Чому за природні багатства люди отримують саме лихо?

Південні райони Чернігівщини ось уже друге десятиліття потерпають від «щастя», яким їх нагородила матінка-природа. Родовища, багаті на вуглеводні (нафту та газ), замість того, щоб наповнювати фінансовими вливаннями місцеві бюджети, створюють самі лишень проблеми. Люди хворіють та помирають від онкозахворювань, хвороб нервової та ендокринної систем. У криницях та водогонах зникає питна вода, пересихають ставки. Селяни і навіть місцева влада покладають вину на видобувні компанії, ті ж, у свою чергу, відхрещуються. Крапку в цій «війні» може поставити лише незалежна екологічна експертиза, яку досі ніхто так і не зважився призначити.

Навіть білизна темніє

До написання даного матеріалу мене підштовхнули факти бездіяльності влади на місцях, яка, знаючи проблеми людей, напряму пов'язані з видобутком вуглеводнів, не спромоглась навіть призначити проведення відповідних експертиз.
Одразу зауважу, що більша частина поданих нижче коментарів - двомісячної давнини. Втім, це не так і важливо, адже за два місяці в житті пересічних людей нічого не змінилось - віз і нині там...
За підрахунками експертів, на території Чернігівщини налічується 428 родовищ різноманітних корисних копалин, серед яких 194 в перспективі можуть розроблятися. Мінерально-сировинний потенціал регіону на 66,7% складається з паливно-енергетичних корисних копалин - нафти, природного газу та торфу.
Зокрема, нафта представлена 21 родовищем, на яких видобувні балансові запаси складають 12,7 мільйона тонн, що становить майже 9,5% від запасів України.

Видобувні запаси вільного газу складають у 11 родовищах 10,5 мільярдів кубів, що становить 1% від усіх запасів газу в Україні.
Серед родовищ вуглеводнів найбільшими є Гнідинцівське, Леляківське й Талалаївське. Вони - основа сировинної' бази нафтогазовидобувної промисловості області (понад 50% запасів і 80% видобутку). Всі ці родовища вуглеводнів, як відомо, знаходяться на півдні області, а їх видобуток відбувається в п'яти основних нафтогазоносних районах Чернігівщини - Ічнянському, Прилуцькому, Варвинському, Срібнянському і Талалаївському.

Почнемо з Варви, адже перший видобуток вуглеводнів на Чернігівщині розпочався саме з цього району. Біля села Гнідинці ось уже чверть століття функціонує Гнідинцівський газопереробний завод, побудований тут за часів «переможного соціалізму» в 1987 році. Успішно роздержавлене на піку будівництва нової епохи «капіталізму», а нині - приватне підприємство, входить у структуру ПАТ «Укрнафта» і займається переробкою газу та підготовкою нафти. Продукція, яку випускають на заводі - скраплений газ та легка фракція. Здавалося б, чого місцевим жителям нарікати: родовищ поблизу не так і багато, 75% не переробленої продукції надходить із Сумської області? Втім, про порушення екосистеми останні декілька років тут не говорить хіба що лінивий. Так, за словами голови Варвинської райради Володимира Петренка, біля Гнідинців люди не можуть навіть нормально посушити білизну, бо вона темнішає.

Бідність і розвиті дороги

Йдемо далі... Приміром, у віддаленому Талалаївському районі 89 свердловин, а район - дотаційний. Там фактично відсутня, якісна питна вода, стан сільських колодязів залишається незадовільним. Рівень захворюваності серед талалаївців за останні кілька років зріс на 11,6%! На під'їзді до основних нафтогазовидобувних родовищ більше двадцяти років не ремонтуються дороги, які розбиває великовагова техніка видобувних компаній. Що говорити, адже до сьогодні навіть села, поблизу яких десятками років йде видобуток вуглеводнів, не газифіковані. Взяти хоча б село Українське, на території якого вже чотири десяти ліття видобувається нафта, - про газ у своїх оселях люди тільки мріють. Знову ж таки видобутком тут займається «Укрнафта», яка зареєстрована в Прилуках. Відповідно відрахування надходять до Прилук, а бюджет Талалаївського району й надалі залишається дефіцитним. Тому і виходить так, що за Конституцією надра належать народу, а народ, окрім клопотів, нічого з них не має.
На Прилуччині ситуація не надто відрізняється від описаних вище, хіба що з бюджетними відрахуваннями тут усе гаразд.

За словами першого заступника голови Прилуцької райдержадміністрації Антоніни Стукалової, видобування вуглеводнів у районі здійснюється на території дванадцяти сільських рад. У зв'язку з цим тут склалася непроста екологічна ситуація.
Зокрема, вона акцентувала увагу на проблемі забезпечення населення якісною питною водою.
«Там, де проводиться активний видобуток вуглеводів, існує проблема зниження рівня води в криницях, - зауважила заступниця керівника Прилуччини. - Ця проблема характерна для більшості територіальних громад. У деяких населених пунктах давно попересихали ставки».

Але цим проблеми не вичерпуються, адже у зв'язку із прийняттям нового Податкового кодексу нагально нависло питання формування бюджету цих територіальних громад, оскільки видобувні компанії віднедавна почали сплачувати податки за місцем своєї реєстрації. Через це більшість територіальних громад залишились без справедливої компенсації.
«Покриття цих доріг на 80% зруйноване, - змушена констатувати Антоніна Стукалова. - Постійно ламаються шкільні автобуси, і ми порушуємо навчальний процес», - обурюється пані чиновник.
За її словами, районна влада зверталась до компаній із проханням, аби вони зареєстрували на місці видобутку вуглеводнів свої дочірні компанії, але ті тільки рукою махнули.
«Нафта та газ видобуваються переважно біля сіл, ледь не під вікнами селян, але два села не були навіть газифіковані, - жаліється Антоніна Стукалова. - Хотілось би, щоб підприємства звертали увагу на людей і на їхній рівень життя».

Люди мруть «як мухи»

А от влада Ічнянщини вже почала розв'язувати проблему забезпечення населення якісною питною водою. За словами заступника голови Ічнянської райдержадміністрації Віталія Яременка, Ічня прийняла районну програму «Питна вода». Спроби консолідувати зусилля територіальних громад і районної влади дали позитивні результати - місцеве населення відгукнулося створенням кооперативів.
«Ми спільно розпочали будівництво водогонів», - говорить районний чиновник.

Втім, зараз його більше турбує факт зростання показників захворюваності.
«Є дві територіальні громади, де спостерігаються високі показники захворювання,
- коментує Віталій Яременко. -1 хоча у нас хороші сільські лікарські амбулаторії, районний бюджет та територіальна громада намагаються знайти кошти на зміцнення їх матеріальної бази».
Актуально! Особливо зважаючи на те, що Тростянецький санаторій, який мав хорошу медичну базу, вже не працює.

Для хвилювання насправді причини існують. За словами заступника начальника управління охорони здоров'я облдержадміністрації Володимира Пуліна, за останні роки поширеність хвороб по області збільшилась на 2%. Особливо це стосується тих п'яти районів Чернігівщини, де активно видобуваються вуглеводні.
«Ми спостерігаємо незначне збільшення захворюваності по всіх згаданих районах, -говорить обласний чиновник. - Зокрема, це стосується хвороб нервової та ендокринної систем, а також збільшення кількості захворювань на онкологію».
Втім, покладати вину за болячки людей на видобувні компанії Володимир Пулін не поспішає.
«Стурбованість викликають показники стану здоров'я населення в Ічнянськбму районі - це села Монастирище та Тростянець, - уточнює чиновник. - Тут в середньому на одну особу припадає півтора захворювання, а загальна інвалідність по Монастирищу вдвічі перевищує районний показник. Смертність людей, які проживають на територіях Болотницької та Чернецької сільських рад, майже в 2 рази перевищує районний показник і є чи не найвищою в області. Однак, враховуючи малі розміри сіл, ми не можемо чітко сказати, що саме впливає на здоров'я людей і з чим все це пов'язано».

Голова комісії Чернігівської облради з питань охорони здоров'я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Валерій Зуб додає: «Потрібно, щоб пройшли десятки років, аби виникло якесь захворювання. Приміром, у тих районах, де вносились хімічні добрива, тільки зараз ми почали спостерігати зростання онкозахворювань. Шкідливий вплив на здоров'я людей від видобутку вуглеводнів ми зараз не побачимо, але те, що він буде - це однозначно. Адже видобуваються саме ті елементи, які мають виражену канцерогенну дію».

Половині трубопроводів - далеко за тридцять

Дров до багаття підкладають і періодичні аварії, які трапляються на трубопроводах з нафтопродуктами. За словами головного спеціаліста відділу комплексного управління природоохоронною діяльністю держуправління охорони навколишнього природного середовища Ніни Дідусенко, по території Чернігівщини проходить більше 400 кілометрів нафто- та продуктопроводів, які мають 48 переходів через водні об'єкти, автомагістралі та залізницю.
«Незадовільний стан цих трубопроводів призводить до їх розгерметизації, що супроводжується розливом і потраплянням нафти у ґрунт, - говорить чиновниця. - Як наслідок - забруднення поверхневих та ґрунтових вод».
Головною проблемою трубопровідного транспорту є зношеність основних засобів виробництва. Так, за словами Ніни Дідусенко, більшість із них мають понаднормативні строки експлуатації: вже понад 30 років працює 248,5 кілометрів нафтопроводів.

Наразі впевнено можна констатувати, що обидві сторони - і влада, і видобувні компанії - одностайні у найскорішому розв'язанні проблеми незаконного видобутку.
Результати перевірок свідчать, що основними порушеннями вимог у галузі охорони надр є: самовільне надрокористування без спеціальних дозволів, самовільне водокористування з підземних джерел без наявності дозволу на спецводокористування, порушення правил експлуатації артезіанських свердловин, нехтування правилами ведення первинного обліку водокористування з підземних джерел, невиконання вимог природоохоронних органів щодо проведення ліквідаційного санітарно-технічного тампонажу непридатних до експлуатації свердловин.

«Ця проблема виникла в цьому році, - говорить про незаконний видобуток Антоніна Стукалова. - Ми звернулись до екоінспекції, яка одразу ж відреагувала. Також звернулись до прокуратури, де нам відповіли, що немає збитків, бо немає досліджень ореолу забруднень. Звертались і до керівника місцевого управління МВС».
Державний інспектор обласної екологічної інспекції Микола Макаров підтверджує факт незаконного видобутку на території підприємства «Ресурс-Агро», що розташоване на землях Малківської сільради. За його словами, було прошурфовано понад 10 гектарів площі й констатовано, що видобування вуглеводнів на цій території відбувається незаконним шляхом.
«До того ж дозволяється бурити до 20-ти метрів, - говорить пан Макаров. - Якщо там застосовується неякісне буріння і якщо нафтопродукти потраплять у другий або третій дивізіон, то це буде катастрофа. З цього приводу ми направляли листи до МВС, але нікого навіть не притягнули до адміністративної відповідальності», -. каже інспектор.

«Укрнафта»: «Це не ми!»

Інженер-еколог Прилуцького управління бурових робіт ПАТ «Укрнафта» Наталія Галабурна запевняє, що для захисту підземних вод підприємство використовує гідроізоляцію.
«Щодо зниження рівня води, то його напряму не можна пов'язувати із діяльністю нашого підприємства, - коментує інженер-еколог. - Наприклад, в Ічні в нас немає об'єктів, але там так само говорять про зниження рівня ґрунтових вод. Важелі наших установок сягають глибини двох-п'яти тисяч метрів».

До речі, за 50 років «Укрнафта» пробурила більше 600 свердловин і докопалась на глибину більше 2 тисяч кілометрів. На об'єктах Чернігівщини, де працює «Укрнафта», на сьогодні залишилось лише п'ять бурових бригад, хоча в попередні роки їх було 12.
Втім, цілком можливо, що представники «Укрнафти» лукавлять або не все говорять, адже проходження водоносних горизонтів у ході буріння не так вже й легко проконтролювати. Хоча хто тепер що доведе? Наукові дослідження стосовно впливу діяльності компаній, які видобувають чи переробляють вуглеводні, на здоров'я людей, зменшення рівня ґрунтових вод на Чернігівщині ніколи не проводились. До того ж експерти одностайні: необхідна експертиза по кожному населеному пункту. А це коштує значних фінансових затрат, яких у бюджеті, на жаль, не передбачили.

Віталій Назаренко, тижневик «Чернігівщина» №23 (351)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.