У Німеччину за досвідом. Що шокувало чернігівських директорів шкіл у закордонному відрядженні? (відео)

Здається це інша реальність, коли кожна секунда береже годину.

Василь Гопаченко, директор школи №12: «Вся Німеччина з 12 до 13 години обідає. Якщо вони їдуть по дорозі, зупиняють машину, щоб десь пообідати».

А скрізь дисципліна.

Галина Совєтова, директорка школи №29: «Якщо сказали, спуститися на перший поверх. Вони спустилися».



6 директорів та директорок чернігівських шкіл напередодні новорічних свят потрапили до німецького міста Меммінген. Протягом тижня вони дивилися і слухали, спілкувалися та диву давалися від того, чим дихає освіта в німецькому місті-побратимі. Не говорячи вже про сотні тисяч євро, які в неї вкладають. Там інший менталітет і культура, а ще – рівень життя.

Василь Гопаченко, директор школи №12: «З моєї точки зору, ми відстаємо як мінімум на 10-12 років»

Це не говорить про те, що ми українці безнадійно гірші, просто нам є куди рухатися і за ким поспішати.

Велику роль там грає виховання в сім’ї. Батьки не мають права перекладати відповідальність за своїх дітей на школу. І так у всьому, діляться освітяни. З молоком матері діти схоже переймають не лише дисциплінованість, а й розуміння того, що з малечку гарно вчитися, це відкрити для себе двері не лише до вузу, але й до престижної та високооплачуваної роботи.

У порівнянні з українським напруженим навчальним процесом, німці практикують неспішний темп уроків, де більша частина залишається на самостійне опрацювання, а кожна теорія викладається з прикладами, як це застосувати у житті. Відмінності практично скрізь – у поведінці між школою і батьками, які мають право лише 2 рази на рік зустрітися з потрібним педагогом, у поведінці між вчителем і учнем, коли конфліктну ситуацію український викладач вирішив би зауваженням, німецький взагалі може оминути увагою.

Школу не просто нашпиговують сучасною технікою та приладдям, а ще й готують для цього спеціальну базу з матеріалами.

Кажуть, хоч там у все і вкладені захмарні суми, принаймні на погляд українців, але назвати викинутими грошима на вітер, ніколи не повернеться язик. І аби в цьому переконатися на власні очі, освітяни не пожалкували навіть власних коштів.

Галина Совєтова, директорка школи №29: «Наше місто сплатило за нас транспортні витрати, а все інше – проживання, харчування і інші витрати, які були, – за власний рахунок».

Здається після всього побаченого за той тиждень, віра в українську освіту в серцях чернігівських педагогів, мала б буквально вмерти.

Нетривала подорож у місто-побратим вже дала свої результати. Директори діляться враженнями та досвідом зі своїми колегами, і навіть потихеньку починають впроваджувати побачене. Директору 12-ї школи так сподобалась раціональність використання часу і відсутність великої кількості перерв, що він за 2 тижні до канікул, у своїй школі почав скорочувати час між уроками . Каже, це економить час, знижує рівень шуму, а відповідно діти від того менше втомлюються.

Сюжет телеканалу «Дитинець»

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: