Що побачили чернігівські школярі на Різдво в Прикарпатті

ПОЗИЦІЯ Із сяючими очима та повними телефонами фоток і яскравими враженнями — такими повернулися чернігівські школярі з мандрівки Івано-Франківщиною. «Це наша найкраща подорож!», «Ми хочемо ще!» і «Будь ласка, візьміть мене!» — такими словами або, правильніше, емоціями розповідають юні чернігівці про тижневий різдвяний відпочинок на Прикарпатті.

Народний депутат Сергій Березенко і його команда, як і раніше, дбають про оздоровлення чернігівців із малозабезпечених та багатодітних родин, сімей атошників. Як ми нещодавно писали, на мальовничу Івано-Франківщину відправилися 30 чернігівських школярів. А напередодні старого Нового року вони повернулися.



Головне — контакт

Спілкування за чашкою чаю вийшло жваве та веселе. Батьки й діти не приховували, що цього разу Сергій Березенко їм справді подарував відпочинок мрії. Один із батьків — Андрій Корюковець — у подорожі супроводжував дітей. Чоловік розповідає: на Заході країни сильно відчувається контраст із Черніговом. І, перш за все, тому, що люди привітні та приязні. Та найбільше його вразила природа — суворі гірські краєвиди.

«Там інше повітря, атмосфера, — говорить він. — Якщо в Чернігові при нулі градусів на вулиці руки мерзнуть, то там — ні. Повітря сухіше. А ще в нас була насичена програма відвідин — екскурсії, подорожі, майстер-класи. Були в музеї вузькоколійки, каталися на ній. Музей дуже контактний. Усе можна роздивитися і помацати: які породи деревини, які гриби чи ягоди ростуть у тій місцевості. Стенди дуже цікаві — інтерактивні. У наших музеях такого нема. А подорож на цій вузькоколійці! Там дуже гарно. Ми зупинялися якраз там, де поблизу рейок проходила гірська річка. Який там пречудовий краєвид! Загалом усе сподобалося настільки, що коли настав останній день, то моя донька сказала: «Тату, ну чому ми їдемо? Я хочу тут лишитися!».





Гори, селфі та вареники

Самі підлітки погоджуються: щирість і гостинність івано-франківців — то дійсно щось неймовірне. 14-річна Рита Боженко каже, що має повний телефон нових фото й селфі на тлі гір, а ще вона встигла знайти нових друзів, адже в селі Вигоді, де приймали чернігівців, якраз гостювали і кияни.

«Мені дуже сподобалося, — розповідає Рита. — Усі такі милі, ввічливі. Допомагають. А ще я до цього ніколи в житті не була в горах. Мої враження від знайомства з ними не передати! Неземні! У Чернігові такого точно немає».

Іван Ященко разом із подругою Анною Литвиненко кажуть, що їх там вразила насамперед гарна українська мова, якої так бракує в Чернігові. А ще — відвідини знаменитих скель Довбуша. Іван похвалився: він устиг проявити себе і як талановитий шеф-кухар під час майстер-класу з ліплення вареників.

«У мене найкращі вийшли, — ділиться хлопець. — Ми готували вареники з картоплею і капустою». Анна з усмішкою додає: «Солодких не було, тому дівчатам було нецікаво».

Іван знову долучається до розмови: «Мандрівка вийшла дивовижна. Ще б поїхали. Тільки такою компанією, яка була, — ми дуже здружилися».

А хлопчина, котрий був поруч, раптово повертається до Івана й каже: «І мене щоб із собою взяли!» Виявляється, що це меншенький Ященко — Богдан. Він не потрапив до цієї подорожі, про що дуже шкодує: «Місць не вистачило. А я так мрію побачити гори…»





А влітку — із батьками

Олена Белеванцева, мама юного туриста Олексія, теж готова поділитися враженнями. Виявляється, хлопець настільки зарядився мандрівкою, що після приїзду додому півночі не міг заснути.

«Ми три рази їздили завдяки підтримці Сергія Івановича, але цього разу все було просто неперевершено, — ділиться враженнями Олена. — Найкраще з усіх! У сина очі сяють! Я дуже вдячна Сергію Березенку, бо знаю: якщо він береться за дитячий відпочинок — він буде найвищої якості. Дітей чекають, супроводжують, годують. А ще чекають улітку разом із батьками — так Льоша сказав».

Як кожен турботливий син, Олексій Белеванцев привіз мамі з поїздки сувенір: справжнє намисто — корали та карпатський смаколик — мед. Собі купив вишиванку. Сам у мандрах надивився на дружні сім’ї прикарпатців і тепер теж, як виросте, мріє мати велику родину та виховувати двох донечок. І пару собі вже пригледів. «Були там симпатичні дівчата. Якраз роззнайомився, — зізнається хлопчина.

Якщо Олена Белеванцева відправляла свого сина в подорож із легким серцем, то інша матуся — Наталія Бабушкіна — навпаки: ночами не спала, переживала за обох своїх мандрівників — сина Сашка та доньку Лізу, бо син узагалі вперше їхав сам. Ще й у таку далечінь. Але турбувалася дарма.

«Організація на найвищому рівні, — говорить жінка. — Усе, що треба, давали, доглядали, дбали. Це в мене викликало такий хороший шок. Адже було все: і їжа (годували так, що діти навіть не все з’їдали), і в гори ходили, і зі звичаями знайомилися — мені про кутю діти розповідали. Зі зв’язком проблем не було, ще й у центрі, який приймав чернігівців, був якісний та безкоштовний Wi-Fi. Діти мені щовечора відписувалися — що, де і як».

Дітлахи виявилися не лише мандрівниками й тусовщиками, а й турботливими донькою, сином та онуками: мамі й бабусі привезли подарунки — мед, карпатський чай, обереги-віночки. А найменшенькій сестричці Каті — різдвяного янгола.



Сергій Березенко тішиться, що ідея з відпочинком має такий успіх. Бо за два роки спільними зусиллями вже встигли оздоровити близько тисячі маленьких чернігівців. А в планах — збільшити цей показники принаймні наполовину.

«Мені приємно бачити, як сяють їхні очі, як вони пізнають Україну, знаходять нових друзів, — резюмує народний обранець. — Такі мандрівки корисні не тільки для здоров’я, також вони єднають країну, учать бачити скрізь друзів і земляків, близьких людей, а не ворогів чи запроданців. Саме тому ми будемо й надалі продовжувати цю ініціативу і готові вітати в громадській приймальні на Магістратській усіх охочих. Головне — вчасно подати заявку!»

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: