Відрізані від світу, або Свято без хліба

Маленьке село на Чернігівщині вже другий тиждень поспіль, як кажуть, відрізане від світу. А все через рясні опади і бездіяльність місцевої влади. Її селяни обрали зовсім нещодавно. Віддаючи свої голоси, люди повірили в обіцяні золоті гори! Та, схоже, у перші ж місяці жителі далекої Григорівщини Калиновицької сільської ради, що на Варвинщині, стали непотрібні владцям?!



- Справжнє пекло у нас на хуторі починається тоді, коли настає зима і село замітає снігом. Цьогоріч найрясніші опади випали у перші дні весни, - розповідає 72-річний Андрій Галета, уродженець Григорівщини. - Замість того, аби звільнити літніх і немічних людей зі снігової пастки, дорогу нам розчистили тільки до в’їзду в село і в один бік до кінця хутора. Мабуть, вирішили, що й так вистачить! А те, що другий тиждень поспіль зі своїх хат не можуть вийти люди - то ж дрібниця! Снігу ж тільки по пояс!

- Дарма, що ми вісім днів сиділи без хліба! - каже дружина пенсіонера 67-річна пані Ольга. - Свято весни, яке 8 березня скрізь святкували в об’єднаній громаді, наші сільські жінки «відзначали» по-особливому! Не те, що без квітів, без нічогісінько! Своїх дітей ми не турбували, далеко їм до нас діставатися. Та й чи доїхали б такою дорогою? Чекали, що тракторець пришлють із сільрада чи Варви.

- Наше село входить до Варвинської об’єднаної територіальної громади. У 45-ти будинках проживає 24 людини.

Жителі переважно пенсіонери, від 60 до 85 років. Також є троє діток. Чимало й дачників улітку приїздить, тієї пори тут - рай! Двічі на тиждень селянам завозять найпотріб-ніші продукти з Ромнів Сумської області й калиновицький підприємець Людмила Бабич. До райцентру - 12 кілометрів, там і лікарня, і ринок, і аптека.., - розказує про життя у далекому селі 60-річна пенсіонерка Надія Брекун. - Дорогу розчистили тільки центральну, а там, де живуть літні люди, сніг не чіпали. Навпаки, позагортали ті вулиці кучугурами з людський зріст, залишивши немічних і стареньких напризволяще!

- З будинку не вийти, хоч на крилах лети! - бідкається місцева 80-річна Варвара Погибко. - А снігу - понад 50 сантиметрів лежить! Ми ж хворі! Самотужки вибратися на центральну дорогу не можемо...

Зі своєю бідою люди зверталися до голови Варвинської об’єднаної територіальної громади Валентини Саверської-Лихошви та старости Калиновицької сільської ради Станіслава Булаєва. Селянам владці обіцяли допомогти. Проте й донині старенькі у Григорівщині лишаються заблокованими.

- Сьогодні - 13 березня, відрізані від світу ми вже два тижні! - витирає сльози 85-річна Катерина Брекун, що багато років трудилася на благо України. - До нас не доїдуть ні «швидка», ні таксі... Коли агітували об’єднуватися з Варвинською ОТГ, обіцяли золоті гори і життя на краще! Та, як бачимо, то все - обіцянки. Коли у нас був головою сільської ради Іван Зеленський, то він завжди їздив у тракторі, і дорогу прочищали до кожного двору! А чи знає староста Станіслав Булаєв, де і як живуть люди? Ми його бачили тільки напередодні виборів... Отак і живемо!

Селяни кажуть, що їм і помирати страшно. До кладовища дістатися неможливо. Особливо гірко людям, які пропрацювали по 45 років на фермах та полях. Тепер пенсіонери почуваються покинутими і непотрібними владі.

Лариса Галета, "Деснянка" №11 (696) від 15 березня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: