Надія Татарчук: «Інтернати – це тотальне порушення прав дитини»

Суспільство і медіа мало уваги приділяють проблемі виховання дітей в інтернатах, тоді як вона набуває загрозливих масштабів. Нині 80 тисяч дітей в Україні виховуються в інституційних закладах, щороку туди потрапляє 8-13 тисяч дітей. Це три великі села. Цю тему обговорювали під час семінару, присвяченого проблемі зростання дітей в інтернатах, який відбувався в рамках кампанії «Відкриваємо двері дітям».

Нині цей проект впроваджують у 12-ти країнах Європи, він спрямований на повну відмову від інтернатів із переходом до системи виховання дітей у сімейному середовищі.

На європейському рівні кампанію проводять Міжнародна організація «Надія і житло для дітей» та мережа неурядових організацій європейських країн Eurochild. В Україні в рамках цього проекту організовано також конкурс журналістських матеріалів, присвячених проблемі зростання дітей в інституційних установах та можливостям змінити ситуацію.

За словами керівника проектів із деінституціалізації благодійної організації «Надія і житло для дітей» Надії Татарчук, для перетворення України в розвинену європейську державу важливо, аби вона була націлена на зміцнення сім'ї. Від цього залежить, чи буде життя в Україні кращим.
- Місія нашої організації - бути тоталізатором викорінення інституційного догляду. Ми хочемо звернути увагу на те, що в інтернатних закладах діти перебувають у повній ізоляції, не мають достатнього контролю над власним життям і рішеннями. Інтереси установи переважають над індивідуальними потребами дітей, - зазначила вона.

Надія Татарчук наголосила, що кожна дитина потребує набагато більше, ніж просто умов, прийнятних для життя.
- Діти в інтернатах мають слабше здоров'я, відстають у розвитку, непристосовані до життя. Особливо згубно впливають інституційні заклади на дітей від народження до трьох років. У нашій державі дуже мало говорять про те, що інтернати - це тотальне порушення прав дитини. Мало хто знає, що там відбувається. Мало хто пише про цю проблему, - сказала Надія Татарчук.

Крім цього, на існування системи інтернатів в Україні щороку виділяють великі кошти - 5,7 мільярда гривень. Але це далеко не весь обсяг фінансування, адже ніхто не обліковує спонсорської та матеріальної допомоги.

Ще у 2006 році «Надія і житло для дітей» почала впроваджувати перший проект зі зміни інституційної форми виховання на модель сімейно орієнтованих послуг. Це відбулося в Макарівському районі Київської області. Там на базі інтернату створили центр соціальної підтримки дітей і сімей. За два роки жодна дитина не потрапила в цьому районі до інтернатних закладів.
Наступним кроком комплексного реформування став проект у Дніпропетровській області. Спільно з Фондом Ріната Ахметова вдалося реформувати заклад, надавати підтримку сім'ям та дітям.

Фахівці наголошують, що більшість громадян вважає існування інтернатних закладів позитивним, тож люди гадають, що слід допомагати інтернатам, а не дітям. Натомість ставлення до дітей, рівень освіти та розвитку - на катастрофічному рівні. До психологічних проблем додаються проблеми з адаптованістю до життя. Випускники інтернатів часто стають на хибний шлях, перетворюючись на злочинців, наркоманів тощо.

Змінити цю ситуацію можна, якщо на загальнодержавному рівні буде запроваджено деінституціалізацію, що передбачає відмову від виховання дітей в інтернатах та інших подібних закладах, сприятиме поверненню малюків у сім'ї та допомагатиме родинам, аби ті не відмовлялися від своїх дітей. А для цього насамперед потрібні зміна громадської думки та політична воля.

Марія Ковтун, тижневик «Деснянка» №46 (522), фото з Інтернету

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.