Горілка + ревнощі = подвійне вбивство і довічне тюремне ув'язнення

Визнати винним за ст.115 ч.2 п.1 (умисне вбивство двох та більше осіб) та п.13 (умисне вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство) Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді довічного позбавлення волі. Міру запобіжного заходу залишити тримання під вартою у СІЗО №30 УДПС в Чернігівській області до набрання вироком законної сили. Стягнути на користь потерпілих (родичів убитих) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди по 10 тис. грн. та 100 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнути на користь держави витрати по проведенню  судових експертиз у розмірі 2174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 77 коп.

Такий вирок за подвійне вбивство у Вертіївці отримав у Ніжинському міськрайонному суді 5 березня 2015 року Іван Породько, уродженеь села Лосинівка Ніжинського району. 
 

Про це вбивство наш сайт тоді розповідав: Двойное убийство в Нежинском районе



Будинок, у якому сталося вбивство, стоїть порожній. Син загиблого Миколи Крутька живе в Ніжині, а працює в Києві



Кілька разів будинок грабували, замок і тепер нічого не замикає

 

Ввечері 21 жовтня у будинку по вулиці Мічуріна, 38 в селі Вертіївка були вбиті двоє людей — Раздобрєєв Сергій та власник будинку Крутько Микола. Їх знайшли вранці наступного дня. Працівники міліції затримали підозрюваного у вбивстві, Івана Породька, фактично відразу. Виявилося, що напередодні ввечері він разом з загиблими та ще одним чоловіком Анатолієм Легейдою, разом вживали алкоголні напої. Закінчилося все смертю двох людей.
 

З того часу пройшло два роки, але справа до цього часу перебуває в судах. В квітні того ж 2015 року була подана апеляція на рішення ніжинського суду, 27 травня її розгляд завершився відмовою. В ухвалі апеляційного суду говорилося: “Призначене місцевим судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів. Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінально-процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається”.
 

А далі була касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд і ухвала від 27 січня 2017 року: вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у суд першої інстанції. В лютому вона опинилася в районному суді міста Чернігова. За три місяці справа майже не зрушила з місця. На передостанньму засіданні 24 травня, суд нарешті зміг обрати присяжних, які розглядатимуть справу; в той самй час підсудний вимагав змінити йому адвоката і таки добився свого. Зважаючи на необхідність нового захисника ознайомитися зі справою, її перенесли спочатку на 26 травня, а потім на 25 липня.

 

У чому ж складність цієї справи і чого прагне підсудний? 
 

Як завжди, одна з найбільших проблем, постійна зміна своїх показів підсудним. Як про це говорять матеріали справи, спочатку він говорив, що не винен і перекладав провину на “Лєшого”, потім визнав свою вину. Причиною цього він назвав рекомендацію адвоката, який нібито, говорив, що коли Породько визнає свою провину, то отримає років 12-14, при апеляції їх вдасться зменшити ще. Коли ж його було засуджено до довічного ув'язнення, він почав звинуввчувати у вбивстві сого ж брата Олексія. Про це він неодноразово заявляв і на судовому засіданні 24 травня 2017 року, вказував навіть де його знайти.
 

“Хочу вам повідомити, що саме мій брат, Породько Олексій Іванович того вечора 21 жовтня 2014 року після того як я пішов з місця злочину, і коли я йому зателефонував і повідомив, що побився з двома мужиками, то саме брат мені сказав спалити речі, тобто він зателефонував моїй дружині та сказав щоб я спалив речі” - говорить Іван Породько у своїй касаційній скарзі. 
 

“Коли він приїхав, то я його дуже просив піти туди до потерпілих бо вони обіцяли заявити у міліцію, щоб домовитися якось, щоб усе було без міліції. Він сказав лягати спати. Коли вранці я прийшов до нього та попросив піти до потерпіих, то мій брат сказав: “Вони уже не заявлять” і запропонував провести його на потяг”. - теж з касаційної скарги.








