Худий, але гордий

Зустріти його на «тумбі» вже настільки ж дивно, як кілька років тому - побачити його порожній постамент. Хоч і невеличкий та худенький, хоч і заросла до нього «народная тропа» бур'яном та вкрилась опалим листям, але ось він - стоїть! Цілий: з головою, з руками.



Втім, близькість чогось темного й гнітючого відчувається у селі Грем’яч Новгород-Сіверського району не лише присутністю статуї Ульянова-Леніна... Тут ніби спиною чути згубний подих Мордора. Дірки в асфальті більші, ями глибші, вуличне багно масніше, і навіть дорожні знаки повсюди похилені. І погода неначе прийшла з темних просторів...

Та повернімося до нього. У незмінному піджачку із традиційним поглядом, спрямованим з цього мокрого прохолодного скверу в світле майбутнє. Принаймні, поглядає він на теплий південь, вздовж вулиці свого імені. Усе, як і мало бути... колись.

Він і не знятий дбайливо, як у Носівці, і не вдарений головою об граніт, як у Чернігові. Як таке недбальство допустили нинішні «люстратори» на зразок того, що прихопив собі бронзову чернігівську статую? Чи то грем’яцька статуя не така цінна, чи то їхати далеко?

Данило Мироненко, фото: Ігор Стах, "Чернігівщина" № 11 (512) від 12 березня 2015

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: