Безоплатне донорство спричинить колапс

Уже понад двадцять років влада наголошує на тому, що потрібно створити ефективну службу крові в Україні, проте досі це так і залишається на рівні розмов. Донорство у нас - проблема самих хворих, їхніх родичів та лікарів, а не справа всього суспільства.



Адже про гостру потребу крові людям стає відомо лише тоді, коли біда вже постукала у двері.

Варто сказати, що за роки незалежності України кількість донорів скоротилася більш ніж у 14(!) разів. А у 2000-2008 роках падіння було просто вражаючим - чисельність донорів знижувалася на сто тисяч щороку. Кризовий 2009-й трохи стабілізував ситуацію - люди активно здавали кров задля поліпшення свого матеріального становища, адже за це вони отримували гроші.

У Європі бути донором - престижно

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує, аби на кожного жителя було заготовлено 12-15 мл донорської крові на рік. Нині цей показник в Україні становить близько 9 мл. У країнах Євро-союзу на тисячу осіб припадає 39 донорів, у нас - 7,9 (на 2016 рік). Донорство у багатьох європейських країнах добровільне, і ніяких відшко-дувань за це люди не отримують. Громадян заохочують нагородами, призами, для донорів передбачено пільги на медичне обслуговування, а їхні діти можуть навіть отримати чималу знижку на навчання. Європейці вважають, що бути донором - престижно і модно. Це також свідчить про добрий стан здоров’я людини, її соціальну позицію. Такі особи мають більше перспектив влаштуватися на роботу і ліпші шанси для кар’єрного зростання. За останні двадцять років донорський рух у Європі збільшився у три з половиною рази, а у США - майже в п’ять.



Невтішні показники щодо донорства в Україні медики пояснюють загальною необізнаністю громадян -не вистачає соціальної реклами. Люди не знають, де і як здати кров. До того ж серед населення побутує думка, що під час кровоздачі можна заразитися невиліковними хворобами. А ось про те, що лікарі використовують лише стерильні шприци і системи, ніхто не розповідає і не пише.

Півтора року - замало

1 грудня до Міністерства охорони здоров’я з’їхалися головні спеціалісти з трансфузіології з усієї України на фінальний розгляд Проекту національної стратегії розвитку служби крові. Один із розділів передбачає, що протягом 18 місяців (перехідний період) українці мають відійти від добровільно-примусового платного донорства, яке нині у нас діє, до добровільного безоплатного. Якщо стратегію затвердять, то вже з 1 січня 2017 року її мають запровадити і розпочнеться так званий перехідний період.

- Я вважаю, що півтора року -.замало, - каже головний лікар Чернігівської обласної станції переливання крові Павло Герасименко. - Ми втратимо 85 відсотків донорського контингенту, що для Чернігівської області означає колапс! Станція вже нині має дефіцит донорів плазми, це люди, які здають плазму крові двічі на місяць. І 99% таких донорів отримують грошову компенсацію. За мінімальну дозу -600 мл - 100 гривень, за вищу - 800 мл - 140. Також вони мають два дні відпочинку, що оплачуються, 11,70 грн за обід, солодкий чай і печиво. Законом передбачено ще пільги, але через зубожіння держави вони так і лишаються на папері.

В усьому цивілізованому світі працюють проекти безоплатного донорства, - розповідає далі Павло Герасименко. - Наприкінці жовтня я перебував у Празі, куди запросили чеські колеги мене і інших спеціалістів із трансфузіології країн східної Європи: Білорусі, Молдови, Польщі, Чехії, Румунії, Словаччини і України. Обговорювали питання інфекційної безпеки донорської крові. До речі, доведено, що в контингенті донорів, які постійно добровільно приходять у центр крові задля допомоги людям (безоплатно), відсоток Інфікованих зразків у десятки разів менший, ніж там, де і далі реалізовують, як у нас в Україні, добровільно-примусове донорство з певним відшкодуванням.

Головний лікар Павло Герасименко розповів, що, приміром, у Чехії діють проекти, у яких беруть участь приватні структури, що організовують заготівельні пункти і сплачують чималі кошти донорам за здані компоненти крові. Насамперед йдеться про плазму і тромбоцити. Наприклад, якщо у нас за дозу плазми людина отримує 110-140 гривень, то в Чехії - 15 евро. Проте й фірма, яка заготовляє кров, дуже суворо слідкує за здоров’ям донорів, і перелік обстежень у них більший у два рази, ніж у нас. Тобто, якщо чехам сплачують такі гроші за компонент, то й вимагають від донора найвищої якості. А фірма-виробник, що заготовляє плазму, пропонує настільки якісні препарати крові, що продають їх в усьому світі і мають вони шалений попит.

- Варто сказати, що в Чехії за дозу тромбоцитів (клітин, що зупиняють кровотечу і потрібні, як повітря, дітям, котрі перебувають в онкологічних відділеннях) сплачують 33 євро, у нас - 160-300 гривень, - зазначає Павло Герасименко. - Окрім приватних центрів, де можна здати кров, Чехія має 405 тисяч донацій у державних станціях, і вони на сто відсотків безоплатні. Країна витрачає кошти лише на переробку крові та зарплату спеціалістам.

Що і хто врятує вітчизняну службу крові?

- Я не втомлююся повторювати, що лише від нас самих, від громади залежить, чи будуть у нас компоненти! - каже головний лікар. - Що врятує донорство? Пропаганда, соціальна реклама, рекрутинг, залучення. Ми плануємо створити окремий підрозділ - рекрутингу донорів. У службі крові працюватимуть не медичні працівники, а менеджери, завданням яких і буде комунікація із суспільством, роз’яснення ситуації, створення і реалізація наочної інформації.

За потреби Чернігівська обласна станція переливання крові нині може забезпечити компонентами всю Чернігівщину. Хоча здати кров можна в усіх районних і міських лікарнях області, крім Ріпок.

- На жаль, нині не всі лікарні в змозі забезпечити належний процес заготівлі крові, адже він суворо регламентований, - зауважує Павло Герасименко. - І я як головний спеціаліст трансфузіології теж вимагаю від спеціалістів дотримання належних вимог. Всі ж хочуть мати якісні компоненти і лікування?! Отож у міністерських планах реформування служби крові - створення обласного центру в Чернігові і кількох підрозділів у районах.

«Рівняємося на все корисне для нас...»

За словами пана Герасименка, така ж стратегія розвитку служби крові була реалізована і в заможніших, і у бідніших державах, ніж Україна. Приміром, чехи спочатку мали добровільно-примусове донорство на фоні обов’язкової строкової служби, коли дуже широко користувалися послугами новобранців, котрі здавали кров.

- Це молоді і здорові хлопці! Справді, від таких чоловіків можна отримати найкращу кров, - запевняє Павло Герасименко. - Жінки, на жаль, мають певні ризики через вагітність і пологи. І ось чехи у 2005 році скасували призов у армію і почали реалізовувати стратегію щодо безоплатного донорства. Два роки кількість донорів справді зменшувалася, але потім добровольців стало більше. І чеські державні муніципальні центри крові наразі не мають дефіциту безоплатних донорів.

- То ми рівняємося на Чехію?

- На все, що корисне для нас. І наше головне завдання - донести до громади всієї Чернігівщини, що коли у нас не буде достатньої кількості людей, які просто так бажають допомогти хворим, здати кров, наступного дня, не дай Боже, ці ж люди, які бояться чи дуже зайняті, можуть опинитися у такій самій ситуації.

«До донорів плазми ставимося з неабиякою повагою»

За рік Чернігівська обласна станція переливання крові виплачує донорам 250-300 тисяч гривень грошової компенсації. Щодня сюди приходить від ЗО до 50 людей. Приїздять не лише з Чернігова, а й з Ріпок, інших районів області, також зі Славутича.

- У нашій області мільйон населення, а донорів плазми крові тільки сотня. Цих людей ми просто носимо на руках. Якщо Україна розпочне реалізацію стратеги переходу на безоплатне донорство, я не впевнений, що у нас залишаться хоча б 25 плазмодонорів, - занепокоєний головний лікар.

Як зазначив Павло Герасименко, муніципальний центр служби крові Колорадо (США) регулярно проводить аукціони. За результатами року з’ясовують, хто з донорів найактивніше відвідував їхній заклад і здавав кров. Для переможця у найкращого художника замовляють портрет олією, який потім висить на почесному місці в галереї центру. Також держава дбає й про інші призи активним донорам.

- Це велика робота і чималі кошти. Серед подарунків - майки, футболки, бейсболки і навіть... автомобіль. Про це має думати держава, але насамперед мусить бути щире бажання людини допомогти іншим, -каже Павло Герасименко. - У Голландії роботодавці не зобов’язані відпускати працівників у донорський центр, але свідомість громадян і тих самих роботодавців така, що Голландія має чотирикратний запас донорів на будь-який випадок.

Чи залишаться у донорів вихідні, поки не відомо. На думку пана Герасименка, все залежить від того, що буде закладено у проекті нового закону України про донорство. У проекті Стратегії національного розвитку служби крові є лише норма, що все це треба переглянути.

- Але чернігівська громада має бути до цього готова. І ще раз наголошую: змушувати людей не можна, це ні до чого хорошого не призведе, - наостанок сказав головний лікар Чернігівської обласної станції переливання крові.

* * *

Той, хто хоче здати кров і врятувати чиєсь життя, може прийти з понеділка по п’ятницю від 8:00 до 17:00 до Обласної станції переливання крові за адресою: вул. Пирогова, 13. Пам’ятайте, на вас тут дуже чекають!

Лариса Галета, "Деснянка" №50 (630) від 8 грудня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: