«Ти угробила Наташу!»

12 вересня до будинку 47-річної Ірини Мороз із села Глибоке Бахмацького району зайшов односелець 37-річний Сергій Пашковський і накинувся на неї з ножем. Тепер його підозрюють у замаху на вбивство. Ірина лікується і відходить від пережитого стресу.

«Добре, що чоловік вдома був. І спас»

— День почався спокійно. О сьомій ранку я поїхала до бабусі, яку доглядаю. Донька її живе у Києві, отож мене попросила. Поміняла памперс, погодувала. Вернулася додому. Сусідка Віта Янцен зайшла. Сіли, попили кави. Я, чоловік, вона. Я ще до машини виходила, що продукти привозить. Повернулася, пішла до себе у кімнату, розмовляла по телефону. Якраз у цей момент зайшов Пашковський, спитав чоловіка, де я. Заскакує в кімнату з криком: «Ти угробила Наташу!» І давай бить. Кулаком між груди, як мені зразу здалося. Та, коли я побачила кров, зрозуміла, у нього ніж. Бив ножем мене у руку, ногу, груди. Я закричала. На мій крик прибіг чоловік Сашко. Схопив Пашковського: «Я тебе зараз задавлю». Стяг його на підлогу, — пригадує Ірина Мороз.

— Хто така Наташа?

— Жінка, у якої мій чоловік хрестив доньку. Свого часу ми нормально спілкувалися. Саша носив гостинці дитині. На день народження (п’ять років) дійну козу їй подарували, щоб малій молоко було. Та років два тому ми посварилися. Через те, що я їй казала, щоб не пила і мужиків з усього села не приймала. Бо їх там стільки переверталося. І це ж все на очах дитини. З того часу ми не те що не розмовляли, а й не здоровалися. Десь з того літа до Наталі став Сергій ходити. Що вже йому там про мене казала, не знаю. Наташа була жінка при тілі: і груди, і сідниці. Та з зими почала худнути. Лишилися шкіра і кості. Востаннє я її бачила, яку машину «швидкої допомоги» заносили, бо йти вже не могла. 11 вересня вона померла у Бахмачі, в лікарні.

— Тобто Пашковський прийшов до вас після її смерті?

— Так, порізав і втік, заховався у нежилій хаті своєї баби. Там його і знайшли, п’яний спав. Забрали в поліцію.

Чоловік викликав мені «швидку», сусідка допомагала змивати кров, закривати рани. У мене поріз біля лівого ліктя, як закривалася рукою, рани правого стегна, грудної клітки зліва і під груддю. Він встиг завдати чотири удари. Ніж хоч і невеликий, лезо десь 5-7 сантиметрів, проте кінчик леза дуже гострий. Рани болять. Я ж тепер через це не можу на бік і на живіт лягати. Лише на спині сплю. І за що?

Коли його у двір в наручниках завели, присів і сказав: «Хай так буде». Ніякого розкаяння. Не зізнався, що він різав. Добре, що сусідка свідок, а то б відкрутився. Додумався сказать, що заходив і ми ще по чарці пили. Тепер його мати бігає, плаче, щоб я заяву забрала, дві тисячі гривень пропонувала. Мені її шкода.

Це ж добре, що чоловік вдома був і спас, а то б зарізав. А в мене донька, двоє онуків, я ж їм потрібна. Донька тепер піджартовує: «Мамо, у тебе тепер три дні народження. Я народилася 11 вересня, на Головосік (записали 13-го), 12 вересня мене від смерті спас чоловік. Поки що заяву не збираюсь забирати, а там видно буде. На похорон Наташі я не встигла, була у Бахмачі, у слідчого.

«У те, що вона причетна, не вірю»

Чому саме підозрюваний Пашковський вважає Ірину Мороз винною у смерті своєї коханої, з’ясується під час слідства та суду. Офіційно її смерть настала внаслідок набряку головного мозку та кахексії (виснаження, що супроводжується великою втратою маси тіла).


Ольга Зикова

У Наталі Кирієнко залишилася донька Оля, їй 6 років. По двору ходить мати покійної 57-річна Ольга Зикова, притискає руки до грудей.

— Онкологія у мене. Будуть видаляти обидві груді. На 22 вересня призначена операція. Чи ж виживу? Хвороба запущена. З ким нещасна сирота зостанеться {це вона про онуку). Оля у нас інвалід першої групи, у неї вроджений цукровий діабет. Доки мене прооперують і підлікують, внучка побуде у бахмацькій лікарні. Я ж буду у Києві у лікарні швидкої допомоги. Там раніше працювала розвізною медсестрою. По поверхах розподіляла хворих. А не виживу — малу відправлять в інтернат.

— Ольго Яківно, чого ж ви дотягли до останнього?

— Картоплю треба викопати.

— Грець з нею, хай гниє.

— А їсти що? Чи з голоду помирать?

— Яківно, чому Сергій напав на Ірину?

— Звідки ж я знаю? В те, що вона хоч якось причетна до смерті моєї дочки, не вірю. Вже років два вони між собою не спілкувалися. Начебто Іра приревнувала свого чоловіка до Наташі. З того часу сюди не ходила. Та і я теж. Дочка не хотіла мене бачити, кричала, щоб я не вмішувалася у її життя. Не подобалось, що я забороняю випивати і розгульне життя вести.

Кажуть, хату не можна до дев’яти днів порожньою лишати. От я і топчуся тут. Три дні срач з будинку вигрібала. Стільки пляшок порожніх викинула. Вони ж пили, як коні. Десять пачок презервативів. Ох, — зітхає жінка. — 3 молодості, як почала дочка тягатися, що я не робила, увернути не могла. Навіть не знаю, де її двоє старших дітей. Хлопчика народила у 14, йому зараз 21 рік. Дівчинці — 15. Сказала, що покидала у пологових будинках. А ось Олю залишила.

— А хто батько Олі?

— Батьків багато, мати одна, — зітхає. — Кому воно хворе, нещасне дитя треба, окрім мене? Я без роду-племені. Є ще дочка, їй 31 рік, у Київській області живе, у неї своїх троє діток. Не хочу бути їй обузою. Син Саша, йому 37, пропав безвісти. Він жив у селі Червоне Коропського району. Два роки тому ми посперечалися. Він пішов, уже пізніше його однокласники сказали, направився в зону АТО.

Дуже мені важко. Як Наташу забрали в лікарню, чотири дні лежала. Я гроші шукала на ліки. Кинулася, думала, у неї на карточці хоч щось є. Отримувала ж і дитячу пенсію, і допомогу на дитину, бо виховувала сама. А там — голяк. Ні копійки. Доки гроші зібрала, вона померла. Ліки я залишила, хай, мо’, комусь згодяться. В морзі мені сказали, що вона вся побита була, матка розбита, яєчники. Він же (Сергій. — Авт.) її безбожно бив. Оля, внучка, не раз просила: «Дядю Серьожо, не чіпай маму». А тепер на Ірину звертає. Та її ноги у Наталчиному домі давно не було.

Сергієва мати дві тисячі на похорон дала. От і думаю, бач, дочко, ти мене не слухала, от до чого тебе твої порадники і друзяки довели. Землю з могили сипали, щоб звести.

— З чого ви взяли, що їй землю з могили сипали?

— Я бачила людину, як ходила по кладовищу. Бог їй суддя. Ніч ночувала у Наталчиній хаті. Воно ходить, тук-тук у вікно, тук-тук. Виглянула — нікого. Відчуваю, скоро і мене забере.

Мати підозрюваного Сергія Пашковського щодня їздить до сина у Бахмач. Переживає.

Сергію інкримінують замах на вбивство. Йому загрожує позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Ножа поліцейські так і не знайшли. «...У ході спілкування зі слідчим підозрюваний нічого певного пояснити не зміг, сказав, що був дуже п’яний і нічого не пам’ятає», — сказано у повідомленні сектора комунікацій Головного управління Національної поліції в області.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №38 (1585)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: