Що в нас буде на фермах через 20 років?

Заодно послухали, а що там зараз?

Сергій Шарій, заступник директора по тваринництву ПСП «Пісківське», село Піски Бахмацького району:
— У Пісках встановлено єдиний в області пам'ятник корові у натуральну величину.
Нині у нас 856 корів. Два доїльні зали. На третій фермі є молокопровід. Плануємо нарощувати поголів'я до двох тисяч. Та скільки зможемо тримати худоби, визначатиме кормова база. Землі у нас малувато, всього 2900 га. Що буде через 20 років? Думаю, ферми залишаться, але у доїльних залах апарати до вим'я корів підключатимуть не доярки, а роботи. Яку Європі, там застосування роботів на фермах уже практикується.

Юрій Голубчук, директор свинарського комплексу фермерського господарства «ЛЕО і партнери», село Шами (Білейківська сільська рада) Козелецького району:
— Зараз у нас біля двох тисяч голів. А колись було п'ять тисяч. Свині трьохпорідні, м'ясні. За перше півріччя 2010 року у мене були дуже гарні показники. Раптом влітку минулого року ціна на комбікорм підскочила, і я закінчив роботу зі збитками. Невідомо, що буде завтра. Чого зараз не вистачає — це нормальної кредитної політики.
Щодо довгострокової перспективи — я настроєний оптимістично. Люди у нас нормальні є, Україна зрештою розквітне. Через двадцять років українські ферми будуть європейського зразка. Скрізь буде модернізоване верстатне обладнання, нове обладнання для вивезення гною, сучасна вентиляція, яка забезпечує тваринам нормальний мікроклімат. А ми б удосконалювали породу.

Роман Макухін, голова правління ПрАТ «Етнопродукт», село Травневе Городнянського району:
— Ферму у Травневому років через двадцять я уявляю біодинамічною. Щоб були і корови, і вівці, і кози. Зараз у Травневому 225 корів, телята. Щоб у корови було одне тільки вим'я (як мріяв герой фільму «Рік Теляти»), такого навіть не уявляю. Бо одна з головних функцій корови—давати гній. Гній — це перероблена енергія сонця.

Сергій Новик, голова агропромислового комплексу «Старосільський», село Старосілля Городнянського району:
— Ферма повинна давати прибуток. У нас у господарстві 350 голів овець, але будемо їх збувать. Тримати невигідно. Донедавна були державні дотації на приріст поголів'я, на здачу вовни. У цьому році дотацій нема. М'ясо овець специфічне, його не всюди продаси. Якби кілометрів за 100 таке місто, як Київ, шукали б там ринки збуту. Гомель від нас близько, але з Білоруссю кордон на замку, туди не возимо. Про ферму майбутнього мріють ті, хто в кабінетах. У мене на мрії не лишається часу, я живу реаліями.

Галина Ілляш, голова (на громадських засадах) сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Надія», село Авдіївка Куликівського району:
— Ферма майбутнього — без ручної праці. На такій фермі я була в Естонії у 2006 році.
Корів обслуговує комп'ютер. Вим'я миється водою, сушиться. Як у душовій кабіні. На вим'я автоматично надягаються насадки доїльного апарата. Перші цівочки молока попадають в посуд. Решта надходить (без контакту з повітрям, з людськими руками) в охолоджувальний апарат. Доять корову тільки тоді, коли вона відчуває потребу.
Захотіла корова почухатися, підходить до щіток. Вони автоматично вмикаються і чухають її. Вона стоїть, балдіє. Щітки схожі на ті, якими у нас підмітають асфальт.
Лежать корови на килимках. Вони з підігрівом, щоб не застудити вим'я. Килимок розміром із корову, але не більше. Щоб корова не забруднила його і була весь час на сухому.

Світлана Лесун, секретар Великозліївської сільської ради (Ріпкинський район):
— Я людина оптимістична, від майбутнього чекаю тільки хорошого. В цьому році до нас прийшов новий інвестор з Чернігова, молочно-індустріальна корпорація «Мілкиленд». Обіцяють зробити таку ферму, що ого-го! Може, через 20 років і висітиме вим'я у контейнерах, а молоко через трубки тектиме аж у Чернігів.
Років 15 тому в великозліївському господарстві і кури буф, г потім перейшли на корів. На тваринницькому комплексі тримали більше 1000 голів великої рогатої худоби. Зараз, мабуть, трохи ° менше. В цьому році приватне орендне підприємство «Славутич» передало права на молочно-тваринницький комплекс «Мілкиленду». Вони планують обновлювати молочне стадо, розширюватись. Кажуть, збираються закуповувати нові породи корів. Ремонт обіцяють зробити. Ми радіємо і надіємось.

Григорій Штома, 84 роки, колишній голова колгоспу «Червоний маяк» в селі Серединка Чернігівського району:
—У сусідньому селі Красилівка Козелецького району розпочали будувати велику молочно-товарну ферму на 3300 голів дійних корів. Кажуть, що там працюватиме всього до 40 чоловік персоналу. Майбутнє за фермами, де триматимуть не менше 10 тисяч голів ВРХ. Ніякий хазяїн, ніякі наші доморощені колгоспні ферми не забезпечать такий санітарний стан, таке оснащення технікою. Чим крупніший комплекс, тим дешевше виробництво молока. Але як триматимуть більше 10 тисяч — важко буде заготовляти та возити корми. Тому найрозповсюдженіший варіант — 8-10 тисяч голів.

Валентина Тимошко, Аліна Сіренко, Тамара Кравченко, Геннадій Гнип, Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №49 (1335)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.