи часів Володимира Мономаха, який мав в Острі мисливські угіддя, – розповідає пан Ростислав. – В них є описи про те, на яких тварин князь полював і яких зустрічав у цій місцевості. Наприклад, з хижаків тут водилися вовк, ведмідь, зубри, коні дикі, рисі. Також він зустрічав тура, який був винищений ще у XVII столітті. Власне, ми зараз хочемо відновити місцеву фауну тих часів, коли люди жили в гармонії з природою. Маємо і спеціалістів, які займаються вивченням аборигенних видів рослин і тварин».

Видове розмаїття жителів парку вражає, і всі вони придбані на грантові кошти. Цьогоріч мають приїхати туроподібні бики Хека, а навесні – ще й зубри. Та гордістю «Беремицького» є українська сіра степова корова.

«Це нащадки дикого тура – саме ті корови, яких приручили трипільці, – хвалиться Ростислав. – Вони в Україні збереглися лише у двох місцях: в «Асканії-Новій» та в племінному господарстві у Поливанівці, звідки приїхали наші».



Непорозуміння подолані

Зараз всі документи в порядку, а земля перебуває у довгостроковій оренді. Та засновники розповідають, що під час оформлення землі для парку, зміни її цільового призначення перепон було дуже багато. Це і корупційна складова, і негативно налаштовані місцеві жителі.

«На етапі створення нам дуже допомагали нідерландський інноваційний фонд ARK NATURE, – з вдячністю згадує Ростислав. – Перед тим, як випустити тварин, ми приводили цю територію в порядок: саджали автентичні рослини, виривали бур’яни та вивозили гори побутового сміття. Коли обгородили територію, люди почали вигадувати різні нісенітниці: подейкували навіть, що тут полюватимуть депутати. Та це неправда. Тому весь минулий рік ми проводили масові заходи в першу чергу для місцевого населення. І зараз намагаємося максимально залучати громаду. Звичайно, територія огороджена і стороннім вхід заборонений, але ми пішли назустріч людям і в конкретні години дозволяємо ходити по гриби та ягоди».

Оглядові стежки в розробці



Відвідувачі парку можуть пройтися еко-стежками, які для зручності пересування викладені корою з дерев. Поки діє лише один маршрут, але плани грандіозні.

«Наступного року ми плануємо облаштувати еко-стежку, де будуть розміщені інфостенди про диких тварин, годівнички для них, – ділиться планами Ростислав. – піл час екскурсії їх можна буде зустріти. Вже розробляємо великий веломаршрут, велосипеди даватимемо напрокат. Найближчим часом буде відкритий маршрут для «бьордвочінгу» – спостереження за птахами. Для України це відносно новий вид туризму, суть якого в тому, щоб побачити і сфотографувати птаха. Ще хочемо створити ботанічну еко-стежку».

Поки що в «Беремицькому» немає постійного екскурсовода. Натомість вже до кінця року планують закупити аудіогіди – кажуть, дуже зручно.

«У нас є люди з хорошою базою знань, але вони з Києва та Броварів, – каже Ростислав. – Бувають відвідувачі, котрі хочуть побути на самоті. Для них і потрібні аудіогіди з основною інформацією. А вже наступного року у нас з’явиться і екскурсовод».

Ідея-фікс – відродити бортництво

Планів як у керівництва парку, так і в персоналу дуже багато: хочуть не тільки природу відновлювати, але й показувати людям стародавню культуру їхнього рідного краю.



«Хочемо відродити бортництво (старий спосіб провадження бджільництва, коли бджоли утримуються у дуплах або видовбаних колодах, прикріплених до дерев, – Авт.), – захоплено ділиться задумами Ростислав. – Вже привезли з Житомирщини 10 старих бортей. Зараз тісно співпрацюємо з асоціацією бортників України: молоді хлопці їздять по Україні і записують інформацію про цей промисел. Сьогодні бортництво збереглося лише в трьох місцях світу: в Україні (на Житомирщині), у Білорусі та Башкортостані. До 50-х років на Чернігівщині також займалися бортництвом, але до наших днів цей промисел тут не зберігся. Хочемо відродити його на цій території, але це мають бути не просто стенди, а «живий» музей, аби відвідувачі мали змогу спробувати якесь ремесло, зробити горщик чи меду накачати. Поки що шукаємо спонсора».

Зоопарк в мініатюрі

«Ідеї гармонійного проживання з природою намагаємося прищеплювати і місцевому населенню, особливо дітям, – продовжує Ростислав. – У нас діє клуб «Юннати Сіверщини», до якого входять діти зі шкіл Остра. Дуже часто вони приїздять в «Беремицьке», із задоволенням займаються дослідницькою роботою, ходять на екскурсії, допомагають – сьогодні, наприклад, роблять віники для лося на зиму».



На території парку є «міні-зоопарк»: усі тварини тут маленькі, і на них можна дивитися, зайшовши на територію, а не через сітку.

«Зоопарк поки що у «демоверсії», – усміхається Ростислав, – бо ще не повністю облаштований. Названий «Міні зоопарком» не через маленьку територію, а тому, що тут переставлені маленькі види тварин. Зараз тут є міні-піги (карликові поросята), австралійські кролі, маленькі корови породи Декстер, а також маленькі аргентинські коні породиФалабелла – вони мають пропорції коня, але набагато менші за розміром. Наступного року плануємо привезти маленьких кіз і осликів».

У день нашого приїзду сюди на зиму привезли лелеку, який не відлетів у теплі краї. Досі лелека перебував у реабілітаційному центрі «Крила птаха».

«Ні минулого, ні цього року він не полетів у вирій, – пояснює Ростислав. – Тому привезли до нас. Лелека тут зимуватиме, і наші спеціалісти піклуватимуться про нього. Навесні випустимо в заповідник. Плануємо приймати в парк покалічених тварин, лікувати їх і відпускати. Минулого року, наприклад, нам передали лося. Його знайшов лісник. Ймовірно, батьки Аслана (так назвали лося) перепливали Дніпро і загинули, а він залишився. Ми його виростили, тепер Аслан живе в нас. Він ручний, бо виріс серед людей і не відчуває загрози. Сьогодні ми випустимо косулю, її нам передали місцеві жителі».

І природі користь, і людям робота

На території парку вже працює майже сотня людей, всі вони офіційно оформлені. Як правило, це жителі сусідніх сіл, але є й спеціалісти, які їздять з обласного центру.

«Роботу в цій місцевості знайти важко, тому проблем із пошуком працівників у нас не було, – каже Ростислав. – Складніше було знайти вузькопрофільних спеціалістів. Наприклад, людину, яка об’їжджає коня і навчає людей верховій їзді, тут не знайшли. Тому їздить спеціаліст із Чернігова».

Підвозу працівників тут нема, але охочих працювати вистачає. Для працівників навіть гуртожиток на території парку побудували, мовляв, не можеш їздити – живи.



«Я ветеринар, все життя працювала в Острі, щодня було одне й те ж, – приєднується до розмови спеціаліст по догляду за тваринами Олена Шокун. – Тут же я всебічно розвиваюсь, дізнаюсь щось нове. Загалом люди задоволені, що поруч є такий парк: багато хто отримав роботу, та й дітей є куди привезти і щось цікаве показати».

Марія Пучинець, «Чернігвщина» №46 (707) від 15 листопада 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: