На водопій через стіну ходять корови у Сеньківці

Вівторок, 22 серпня 2017 14:42 | Переглядів: 3985 | Обновлено 23 серпня 2017 10:14

У селі Сеньківка Городнянського району щоранку повідомляють прикордонникам на заставу в Гірськ Сновського району, скільки корів вигнали на пашу. Адже худоба йтиме на водопій через шлагбаум у стіні. Тій самій, яценюківській. Хоча яка там стіна — насип з піску. За розкрадання грошей, виділених на спорудження, притягни до відповідальності посадових осіб Державної прикордонної служби та підприємств-підрядників. Суму збитків державі оцінюють у 16 мільйонів гривень.

Ольга Сіра пасе корів біля стіни

Стіна. Шлагбаум. За ним - пасовище і ставок

Арештували сімох підозрюваних у розтраті державних коштів, виділених на зведення «Стіни», повідомляє НАБУ (Національне антикорупційне бюро України). Серед затриманих — колишній директор Чернігівського облавтодору державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» Сергій Значко.

Подзвонила йому на мобільний.

Сказав, що він у Чернігові. Не в СІЗО. Відпустили під заставу. Сума застави — 500 тисяч гривень, повідомив телеканал «112». Працює.

— З чим пов’язані підозра та арешт?

— Я сам не розумію. Вину свою не признаю. Моя вина тільки в тому, що я, будучи директором Чернігівського облавтодору, турбувався про підприємство і намагався знайти додаткове джерело заробітку для нього. В обвинувальному акті написано, що вкрадено багато грошей. Але доказової бази нема.

Рік тому піщаний насип біля Сеньківки, маленького села (150 чоловік та два десятки — у Берилівці Сеньківської сільради), був вищий (див. «Вісник Ч» за 14 липня 2016 року «Стіна проти російських танків перекрила коровам дорогу до ставка»). За рік пісок осунувся, заріс колючим осотом. Правда, уздовж валу поорали, зробили контрольно-слідову смугу. Поставили стовп. З одного боку їдо села) напис: «Увага! Державний кордон України. Прохід заборонено». З другого боку: «Внимание! Государственная граница Украины. Проход запрещен».

За стовпом та смугою — насип. За ним — рів з водою. Євроканава, як охрестили її у Сеньківці. В одному місці у стіні — прохід. Стоїть саморобний шлагбаум. За ним кілометрів за півтора — ставок.

— Як поставили стіну, ми постійно запити давали, щоб дозволили у ставку корів поїти і пасти, як раніше було, — розповідає 51-річний Леонід Сірий. — Дали добро, тільки, сказали, треба побудувати шлагбаум. Мужиків шість чи сім зібралися. Я тракторцем поїхав, пилу взяв. Зробив з акації стовпчики. Жердки притягли, з осики постругали. Обгородили, щоб корови не упали у канаву. Стіну у місці проходу тракторцем розрівняли.

У сеньківській череді 11 серпня паслося два десятки корів. Жарко, дзижчать гедзі.

— Можуть пройти корівки — і попасуться за стіною, і воду поп’ють, — говорить 23-річна Ольга Сіра, донька Леоніда. Тримає в одній руці п’ятиметрову пугу з різьбленим візерунком на руків’ї — витвір батька. В іншій — смартфон.

Ольга працює вчителькою української мови у Хрещатому Козелецького району. У Сеньківку приїздить до батьків. У Леоніда та Ірини Сірих у череді — корова Ромашка, телиця Марта.

— Із пастухів — хто ганяє за стіну, хто ні, — продовжує Ольга. — Ближче до села теж зробили озерце. Прикордонники вирили — люди докопували.

Якщо нема посухи, вода у ньому є. Худоба п’є, не переходячи стіну. Якщо посуха — вода тільки за стіною.

— Шлагбаум зробили, коли у минулому році новий начальник Гірської застави прийшов, молодий, понятливий, — говорить Леонід Сірий. — Бойко Віктор Сергійович. До нього був Сапунов, той не дозволяв. Корів поїть ніде було. Вони канаву викопали (озерце біля села. — Авт.). Але що у канаві тій? Там, за стіною, у нас — ставочок. Виритий у колгоспні часи спеціально для водопою. Ширина — метрів 15-20, довжина — більш 50.

Ця стіна тут недоречна, — продовжує. — Це відмивання грошей. Вона отам має йти, — показує напрямок. — По прямій, попід лісом. А вони стіною дійшли до села і отак, буквою «П», зайві 4 кілометри копали. Для чого, якщо можна було прямо? Таке враження, що якийсь олігарх намітив собі ставочок, лісочок, хатинку поставити невеличку. Поверхів на три. І тут тобі качечки, гусочки. Лебеді. Риболовля. Ставок можна розширити, окультурити.

Стіна (піщаний насип зліва) і канава. 2016 рік

Стіна заросла бур'янами. 2017 рік

Стіна у мріях

І друге питання виникає. Територія, на якій ставок, пасовища, уже не наша? Обкопали ставок, значить, під Росію віддали? Стіна має ж по кордону йти, — міркує. — Хай метрів 300 ближче сюди взяли. Казали, що там грузько, так ближче до села треба. Але для чого ж буквою «П» ставок обвернули? Там грязь — так вони і тут по грязі рили! Повна канава води. Щебінку возили. Екскаваторники (я був присутній) казали: «Ми пройдемо, прориємо». У двох місцях щебінку сипали. Метрів 30 в одному і в другому.

Тут низина. Сюди постійно із села вода тече. Тала, дощова. Раніше річка Жеведа була — воду збирала. Як канаву прокопали, у ній вода збирається. Рибу місцеві ловлять, карасі отакі, на вудочку.

Робили стіну приїжджі хлопці, — згадує. — Два екскаватори. Один гідравлічний. Другий простий. Та машина з гідравлічним ковшем, щоб рівняти бугор. «Чому по прямій не риєте?» — питали люди. «О, да нам там дорогу прокладать, паркан ставить, ліс випилювати», — казали. Треба, то випилюйте. Менше б затрат було, ніж 4 кілометри зайві обкопати.

Хай би хоч нормально ту стіну зробили. А то у село границю притягли! «Ви ж не топчіть, корів не пускайте!» — вимагають. Смугу навели. Я кажу: «А хто вас просив? Границя отам, а не тут», їм, мабуть, просто потрібні були кілометри! Чим більше прокопають, тим більше дєнєг у карман.

500 метрів прокопати — це одно. А 4 з половиною кілометра — інше. І за 4 з половиною кілометра кому-то дєнєжки у кишеню. Копала фірма, яку зараз по судах тягають. Іще грошей їм не виплатили за те, що копали.

...Розмовляємо з Леонідом біля пасовища. Йому телефонує дільничний інспектор прикордонної служби Анатолій Крутило, запитує, про що говоримо. «Будуть закопувать ямку, щоб нормальну границю провели, — жартує у відповідь. — Понакопували, гроші відмили. Хто гроші получив, за них хай назад закопує канаву. Бо нам ніде корів пасти».

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №33 (1632), 17 серпня 2017 року