75-річний Володимир Мироненко забив до смерті односельця, через підозру у крадіжці кабелю

Минулого тижня Менський районний суд виніс вирок одному з найуспішніших жителів Сахнівки (село Березнянської громади на Менщині), Мироненку Володимиру Олександровичу.
— Має вищу освіту, при колгоспі ходив у начальстві, — розказують про чоловіка в селі. — Колгоспу вже давно немає, а він у свої 75 років і досі затребуваний. Має повний двір техніки. Коли треба садити, сіяти чи збирати врожай, усі просимо, щоб виручив.

До війни в нього ще й магазин був. І вдома — повний порядок. Не п'є, не курить. Одне слово, хазяїн, яких мало. Усе склалось у нього й в особистому. Виростили з дружиною двох дочок, діждалися онуків. Не пощастило чоловікові хіба що із сусідом. Якби той мав таку ж саму господарську жилку, могли б підтримувати один одного чи конкурувати — як би вже склалося, але це було б стимулом для подальшого розвитку обох.

Та на 9 років молодший Михайло Реус виявився повною протилежністю. У колгоспі був, як кажуть у селі, «старшим, куди пошлють». Жив сам — ні дружини, ні дітей. На додачу — не відмовлявся від чарки.
«Тихий, сумирний, із тих, що й мухи не скривдять», — говорять про Михайла односельці. Коли випивав, теж не скандалив і не бився. Та був у нього один грішок — прибирав до рук те, що погано лежить. Дехто каже, що вперше Михайло потрапив за ґрати саме через крадіжку в сусіда. На суді не виправдовувався: «Винний — карайте». Відсидів. Повернувся. Потім іще попадався на крадіжках у селі.

Останнього разу сусід звинуватив його у викраденні кабелю. Тільки цього разу Реус потрапив не в тюрму, а... на цвинтар. Він помер теплого серпневого вечора на одній із сахнівських вулиць. Причиною смерті експерт назвав гостру серцево-легеневу недостатність — «закономірний наслідок розвитку гострої емфіземи легень, яка виникла на тлі різкого набряку гортані з практично повним перекриттям просвіту голосової щілини». Сталося це через масивне травмування шиї — з множинними переломами під’язикової кістки та щитовидного хряща.

Згідно з матеріалами судової справи, перед цим Михайло з товаришами випивав в альтанці на вулиці. Сусід побачив — підійшов. — Хотів спитати, коли він поверне мій кабель, — розказував на суді. — У відповідь Михайло штовхнув мене в живіт. Зрозумівши, що нічого не отримаю, я розлютився. Штовхнув його теж. Потім кілька разів ударив кулаком по корпусу. Реус упав з лавки, на якій сидів, на дорогу і вдарився потилицею. Я побризкав на нього водою, хотів підняти, щоб показав, де кабель, але він відмовився.

Проте свідки стверджують, що, коли Михайло впав, сусід почав бити його ногами по шиї. — Коли Миша захрипів, я зрозумів, що в нього перебитий кадик, — уточнив один із них, зазначивши, що після цього нападник попросив хазяйку альтанки принести води, вилив її на Михайла і пішов додому. Згідно з висновками експертизи, під час конфлікту потерпілому було завдано не менш ніж 13 ударів руками і ногами в ділянку шиї, грудної клітки, лівого плеча та правого ліктьового суглоба. Ушкодження були різні — від легких до небезпечних для життя. За годину Михайло помер.

На суді обвинувачений стверджував, що не бив ногами і не завдавав ударів у ділянку шиї. Тому вважає, що смерть Реуса настала зовсім не від тілесних ушкоджень, яких він завдав. Мовляв, випивохи його обмовили. А померти Михайло міг від того, що одна з присутніх осіб била його палицею. Проте ця версія не знайшла свого підтвердження під час розгляду і була спростована як свідченнями, так і іншими доказами. Суддя розцінив її як спробу обвинуваченого захистити себе, вводячи суд в оману.

У матеріалах справи також зазначається, що сторона захисту не надала доказів, які б свідчили, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, шкодував про те, що внаслідок його дій загинула людина. Навпаки — під час слухання він демонстрував зверхність як щодо потерпілого, так і щодо свідків. Дослідивши всі матеріали, суд визнав його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого), і призначив йому покарання у вигляді 7 років і 6 місяців позбавлення волі (максимальний термін — 10 років). Втім він іще може подати на вирок апеляцію.

Чи змінилося в селі ставлення до обвинуваченого, однозначно сказати важко. Дехто говорить про нього шанобливо, називаючи на ім’я і по батькові. Одна з Михайлових сестер охарактеризувала його як «холоднокровну, бездушну та жадібну людину», яка дуже жорстоко повелася з її братом і якій вона не пробачить. Інші згадують давній епізод, коли знаний сільський господар і сім’янин ударив односельчанку через підозру, що її співмешканець щось у нього вкрав.

Джерело: газета «Гарт», Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: