Чи доведе до добра «клоунада» замість порядку?

Обсіли неньку Україну дядечки й тітоньки із закордонними «зарплатами». Один з їх чергових проектів – вирядити всіх нас... блискучими клоунами.

Таку ініціативу котрий уже рік активно «проштовхують» Олександр і Дмитро Підгорні з громадської організації з благозвучною назвою «Доброчин».

Сутність проста: пішоходи мають носити на собі світлоповертаючі елементи. Ті, хто у темряві в негоду несе «на своїх двох» стареньке хворе тіло розбитим узбіччям, має вдавати з себе «новорічну ялинку». Причому, бажано, всі й обов'язково! І це – для зручності того, хто швидко і з комфортом везе свої молоді сідниці на м'якому сидінні в авто.

На закордонний манер такі цяцьки називають «флікерами». Це своєрідний аналог катафотів, які встановлені на автотранспорті, велосипедах тощо. А флікер – на мотузці, щоб чіпляти на одяг незалежно від його виду.

Сама ідея начебто непогана. І не нова. Світлоповертаючі елементи є на одязі дорожніх працівників і даішників. Не завадить це і «групам ризику» – дітям, п’яничкам тощо. Але…

«Меня терзают смутные сомненья»

Якщо відверто, збирався ігнорувати цю тему. Хоч і на західні гроші працюють, та начебто з гарними намірами... Однак впертість панів Підгорних пересилила. Остання крапля – публічне обурення Олександра Підгорного заміткою про його ж прес-конференцію. Матеріал готувала Наталія Тягнирядно, тож пан зреагував: «…заробітчани при газеті тягнуть рядно на себе для отримання гонорару».

Хто б оце казав про «гонорари», отримуючи грошенята від уряду Естонії!

До того ж мене, як того «типового царя», «терзают смутные сомненья» щодо цієї «флікер-ідеї». Ось вони.

Неспроможність?

Що думають в Державтоінспекції? «Це досвід прибалтійських країн. Там без флікерів у темну пору не можна виходити. «Доброчин» нам пообіцяв близько мільйона цих флікерів, будемо роздавати», – говорив начальник ДАІ області Олександр Єршов під час прес-конференції 28 жовтня.

Що ж, можливо, естонцям, деякі риси яких оспівані в численних анекдотах, дійсно необхідно робити «клоунів» з пішоходів, аби їх водії помічали. Нехай у своїй державі самі вирішують.

Наші ж українські водії плутають (і часто – свідомо!) поняття «безпечна швидкість» і «максимально дозволена швидкість». Штраф інспектор може призначити лише за перевищення максимально дозволеної, при чому не менше, ніж на 20 км/год.

Тож за умови видимості дороги, достатньої лиш для швидкості 40 км/год. і при обмеженні швидкості на рівні 60 км/год. автомобілі «летять» під 80 км/год. Звідси й збиті пішоходи, в тому числі на переходах.

А начальник ДАІ області з подачі «Доброчину» пропонує нам вирішувати цю проблему по-естонськи: «Зі слів колег з Естонії, ці флікери за державною програмою безкоштовно роздаються всім жителям країни. Якщо громадянин не носить флікер – штраф 250 євро. З ініціативою зробити це обов’язковим я поки що не виходив на загальнодержавний рівень…»

Чи не є ці слова визнанням неспроможності ДАІ робити те, для чого вона призначена – наводити «порядок в головах» учасників дорожнього руху?

«Захист» прав

Основне завдання організації «Доброчин», як вона сама заявляє – «захист прав і свобод людини». Водночас діячі організації несуть нам ідею примусу людей носити на собі певні предмети. Хіба це не утиск прав і свобод людини?

Стаття 24 Конституції говорить про рівність прав і свобод людей незалежно від якихось-там ознак. Треба розуміти, що включно за наявністю якихось предметів, причеплених до штанів. Невже пан правозахисник хоче дерти штрафи з тих, хто не начепить на себе флікер?

У статті 28 йдеться про повагу до гідності. Ось, наприклад, моя гідність протестує проти вдягання блискучим клоуном. А ще є стаття 33, де сказано про свободу пересування. Чи «Доброчин» за гроші естонців бажає її обмежити для тих, у відсутнє те брязкальце?

Існують ще й обов’язки

Такі правозахисники дійсно бува захищають якість окремі права. Однак дуже властиво для них забувати про поняття «обов’язки». А ці поняття завжди «ходять в парі». Чи зазирали «правозахисники» Підгорні до Правил дорожнього руху України? Я за кермом транспорту різних категорій понад 10 років. Тож нагадаю, що кажуть Правила:

«1.4. Кожний (зокрема пішоходи! – Авт.) учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.»

«12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку.»

«12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.»

Виходить, що «Доброчин» захищає зовсім не право пішохода на безпеку, а зручність водія у порушенні ним ПДР? Шиворіт-навиворіт!

Не їх «профіль»?

Нашій би ДАІ «піднапружитися» та зайнятися наглядом за дотриманням ПДР в частині вибору в темряві безпечної швидкості. Це ж їх «профіль». Організували б, як вони вміють, акції, відпрацювання чи операції під назвою, наприклад, «Не лети, а то встигнеш!»

А громадські організації зі свого боку, якщо дійсно бажають добро чинити, могли б зайнятися, наприклад, інструктажем з роздачею катафотів тим велосипедистам, які порушують пункт 6.2 ПДР про обов’язкове обладнання велосипедів світлоповертачами.

Але – ні. Для організацій, існуючих на закордонні гроші, буденна робота на зміцнення законності й порядку – не їх «профіль». За ті «срібники» вони покликані вносити плутанину, зневагу до Закону, «разброд и шатание»…

По флікеру на голову

У народі кажуть, що суворість або дурість законів компенсується необов'язковістю їх виконання. Як би не старалися ці «добродії», підключаючи ДАІ чи навіть Верховну Раду України, ніколи, підкреслюю, ніколи не вдасться вдягнути у яскраві цяцьки всіх поголовно.

Постає запитання: наскільки будуть уважними на дорозі водії, якщо їх призвичаїти до думки: пішоходи повинні блимати флікерами? Чи не присиплятиме це увагу тих, хто й без цього не поважає ні Правила, ні людей?

«Заяц на ловле»

Медіа-кампанія, розгорнута «Доброчином», викликає міцні асоціації з іншою історією. На даний час вона входить до свого апогею.

Згадаймо, як «Зоошанс», начебто з добрих намірів захистити песиків від «жорстокості», розгорнув травлю служби відлову собак. Результат? Зруйновано існуючий порядок вирішення проблеми. Місто наповнили тисячі псів. Міськрада виділила «Зоошансу» майже 2 млн. гривень. А собаки какають, лякають дітей та іноді «цапають» жінок за ноги.

«Доброчин» у цьому «технологічному процесі» знаходиться на стадії медіа-кампанії і внесення ідеї. А далі… Хто, по чім і за чиї гроші буде закуповувати мільйони флікерів, якщо ідею доведуть до логічного завершення впровадженням в українське законодавство?

Згадався твір безсмертного Крилова. Пам’ятаєте? «Над хвастунами хоть смеются, а часто в дележе им доли достаются».

Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина», №1 (329)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.