 

Але є і ще один ньюанс. Апеляційну і касаційну скарги крім засудженого за вбивство Породька подавала і прокуратура. В апеляційній скарзі Ніжинської міськрайонної прокуратури вказувалося, що суд не взяв до уваги всі докази (результати деяких експертиз), не дав їм оцінку, не мотивував, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Прокурор просив вирок скасувати “у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесувльного закону” і направити його провадження на повторний розгляд. Коли ж Апеляційний суд відхилив скаргу, вже Чернігівська обласна прокуратура подала касаційнй скаргу до Вищого Спеціалізованого суду. До наведених аргументів додалося те, що “ухвала апеляційного суду містить істотні суперечності”, оскільки суд не зазначив, що підсудний не погоджувався з кваліфікацією злочину — що завдавав ударів він не заперечував, а от наміру позбавляти життя не мав. Крім того, як свідчить касаційна скарга прокуратури, апеляційним судом встановлено відсутність фонограми судового засідання за 18 січня 2015 року, не відтворюється звукозапис, “а тому неможливо встановити чи забезпечено судом право на захист Породька І.І.”. Відтак прохання вирок скасувати “у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону”.
 

“Суд вірно встановив фактичні обставини справи, вірно кваліфікував дії засудженого та призначив покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого Породьком І.І. кримінального правопорушення” - говориться в апеляційній скарзі ніжинської прокуратури. Тим не менше прокурори фактично стають на бік засудженого і просять направити справу на повторний розгляд у суд першої інстанції! 



Іван Породько і його држина Людмила на суді 24 травня 2017 року

 

Іван Породько, уродженець села Лосинівки, зареєстрований у Талалаївці, а останні роки проживав у Вертіївці. Одружений, має п'ятеро дітей — доньку 1999 року народження від першого шлюбу, та трьох дочок і сина — від другого шлюбу. Ніде не праював офіційно, але як розповідала його дружина Люда, він займався тим, що робив у селі печі та груби. Вже був у в'язниці, засуджений за вбивство у березні 1999 року, він вийшов на волю умовно-достроково в березні 2007-го.

 

Про події, які відбувалися 21-22 жовтня 2014 року спробували дізнатися безпосередньо поговоривши з учасниками справи і потерпілими.



Людмила Породько нині виховує сама чотрьох малолітніх дітей
 

Людмила Породько, дружина засудженого за вбивство Івна Породька, розповіла, що того вечора чоловік повернувся додому приблизно в 9 годин вечора і сказав, що побився з мужиками, які приходили до них. “Вони раніше приходили, билися, тепер мабуть помиритися хотіли, не знаю”. - додала жінка. 
 

За її словами, Іван говорив, що вони зустріли його і запропонували випити за дружбу, помиритися. Він погодився і пішов до них додому. Коли повернувся і розповів про бійку, дружина попросила його подзвонити брату, бо боялася, що вони можуть прийти. Іван подзвонив і той пообіцяв, скоро буде. Чоловік помився і ліг спати, а потім подзвонив брат і сказав щоб Ванька спалив одяг. 

- Я не знаю про що вони говорили. Але він сказав спалити одяг. - вказує жінка. - Я дала Ваньці телефон, спитала що таке. Тоді приїхав брат, розбудив його. Це було десь в 11 чи в 12 годин, я не бачила точно. Він питав: “Ну шо там, Ванька?, Як?” Той розповів, що побився з мужиками. Брат відповів: “Ну, Ваня все буде нормально”. Ванька його провів до хвірточки, той сів і поїхав. Він на таксі приїжджав.

Вранці, за словами Людмили, Іван мав їхати в суд відмічатися. Після ув'язнення він два роки не досидів. 
 

- Я йому дала паспорт, дала повістку по якій він мав їхати, дала 30 гривень і він поїхав. - Розповідає Люда. - Тут приїжджає міліція. Це було десь в 10 годин ранку, я якраз відвезла малу в школу, в 1-й клас. Чоловік 10 приїхали, забрали у мене телефон, в хату не пускали. У мене малий, йому було 7 місяців, плакав, але мене не пускали до нього. Участковий каже: “Розказуй як було!”. Я й розказала, що він робив у мужика, Ванька робить печі, груби, їхав додому і зустрівся по дорозі з тими хлопцями. Ті запропонували помиримся, випити по 100 грам за мирення. Дільничний спитав у чому Ванька був. Кажу у чунях і валянцях, коричневі штани, чорна рубашка тепла, коричневий светр і темна куртка. Він так постійно ходить.
 

Про Олексія Люда нічого достеменно не розповіла. Лише те що він, нібито, служив в АТО. Але чи так це не знає і з ним не спілкується.



Сергій Раздобрєєв загинув у 34 роки

 

Один з головних свідків, який був вдома у Миколи Крутька, де сталося вбивство, його товариш і сусід Володимир Прищепа. Він був там всього за кілька годин до того, як сталося вбивство, свідчив на суді і погодився ще раз повторити все, що пам'ятав.

 

- Коля Крутько, жив поруч зі мною. - розповів Володимир. - Ми товаришували з ним по життю, були гарними друзями, разом працювали. З Сергієм ми також добре дружили. Крутько по якійсь там лінії дядьком йому виходить. Вони були нормальні хлопці, ніколи нікого не ображали, щодо бійки — ніхто з них навіть битися не вмів. В травні цього року Колі було б 60 років, як він тільки намагався дожити до пенсії.

На ранок до Колі приїхав Фурса, думав він проспав чи записку не побачив. Туди, а там два трупа. Крізь мене як раз скот гонять, люди питають чи був я там вчора? Я туди, а там міліцейський машин наз'їжджалося, капітани, майори, полковники. Я відразу пішов і розказав все що знав, повторив 25 раз. Аби не розказав, я більш ніж упевнений, що вони б його не знайшли. У селі дуже рано лягають спать, люди курей позакривали і по норах, телевізори дивляться. Тим більше що там таке місце, що його ніхто міг не бачити. До того ж коли я їхав туди, було ще трохи видно, а коли їхав назад, було вже так темно, що велосипед уже вів. І сусіди там - один хворіє, майже не виходить з хати, інший дачник, пиїжджає тільки влітку, третій, що напроти жив, Джух Михайло, помер. Там немає нікого, хто його міг бачити. 

 

Володимир був одним з тих, хто бачив вбитих після загибелі:
 

Згадав Володимир і про ще одну обставину:
 

 

Про Олексія Володимир теж нічого розповісти не зміг. 
 

А далі Володимир додав, що на першому суді Іван брата не впутував, все визнавав, все розказував. 

 

Розповів він і історію, з якої, імовірно і почався конфлікт, який призвів до смерті чоловіків.
 

- Ми як їдемо з ділянки з лісу на Вигоні розходимось. Нам звичайно ж платять дещо. Сергій добродушний завжди. На лавці сиділа Оля Комариха, дружина Льохи, і малий хлопчик Назар з нею. Серьога дав їй двадцятку чи десятку. І хтось Льосі цьому “настукав”, що Серьога “клинки” до жінки подбиває, хоча він тоді вже не жив з нею. Вони прийшли до його баби, знайшли його і побили.  Баба заступалася, так вони і її штовхнули. Це було незадовго до убивства, бо в нього ще синє око було.



Фото Сергія Раздобрєєва стоїть вдома у матері на помітному місці

 

Погодилась розповісти про смерть сина і мама загиблого Сергія Раздобрєєва Ніна. Її  знайти було найважче — живе сама, працює по селу, допомагаючи людям на городах. Сергій хоч і жив не з нею, а з бабою, але постійно до неї заходив і допомагав по господарству.

 

Вона переказує майже те ж саме, що і Володимир Прищепа. Її син, вбитий Микола Крутько і ще багато хто з сусідів працювали в лісі. Повертаючись додому зупинялись на Вигоні, на лавці, щоб випити по чарці. 
 

- Там баба Катя жила раніше. - пояснює Ніна Раздобрєєва. - Потім вона поїхала до сина, а туди приїхала ця Оля Мінько. Але все одно хлопці постійно зупинялися там. Сережа дуже любив дітей, у нього постійно були в карманіх цукерки, а у цієї Олі є малий хлопчик Назарчик. Раз виявилося, що цукерок не було і тоді він дав 20 гривень. Люди почали говорить, що він любовник Ольги, сказали і брату її чоловіка: “Наблюдайте, до неї любовник ходить". 
 

На початку жовтня 2014 року Сергія побили у нього ж вдома.
 

- Мені подзвонив хтось, не знаю і хто, - розповіла Ніна, - і сказали: “У тебе побили Сережку, їдь до матері”. Я туди. Він виходить з підбитим оком. Сергій прийшов з роботи, коли хтось почав стукати в двері. Баба Шура була на печі і він пішов сам відкривати. А тоді баба чує, що його нема, вийшла, а у сінцях бійка. Іван Породько сидів на Сергію і бив кулаками. Вона вдарила його, той піднявся і почав їй руки викручувати. На суді цьго ніде немає. Я тоді хотіла заявить участковому, але Сережа мене забрав, довів додому і закрив двері щоб я цього не робила.
 

