Як посадовці у Городні «горщики побили»

Микола Овсяник, Cвітлана Хихлуха

8 січня 2009 року начальника відділу освіти Городнянської райдержадміністрації Світлану Хихлуху було звільнено із займаної посади. Відповідне розпорядження підписав в.о. голови райдержадміністрації Микола Овсяник. На перший погляд можна сказати, що нічого дивного в цьому факті немає – одних звільняють, інших призначають (така вже доля посадовців), але в Городні виник… конфлікт. Хто з ким не помирився? Чому була звільнена людина? І хто тепер очолює цю структуру?

З цього починалося…
На посаду начальника районного відділу освіти Світлана Хихлуха прийшла «на хвилі» Помаранчевої революції. До цього часу працювала вчителем в одній із міських шкіл. За словами роботодавців, тобто представників райдержадміністрації, на цій посаді пані Хихлуха працювала «добре»… до другого півріччя 2008 року. А вже в серпні 2008 року вона отримує догану, через кілька місяців (в грудні), наступну. Всі догани були винесені за розпорядженням нового в.о. голови райдержадміністрації Миколи Овсяника, який, до речі, є для Городні людиною новою (був призначений на цю посаду 27 червня 2008 року). Ось тут і виникає низка запитань: чи справді Світлана Хихлуха до 2008 року справно працювала, а потім почала «систематично не виконувати трудові обов’язки» (саме за цією статтею вона була звільнена),  чи «прибрати Хихлуху» було метою нового керівника району, чи просто Микола Овсяник вирішив навести лад на Городнянщині і звільнити деяких непорядних посадовців? Варіантів відповідей на ці запитання мені довелося почути чимало. Наводжу деякі з них.

Думка екс-начальника районного відділу освіти
Ось що в свій останній робочий день під час наради директорів шкіл та в ексклюзивному інтерв’ю «Чернігівщині» розповіла Світлана Хихлуха:
«Так, помилки в роботі були. Але не помиляється лише той, хто нічого не робить. При бажанні недоліки в роботі завжди можна знайти. Приїдьте в будь-яку школу області і знайдете там проблеми. Під час моєї роботи все ж таки доброго було більше, ніж поганого. До мого приходу на цю посаду на Городнянщині було 3 дитсадки (два в Городні і один в селі Тупичів), зараз 8. Вдалося також оптимізувати і зберегти шкільну мережу. За період моєї роботи в районі були закриті лише три початкові школи.
В наш час майже всі райони області мають навчальні заклади нового типу, тобто ліцеї та гімназії. Але на Городнянщині їх не було. Долаючи чималий спротив деяких посадовців, зробивши величезну роботу, нам таки вдалося відкрити гімназію та школу повного дня.

Була налагоджена тісна співпраця із навчальними закладами Білорусі. Вперше за всю історію району наш вчитель вийшов на всеукраїнський рівень, взявши участь у конкурсі «Вчитель року». Та й учні наші неодноразово займали призові місця на обласних та всеукраїнських конкурсах і олімпіадах.
З приходом Миколи Овсяника атмосфера в районі змінилась. Все, що відбувалося можна охарактеризувати, як «систему знищення» керівника». Наприклад, вечірня школа. Через відсутність достатньої кількості дітей, ми вимушені були скоротити посади директора та методиста. За рекомендаціями ОБЛОНО ми вирішили закрити цю школу і відкрити вечірні класи на базі міської школи №2. Але через втручання райдержадміністрації школа не була закрита. Разом із заступником голови РДА із гуманітарних питань Андрієм Жадченком ми готували процедуру закриття школи, а прийшов пан Овсяник і виявилось, що винен лише відділ освіти! Зараз школа продовжує працювати без директора. Я за «неналежне виконання службових обов’язків і перевищення службових повноважень» отримала догану. Друга догана була «за бухгалтерський облік», тобто за питання, які входили до прямих обов’язків бухгалтерії. Щодо Хрипівської школи, то вирішувати – «цільовим» чи «нецільовим» було використання пиломатеріалів, мали компетентні органи.

Роблячи висновки, райдержадміністрація базувалась лише на власному службовому розслідуванні, до контролюючих органів звернулась заднім числом. Прокуратура і міліція всі факти перевірили, і в порушенні кримінальної справи було відмовлено – «за відсутності складу злочину». А пиломатеріали списала комісія зі школи, і жодної шкоди не було заподіяно. Оскаржити догани я не встигла, бо після нервового потрясіння  потрапила до лікарні. Тепер от буду оскаржувати вже своє звільнення. Звернуся до суду та напишу лист до Кабміну».
До речі, під час наради директорів шкіл, виступала не лише Світлана Іванівна. Говорили і деякі директори. В своїх промовах вони захищали пані Хихлуху та бажали їй успіху.

Позиція керівника району
А от Микола Овсяник про роботу Світлани Хихлухи має іншу думку. «Бюджет району становить близько 53 мільйонів гривень. З них близько 23 мільйонів витрачається на освіту. Будь-який голова району має знати: як і куди витрачаються бюджетні кошти.
Наприклад, городянська школа №2. Почали там ремонт, а технічну документацію не зробили. Тому вся робота проводилась «кусками», без попереднього планування – спочатку зробили, потім те, що зробили, «розвалили». На цій афері бюджет зазнав втрат. Роботи проводились на основі тимчасових кошторисів як ремонтні, а не роботи по реконструкції. Через це було втрачено майже 20% виділених коштів. Спочатку планувалось витратити на ремонт 500 тисяч, а зараз вже випливає сума у 2 мільйони гривень (зробили внутрішні роботи, а потім дах почали лагодити, і все, що було зроблено до цього часу, пішло прахом).

Щодо Автуницької школи, то там взагалі має місце нецільове використання бюджетних коштів та виплата готівкових коштів всупереч вимогам законодавства України. Кошти видатків на заробітну плату освітянам, були використані для оплати праці найманих працівників, які робили теплотрасу, по цивільно-правовій угоді. До речі, згідно кошторису за роботу робітникам мали заплатити 8 тисяч гривень, а в результаті – видали більше 15 тисяч, і без належного оформлення! От і хочеться запитати: куди дивилась начальник відділу освіти, чому не контролювала?! Такий же підхід до ремонтних робіт був застосований і по Бурівській ЗОШ. Але завдяки втручанню райдержадміністрації кошти незрозуміло кому не були видані.
Крім того, хочу сказати і про деякі звільнення освітян. Спочатку людей звільняють, не оформлюючи належним чином документи, потім вони через суд поновлюються, а нам необхідно виплачувати їм понад 40 тисяч гривень.

А скільки неприємностей було б внаслідок закриття вечірньої школи! Адже ця процедура також проводилась з численними порушеннями.
Коли ж я дізнався, що відділ освіти не веде обліку матеріальних цінностей, не проводяться інвентаризації, а школи не здають матеріальних звітів, то вжахнувся.
Тепер про пиломатеріали, які район отримав для ремонту навчальних закладів?! Куди розійшлися брус, дошка та шильовка? На що були використані пиломатеріали? Хто їх списував? Виявляється, ніхто нічого не знає. А начальник відділу освіти пояснює мені: «я не знала, що так потрібно робити, і ніколи цього не робила, ніхто не вимагав, а ви вимагаєте». Так невже голова райдержадміністрації має вчити начальника відділу, який займає посаду вже не перший рік?! В нинішніх умовах, щоб наші вчителі мали заробітну плату, ми повинні економити кожну копійку. А що робить відділ освіти, – то неефективне використання коштів, то нецільове. І це лише частина прикладів. За всіма фактами було проведено службове розслідування, Світлана Хихлуха отримала догани. Тому її звільнення – не екстраординарна подія, і для такого кроку були чітко визначені підстави».

…А цим закінчилось
Що ж тепер? А тепер Світлана Іванівна вже звернулась до суду – планує оскаржувати своє звільнення, Микола Костянтинович збирається перевіряти галузь культури і медицини, а освітяни призвичаюються працювати під керівництвом нового начальника. Ці обов’язки зараз виконує Валентина Марченко, яка до цього працювала на посаді спеціаліста районного відділу освіти. Остаточну крапку в цій історії поставлять компетентні органи, тобто суд, КРУ, міліція та прокуратура.

М-да, ситуація… Тут, як у народі кажуть, «сам чорт ногу зламає»… Який коментар може дати газета? Мабуть, краще ніякого… Наші читачі - городянці – ближчі і до людей, про яких ідеться в матеріалі, і до розуміння ситуації. Єдина ж мета появи цієї статті – констатація того, що не все гаразд з кадровими питаннями в ешелонах нашої влади. А тепер, в період кризи, хотілося б зовсім іншого. І саме цього іншого хотілося б побажати їм - людям, яким, хочеш не хочеш, доведеться виводити країну, область, район, а також – економіку, медицину, освіту з кризи…

Валентина ФЕДУСЬ

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: