Останній дзвоник за колючим дротом (фоторепортаж)
На цьому святі останнього дзвоника не було ні учениць у шкільній формі з величезними бантами на головах, ні святково вбраних елегантних хлопців, ні схвильованих батьків, ні навіть квітів. В учнівських лавах лише представниці слабкої статі, бо свято відбувалось за колючим дротом, в Чернігівській виправній колонії №44, більше відомій в народі, як жіноча в’язниця.
Традиційної урочистої лінійки також не було – учні та вчителі зібрались в актовій залі. На жінках - не шкільні форми, а звичайні білі футболки. Щоправда, й це вбрання тут є святковим, бо зазвичай у виправних колоніях засуджені носять спецодяг встановленої форми. Наприклад, влітку всі ув’язнені жінки мають бути вдягнені у сукню з нагрудним знаком та в білу хустку.
У залі - не батьки, а «люди у формі». Щоправда, як і в звичайній школі, тут також були розчулені вчителі, слова подяки, вітальні промови та побажання. А ще – урочистий концерт, який підготували засуджені жінки. На сцені вони і танцювали, і співали, і вірші читали.
Цього року у вечірній школі колонії на двох паралелях 10-12 класів навчалося 168 жінок. З них 28 засуджених – цьогорічні випускниці. Щоправда, на початку навчального року було аж 58 дванадцятикласниць. За словами вчителів, школу жінки покидають не через небажання вчитись, а тому, що звільняються з місць позбавлення волі. Найстаршій школярці - 49 років, наймолодшій - 21.
«Шанс отримати середню освіту засуджені дуже цінують. І хоча всі жінки мають значні прогалини в навчанні, але ходять до школи залюбки, - говорить заступник директора вечірньої школи Лариса Кулібик, - Для них школа – це віддушина, можливість поспілкуватись з людьми, які живуть по ту сторону тюремного паркана, та шанс здобути середню освіту і отримати атестат».














Валентина Федусь
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




