Олександра Бігун пропала. Сина Давида, якому нема ще й року, відправила до будинку дитини у Прилуки

«14 березня пішла з дому і до цих пір не повернулася 38-річна Олександра Бігун (Риженко) з Козельця. По теперішній час нічого не відомо про її місцезнаходження. Була одягнена в білу болоньєву куртку, рожеві шапку і шарф, чорні джинси та чорні високі шкіряні чобітки. Зріст 165 сантиметрів, волосся русяве середньої довжини, блакитні очі. На правій руці носить срібну обручку», — такі оголошення з фото розвісив по усьому райцентру 28-річний Анатолій Бігун, чоловік зниклої.


Олександра Бігун з дитиною

— З Сашею ми познайомилися років вісім тому в Дніпрі. Я їхав з армії додому на дембель. Обмінялися номерами телефонів. Іноді зідзвонювалися. Я з Коростеня Житомирської області, і так збіглося, що три роки тому і Саша там опинилася.

Зустрілися, закрутилося. Потім знайомі запросили нас до Козельця. Сподобалося, лишилися, винайняли житло. Я їздив на роботу до Києва. Олександра завагітніла. Розписатися не вийшло, оскільки мій паспорт був на обміні. Народився син Давид. Дитину потрібно зареєструвати протягом місяця. А я без паспорта. Саша записала його на себе. Через два місяці я нарешті отримав паспорт, і ми розписалися.

Дружина взяла моє прізвище. Щоб поміняти паспорт на нове прізвище і врешті-решт перевести сина на моє, їй потрібно було їхати за місцем реєстрації у місто Світловодськ Кіровоградської області. Дружина отримала дитячі гроші і сказала, що поїде за новим паспортом. Я залишився з малим.

14 березня вранці вона взяла гаманець, жіночу сумочку і вийшла з дому. Сказала, що до опівночі 15 березня повернеться. Ми з сином чекали на маму. Як у неї справи, я дізнатися не міг. У неї не було мобільного. Незадовго до поїздки зламався. Іншого ще не купили. Коли дружина не повернулася, я зрозумів: щось не так.

Зателефонував її двоюрідному брату у Світловодськ. Він сказав, що Саша у них не з’являлася. І хоча стосунки у них не складалися, він — єдина рідна людина, у якої я міг дізнатися, чи була дружина у Світловодську. Її виховувала тітка. Вона мала до них зайти. Я почекав ще трохи. Потім пішов до хазяйки квартири, така і така історія. Звернувся до Захарівни (Валентини Сікачової, начальника селищного відділу соціального захисту населення. — Авт.), бо у мене на руках дитина. Потім до поліції, написав заяву про зникнення. Приїхали, забрали її дві зубні щітки, гребінець, обдивилися все. Сказали: «Може, ти вбив, і вона десь під підлогою лежить? Будемо шукати».

Захарівна порадила покласти дитину до Козелецької райлікарні, щоб у мене був час і на роботу, треба ж за щось жити, і на пошуки. Вдень я ними і займався. А ввечері приходив до Давида. Ночував з ним, бо синочок ночами дуже кричав. Він один лежав у палаті.

Я перепитав усіх маршрутників, які їздять з Козельця на Київ, таксистів — ніхто дружину не підвозив. Щоб дістатися Світловодська, їй з Козельця треба добратися до Києва. З Києва їхати на Кременчук, а звідти вже на Світловодськ. З дому їй зручно було йти на київську трасу, на попутки, вулицею Даневича. Я пройшовся нею. Показував фото. Продавчиня магазину сказала, що бачила її 14 числа. Поліція теж опитувала людей. Казали, біля парків у Козельці бачили її у компанії двох чоловіків і жінки з довгим темним волоссям. 19 березня — на вулиці Розумовського, вже нібито одну, як їхати на село Гломазди Козелецького району. Я кинувся у Гломазди по тих хатах, де збираються компанії. Марно. Є відеокамера на стовпі, як їхати у Гломазди. Просив поліцію переглянути відео, щоб подивитися, Олександра то, чи ні. Але правоохоронці досі цього не зробили.


Анатолій Бігун

— Анатолію, Олександра п’є, вживає наркотики?

— Наркотики ні. Було, випивала. Але відколи народилася дитина — ні-ні. 29 березня повідомили, що нібито бачили на Покорщині (район Козельця). Я вже з ніг збився шукати. Оголошення про розшук чи не на кожному стовпі почепив.

Уже до екстрасенсів звертався. Кажуть одне й те саме — жива. Десь у казенному домі. Я у поліції чи не щодня цікавлюся: «Є новини?» — «Немає». Знайомі допомагають.

У нас є дві банківські картки. Відкриті на ім’я дружини. На одній, якою я користуюся, грошей не було. На іншій, на яку дитячі гроші приходять, було 860 гривень. Вона їх зняла перед поїздкою, дорога туда і назад обходиться у 632.17 березня її картка ще була активна. 19-го на ній лишилася 21 гривня. А 21-го вже заблокована. Хто і звідки її заблокував? Це з’ясовує поліція. Вони вже направили запит у центральний офіс «При-ватБанку» у Дніпро.

— Може, Сашу убили?

— Сумніваюся. Вона дуже бідова. Може за себе постояти і здачі дати. Щось сталося, але що саме, не знаю. Ну як це так, взяти і покинути дитину, якій лише сім місяців. Майже три тижні син пробув у лікарні. Четвертого квітня його забрали у будинок дитини у Прилуки. Мені не віддали, бо я батько біологічний, а не юридичний. Тепер, коли немає матері, яка б підтвердила факт мого батьківства, потрібно через суд добиватися його встановлення. Робити експертизу ДНК, а це 5-6 тисяч гривень. Чекати її, а потім рішення суду. Ця вся процедура займе майже півтора місяця.

Я дуже хочу забрати сина. Вже зібрав речі, щоб його провідати. Мені сказали, що дитя забрали поки що на півроку. Як далі буде, не знаю. Він у нас слабенький, недолікована дисплазія тазостегнових суглобів (був у стременах), неврологічні проблеми. Я люблю сина і дуже за нього переживаю.

— Анатолію, ви переживаєте, а мати, якщо вона жива, виходить — ні? Давид єдина її дитина?

— Ні. Є ще Маргарита 2011 року народження. Про її батька дружина мені нічого не розповідала. Коли вона народила, стосунки з тіткою, у якої вона жила, не складалися. І Олександра з дитиною пішла від неї. Її прихистили у церкві «Нове покоління» у Коростені. При цій церкві є реабілітаційний центр, сказали, що для дітей там немає місця, тільки для дорослих. І Маргариту від неї забрали. Як Саша думала, на час реабілітації. Та коли вона закінчилася, ніхто так і не зізнався Олександрі, куди поділи її дочку. Вона писала і в прокуратуру Коростеня, і до суду. Цілий стос відповідей, і нічого конкретного. То не по формі складена заява, то ще якісь формальні відписки.

29 березня начебто Сашу бачили удвох з якоюсь жіночкою. Брала дві кави у магазині по вулиці Розумовських неподалік ветеринарного технікуму. Я ходив. Показував продавчині фото. Вона підтвердила: «Була така». Значить, вона десь поряд.

Якщо вона справді десь блукає Козельцем, люди, затримайте її, викличте поліцію. Може, у людини щось з головою сталося. У селищі 8300 жителів. Невже не можна гуртом знайти одну людину?

Якщо припустити, що Олександра пішла у запій, то теоретично він вже має скінчитися. Можливо, вона втратила пам’ять, їй потрібна допомога? Телефонуйте «102» або чоловіку Анатолію. Його номер є в редакції.

Поліція за фактом зникнення безвісти Олександри Бігун відкрила кримінальне провадження.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №15 (1666), 12 квітня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: