«Екстрена медична допомога, місто Чернігів»

Не лякайтеся і не кидайте трубку, якщо по номеру «103» вам скажуть: «Екстрена медична допомога, місто Чернігів». Це справді ваша «швидка допомога». Відповідайте на питання, які задаватиме диспетчер. І чекайте екіпаж «швидкої». Приїде той, який найближче до вас.



Новгород-Сіверський, Семенівський, Бахмацький, Борзнянський райони, Прилуки з Прилуцьким районом, Чернігів з Чернігівським підключені до єдиної оперативно-диспетчерської служби області. Вона у Чернігові. Якщо з перерахованих районів і міст набирають «103», дзвінки приймає ця служба. Миттєво з’ясовує, де найближча до хворого машина, і направляє її.

Єдина оперативно-диспетчерська служба — це підрозділ обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. По-старому, «Швидкої допомоги».

До кінця вересня до єдиної оперативно-диспетчерської служби має підключитися вся область.

Вартість створення єдиної оперативно-диспетчерської служби області — 10 з половиною мільйонів гривень. Співфінансування Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) і обласного бюджету, 90 на 10.

— Достатньо відповісти на три запитання, щоб ми почали оформляти виклик. Ось форма, яку потрібно заповнити, — показує на комп’ютері диспетчер прийому Тетяна Степанова. — Обов’язкове для заповнення виділено червоним. Причина виклику: наприклад, кровотеча (перелік є у програмі). Місце виклику: квартира (програма сама підказує — хворий удома, на вулиці чи ще десь). Вулиця: проспект Перемоги, будинок, квартира. Натискаю клавішу «Применить» (програма на російській мові). Секунди минули, і вже виклик пішов до диспетчера напрямку, і вже він відправляє бригаду.

Бригада їде, а я далі запитую прізвище хворого, вік, детальніше (за потреби), як доїхати. 30 секунд на всі питання відповісти. 34 секунди, і диспетчер напрямку прийняв виклик на себе. Бригада виїхала на 38 секунді.

І раніше я приймала виклик секунд 30. Та раніше не було зв’язку з бригадами. Я по своєму особистому телефону дзвонила диспетчеру на підстанцію. Поки виклик передається, поки бригаду оголосять. Поки бригада сяде в машину. А тепер їм (бригаді) на планшет повідомлення прийшло, вони сіли й поїхали.



— На карті на екрані комп’ютера видно, де яка бригада, — пояснює диспетчер напрямку Світлана Зацаринна. Обслуговує Прилуки, Новгород-Сіверський, Семенівку. — Зелененьким світяться вільні бригади, червоним — бригади на виклику. Я можу подивитися, на якій вони ділянці шляху, з якою швидкістю рухаються. Все це за допомогою GPS-навігації (пристроїв, які з космосу бачать те, що на Землі).



— Зараз передаю виклик бригаді, слідкуємо, щоб підтвердили його, — показує Марина Хихлуха, диспетчер напрямку по Чернігову, Бахмачу, Борзні. Шукає бригаду для прийнятого виклику по Олишівці. — О, підтверджують.


Ігор Даниленко

— Який номер «швидкої», якщо вона вже підключилася до єдиної оперативно-диспетчерської служби, набирати?

— Єдиний номер екстреної медичної служби Чернігівської області — «103», — нагадує Ігор Даниленко, директор Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. — У тих районах, які підключилися до центральної оперативної диспетчерської, тільки номер «103», і вони потрапляють у Чернігів. Які не підключені — попадають на свої місцеві телефони.

Єдина диспетчерська працює цілодобово, у режимі реального часу.

— Що говорити, набравши «103»?

— Головне, щоб просто відповідали на запитання, — роз’яснює Олена Суклета, завідувачка центральної оперативної диспетчерської Чернігівського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. — Чим ясніше дадуть відповідь, тим швидше буде прийнятий виклик. Головне, сказати місце для відправлення бригади, і що сталося. Наприклад, дуже болить живіт. Або що упав з висоти, або (люди скажуть), що непритомний.

— Щоб диспетчеру швидше зорієнтуватися, можна відразу сказати своє місцезнаходження, — додає Ігор Даниленко. — Наприклад, це Новгород-Сіверський чи це Бахмач. Але диспетчер все одно запитає, звідки ви. Всі запитання, які ставить диспетчер, за протоколом. Диспетчер питає, людина відповідає. Що сталось — це основна скарга. Додаткові уточнюючі запитання. По стану на даний момент. Точна адреса: вулиця, будинок, квартира, під’їзд, поверх, код чи домофон. Якщо це публічне місце, запитають орієнтири. Може, пам’ятник який чи державна установа, яку всі знають. Диспетчер вік питає, прізвище, ім’я по батькові. Коли приїздить бригада на виклик, це допомагає швидше розшукати людину. Ви викликали? До вас? Значить, все правильно.

— Хто вирішує: виїжджає «швидка доломога» чи людині достатньо випити таблетку, полежати і назавтра піти до лікаря чи на роботу?

— Програма, з якою працює диспетчер, сама дає підказки, розподіляє виклики на екстрені, неекстрені залежно від скарг. Дивіться, — показує на комп’ютері диспетчер Тетяна Степанова. — Якщо я напишу «температура», сам комп’ютер визначає, що виклик неекстрений. Якщо укуси тварин — екстрений. Якщо екстрений, ми маємо швидко їхати. А якщо температура, ми і годину можемо добиратися (так по законодавству). Взагалі на температуру можна не їхати, якщо це без ускладнень. Якщо температура і людина задихається або пієлонефрит, ми виїжджаємо екстрено. А якщо тиждень сидить, а тоді дзвонить серед ночі: поставте мені діагноз... Часто таке буває.

У сумнівних випадках (їхати чи ні) розмова переводиться на старшого лікаря зміни.


Чим відрізняється екстрений виклик і неекстрений?

Виклики на екстрені і неекстрені поділяються законодавчо, є Постанова Кабміну №1119.

— Екстрені — це непритомність, біль у серці, ДТП, судоми, біль у животі, укуси звірів, комах, травми, опіки, ураження струмом, утоплення, розлади дихання, — наводить приклади Олена Суклета. — Неекстрені — підвищення тиску, без ускладнень, тобто без нудоти, блювоти і т. д. Підвищення температури без ускладнень. Немає нудоти-блювоти, вираженого головного болю, болю в животі. Надаємо консультацію і бригаду не відправляємо.


— Чи існує перенаправления між «101» (пожежна), «102» (поліція) і «103» (швидка)?

— Переадресовують зі «101», «102» на «103» за потреби. І ми так само, за необхідності, переадресовуємо, оператор з’єднується зі «101 чи «102», — заспокоює Ігор Даниленко. — Це існує давно, і єдина диспетчерська цей взаємозв’язок продовжує.

— Скільки в єдиній диспетчерській працівників?

— 10 диспетчерів, лікар, системний адміністратор (відповідає за техніку). Диспетчери поділяються на диспетчерів виклику і напрямку. Коли підключиться уся область, на кожного буде по 5 районів. Диспетчер виклику приймає виклик і адресує його на диспетчера напрямку. З абонентом розмовляє, а заповнена форма пішла по мережі (інтернет-зв’язок між комп’ютерами) до диспетчера напрямку. Він шукає бригаду, найближчу до місця події. На планшеті у керівника бригади з’являється виклик, по ньому виїжджають.

— Часто у Городні, Семенівці, Новгороді-Сіверському нема зв'язку.

— В основному бригади максимум свого часу перебувають в зоні доступу, — говорить Ігор Даниленко. — У кожного керівника бригади, крім планшета з мобільним інтернетом, є мобільний телефон на дві сім-карти, на двох операторів. Тобто уже три канали зв’язку.

Відпрацьовуємо проект забезпечення радіозв’язком. У кожному райцентрі стоятиме наш ретранслятор. Плануємо зробити до кінця року. Проект коштує 7,5 мільйона гривень. Кошти виділені. Ми вже оголосили тендерні процедури на закупку радіообладнання. Фінансує ДФРР, 90 відсотків, і 10 відсотків з обласного бюджету.

— Не вистачає 66 автівок.

— 98 бригад на виїздах, 107 автомобілів. 35 марки «Пежо», а то старенькі «УАЗи», — перераховує директор центру. — Із наявних машин 66 треба замінити. Бо вони вичерпали свій ресурс.


Сучасна диспетчерська без достатньої кількості машин — півсправи. Було б добре, якби разом з єдиною оперативно-диспетчерською службою області з’явилися і нові «швидкі», і нові дороги...

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №30 (1681), 26 липня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: