Водохреща у Чернігові

Зима все ж таки настала і чернігівці, відзначивши Новий рік і Різдво із залишками зеленої травички на вулицях, святкували Водохреще, завершальне свято різдвяно-новорічного циклу, зі свіжим снігом і хрещенським морозом.
Біля Спасо-Преображенського собору на Валу одночасно у черзі за водою стояли більше двох сотень людей. І це - незважаючи на робочий час. Вони могли не хвилюватися через те, що комусь води не вистачить. її справно постачала довга жовта «змія», прикута до краника з іншого боку храму.

Черга за водою під цегляними стінами П'ятницької церкви була не настільки багатолюдна, як на Валу, проте жвавіша й енергійніша. Прямого підключення до водогону тут нема. Проте не варто було сумніватися, що вистачить на всіх: воду черпали з того самого джерела через вуличну колонку. Порядок відпрацьований роками: кидаєш грошенята у щілину в ящику - наливають води.
Біля незаконних «малих архітектурних форм» з хрестами, що п'ять років коптять стіни храму святої великомучениці Катерини, фотографувати завжди цікаво. Якщо не сама подія, то реакція об'єктів зйомки завжди цікава и оригінальна, навіть якщо до них не дуже наближатися. Так і цього разу.

Прихожани й сам ієрей Олександр Ледовой зиркали на мене, неначе у мене в руках був кулемет. А один дідусь дістав і свій маленький фотоапарат. Тепер, якщо раптом вкотре згорить один з наметів, відомо, на кого тицяти пальцем: «Цей ходив, знімав, планував...» Є у тому «походному храмі» своєрідна «традиція»: горіти першого числа, як-от 1 квітня 2008 року і 1 січня 2010 року. Втім, згодом з'ясувалося: незвичною реакцією на кореспондента не обійдеться. До намету підійшов... вгадайте, хто? Не зосереджуйтесь на персоналіях. Ні, не здогадаєтеся. Прихожанин цей, прямо скажу, незвичайний. Він підійшов і, схоже, навіть перехрестився. Проте ніхто на нього не звернув жодної уваги. Свій! Тільки не подумайте, що то був, як в одній відомій пісеньці, «просто прохожий парень чернокожий».

Запитання

Від спостереження усіх цих, кажучи сухою офіційною мовою, «масових заходів» спадають на думку деякі запитання. Вони дуже прості. Проте навряд чи знайдуться служителі церкви, бажаючі на нього відверто відповісти. Невже дотримання численних і нескінченних обрядів, ритуалів та умовностей є необхідним для звернення до Бога? Уся ця ритуальна мішура вигадана, можливо, уже й давно забутими, але цілком земними людьми з плоті й крові. І невже хтось божественний, нетлінний вигадував різні релігії, секти, релігійні течії?

Купання

На Десні цього року не було традиційної ополонки у формі великого хреста. Річкою, поміж вкритими памороззю прибережними хащами, пливла крига. Зранку на пляжі лівого берега, поруч з базою відпочинку «Хімволокно», поодинокі чоловіки купалися, коли під церквами ще тривали святкові служіння і розливалася по банках вода. Водні процедури тривали зовсім недовго. З води чоловіки вискакували, неначе з окропу. Пізніше на тому ж місці відбулося традиційне масове купання під наглядом священнослужителів, родичів, кореспондентів, рятувальників і міліціонерів.

На пляжі правого берега за участі жіночого церковного хору відслужив урочистий молебень настоятель Катерининської церкви отець Євген Орда. Представники однієї з місцевих козацьких громад "жахнули" з декоративної гармати для відлякування «нечистої сили». Після чого відбувся організований забіг у крижану воду. «Родзинкою програми» у виконанні козачків та націоналістів стала традиційна «фігура», скручена в бік керівництва Росії. Це плакат з написом «Московія! Україна-Русь переможе і без твого газу», який тримали вісім оголених чоловіків на тлі засніженого пляжу.

Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина» №4 (332)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.