Перед самою загибеллю Сергій заходив до матері.
 

На ранок я чекала, що привезуть дрова. Прийшла сусідка і каже: “Ніна пішли!”. Ми туди, а там ряди машин стоять. Мене туди не пустили, Юра, ще один син, приїхав, дочка. Тоді подзвонили і сказали, що баба йде сюди. Я пішла до неї. 



Матір Сергія Раздобрєєва Ніна і баба Шура

 

Разом з матір'ю Сергія ми з'їздили до баби Шури, з якою жив Сергій: 
 

- Гарний він у мене був, слухав мене, усе робив, у хазяйстві помогав. - відразу почала вона, дізнавшись про мету приїзду. - За шо він Серьожу вбив? Він малої дитини не обідив. 

А тоді розповіла про бійку, коли побили Сергія
 

В день загибелі, Сергій заходив додому:
 

- Коза була у мене, я вела її до козла. - говорить баба Шура. - Тут Сергій біжить. Козу поміг одвести, а тоді сказав, що піде до Крутька. Він постійно до нього ходив, друзями були. Вони їздили в ліс, заробили грошей, взяли пляшку і пішли. І не вернувся він більше додому.

 

Дещо прояснила і Оля Минько, громадянська дружина Олексія Породька, брата засудженого за вбивство Івана.

 

 

Як виявилося, в той день коли сталося вбивство, вона бачила і Івана, і Сергія. 
 

 

Коли ми розмовляли, сусіди, що стояли поруч, згадали про бійки, яки влаштовували Іван і Сергій, а також брат Ольги Богдан, про те як вони побили сусіда Ольги Андрія. Оля і про це теж розповіла:
 

Не знаю скільки днів пройшло, але Андрій зібрав компанію і пішов до Івана на розборки. Іван, коли була та бійка, прибігав захищати Льошу. Вони брати і постійно виступали один за одного. У Івана тоді жив мій брат Богдан, вдома він був з Людою, дружиною Івана і дітьми. Я не знаю що там було, мені розповідав брат. Хтось їз хлопців почав гупать у двері, почали кричати: “Ми твою жінку згвалтуємо”, почали двері вибивати. Тоді цим все і закінчилось. А далі Богдан розказав про це Льоші і Вані. Вони забили стрілку, зібралися куча на кучу. Всі хлопці Андрія порозбігалися (сусіди кажуть, що там були ще діти), а Льоша, Ваня і мій брат сильно його побили, побили так що він всі зуби втратив. Якби не втрутились сусіди, вони його могли і вбити.

 

З вироку Ніжинського міськрайонного суду від 5 березня 2015 року.

21 жовтня 2014 року, близько 21-30 год., Породько Іван, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку, за місцем проживання Крутько Миколи, за адресою с. Вертіївка, вулиця Мічуріна, 38, де на той час перебував і Раздобрєєв Сергій, між Породько І. та Раздобрєєвим С., на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, який переріс у бійку, під час якої Породько І., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті Раздобрєєва С. та бажаючи їх настання, доводячи свої злочинні наміри до кінця, умисно почав завдавати удари кулаками та ногами в область голови останнього...

 

На сьогоднійшній день ця справа про подвійне вбивство перебуває в суді. Засуджений за вбивство до довічного ув'язнення Іван Породько намагається довести свою невинуватість і вказує, що вбивство скоював не він, а його брат. Що намагається довести прокуратура? Наче б то повинна підтримувати обвинувачення і домагатися засудження винного, але з матеріалів справи випливає протилежне. Чому так? Якщо прокурори не вірять у винуватість Івана Породька, чому взагалі підтримують обвинувачення? 
 

І ще одне. Зважаючи на позицію Івана Породька, що вбивство вчинив не він, а його брат, хотілося б почути свідчення Олексія, де він був того вечора і чим займався. Тим більше, що така можливість буде — суд триває. Та й аргументи, тепер вже поліції, стосовно не притягнення брата Івана Олексія принаймні як співучасника (а він же допомагав спалити скривавлені речі?) теж хотілося б почути. Принаймні перевірити його і, моливо, інших причетних до справи осіб, поліція мала б. І не було б тоді у засудженого жодних інших аргументів вказувати на когось іншого як на вбивцю.

Gorod.cn.ua