На Чернігівщині відкривали православну церкву

З листопада на Чернігівщині відкривали ще одну православну церкву. Величний кам'яний храм у селі Коломійцівка Носівського району збудував Іван Куровський. Проект обирала його дружина Ольга Куровська.

Освячення і перша літургія

На свято зійшлися з усіх навколишніх сіл: Коломійцівки, Калинівки, Степових Хуторів, Карабинівки, Горбачів та інших. Були гості з райцентру Носівка, з Чернігова і Києва. Тут і молодь, і діти, і люди середнього віку. Навіть зовсім старенькі бабусі повив'язували празничні хустки, вдягли плюшки і прийшли, спираючись на палиці. Ще й дев'ятої ранку не було, а люди вже вишикувались навколо церкви. Очі сяють, на лицях усмішки. Дорога до церкви була, як дорогий килим, устелена свіжими осінніми квітами — хризантемами. По цій дорозі, устеленій квітами, до церкви підійшли преосвященніший єпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней та будівничі храму — Іван Куровський, народний депутат України, почесний президент Київської будівельної компанії «Житлобуд», та його дружина Ольга Куровська. Коломійцівці пощастило — саме тут народилася Ольга Яківна. За ними йшли батюшки у святкових ясно-блакитних ризах. Того дня єпископ освятив нову церкву, названу на честь Казанської ікони Пресвятої Богородиці, і звершив у храмі першу Божественну літургію.
Хто хотів, зайшов до церкви, на службу. Чимало людей стояли навколо храму, слухали і дивилися. З того часу, як Іван

Куровський вперше завітав у Горбачі (це було у 2000 році) і заснував сільськогосподарське підприємство «Агропрогрес», свята і урочистості у цій місцевості вже не рідкість: то газопровід підключають, то дитячий садок відкривають, то будинок культури, то церкву.
Під час церемонії освячення храму багато хвилюючих моментів. Один вразив найбільше — коли сам владика став на коліна. За ним і батюшки, і прихожани, і Куровський. Теж схилився перед Богом, як простий чоловік.
Після завершення літургії владика Іриней поздоровив присутніх з урочистою подією та подякував будівничим храму. З благословення Предстоятеля Української православної церкви Володимира Сабодана єпископ Іриней нагородив Івана Куровського орденом святого благовірного київського князя Ярослава Мудрого, Ольгу Куровську — орденом святої рівноапостольної княгині Ольги.
— Храми потрібні, щоб відроджувалась віра, — сказав Іван Іванович. — Якщо є Бог у душі, людина і почуватиме себе інакше, і житиме краще.

— Що ми говоримо у важку хвилину? «Господи, врятуй!» Людей рятує і підтримує віра, — вторить йому Ольга Яківна.
— Я сьогодні звертаюся до всіх прихожан, до всіх тут присутніх. Щоб ви не думали, що цю церкву збудував Куровський або сім'я. Я хочу сказати, що цю церкву збудували ви, — звернувся Іван Іванович до людей. — Якщо ви руками своїми тут не працювали, то ви трудились на полях, у господарстві. І зароблені вашими руками кошти були вкладені сюди, у цей храм. Вважайте його своїм святим домом. Добра вам, здоров'я, всього-всього найкращого. Спасибі вам.
— Ви правильно сказали, що це людські гроші. Але дякуючи вам ці гроші пішли за призначенням, — зауважив владика.

А місцеві жителі у той день принесли до причастя аж трьох малесеньких діток, їм, може, ще й по рочку не виповнилось. Марина Волошко — синочка Олександра Миколайовича (так вона його представила), Оля Шульга — Максима.
— А третє дитятко — матушки Піни, — розповідають люди. — її дочечку звати Ольга.


Владика Іриней освятив церкву (на знімку під час церемонії). Зліва - народний депутат Іван Куровський

Висота — 25,5 метра

Володимир Шевченко, виконроб «Житлобуду», жартує, що уже десятий рік закріплений за «Агропрогресом».
— Скільки ви церков збудували вже у цій місцевості? — запитую.
— Це друга. Перша — у Горбачах. Там розраховано на 50 прихожан, тут — на 150. У Горбачах церква Івана Хрестителя, її висота 16,70 метра, тут 25,5 метра. Почали роботи у вересні два роки тому, до нового року кладку вимурували. Проект, вибирала Ольга Яківна. І все, що в храмі, — облаштування, матеріали — все підбирали за її безпосередньої участі. На підлозі граніт. Опалення закладено в підлогу. У коломійцівській церкві п'ять дзвонів. У горбачівському храмі — три. І хрести, і дзвони обох церков — з Печерської лаври. Закладав камінь церкви у Горбачах владика Амвросій, а відкривав уже владика Іриней. (Православні церкви на Чернігівщині множаться, отож єпархія розділилась на дві; Чернігівська та Ніжинська.) Поряд з церквою ми побудували будинок для батюшки. Знизу дві кімнати, зверху дві спальні. Є гараж, погріб. У домі є все — меблі, холодильник. Уже батюшка з родиною заселився.

Священик Сергій Муха родом з Журавки Варвинського району, йому 26 років.
— Я закінчив духовну семінарію та академію при Києво-Печерській лаврі, — розповів батюшка. — Батько служить у Журавці священиком. Я служив у Києві. До Коло-мійцівки мене запросила Ольга Яківна. Вона шукала священика для нової церкви. У будинку справді є все, навіть пральна машина. Антени є, а телевізор купимо й самі.
У моїй душі сьогодні — велике свято. Кожен православний храм — це новий крок до відродження духовності.
Разом з людьми того дня молився генеральний директор ПП «Агропрогрес» Михайло Шумейко. Він розповів:
— Іван Іванович, коли зайшов у Горбачі, пообіцяв людям, що збудує церкву. Бо в Горбачах її ніколи не було. В Коломійцівці була церква, але її зруйнували безбожники. Тепер на тому місці будинок культури. Ольга Яківна звідси родом, тут батьки жили, і вони вирішили побудувати нову церкву.

— У Степових Хуторах (там база «Агропрогресу) люди не ревнують, що не в них церква?
— У них сучасний будинок культури. Та й іти близько — як у Горбачі, так і в Коломійцівку.
— Де будете наступну церкву будувати? — запитала Шевченка.
— Де батько скаже, — сміється виконроб. — Можливо, у Лосинівці. Зараз ми там робимо ремонт будинку культури. Церква у Лосинівці
розпочата, стіни є, але недобудована. Покійний Іван Мороз (був головою місцевого господарства) розпочав. Можливо, ми завершимо.
«Агропрогрес» нині обробляє 27 тисяч 500 гектарів у селах Носівського, Ніжинського та Бобровицького районів. В усіх селах 8,5 тисячі пайовиків. Вони отримують, у середньому, дев'ять відсотків на пай (а взагалі від семи до 12 відсотків). На пай попадає 800 кілограмів зерна, чотири мішки цукру і від тисячі до тисячі чотириста гривень грошима.


Отець Сергій біля свого нового будинку

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №45 (1331)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.