А скільки людей нам треба? Скільки ви б хотіли, щоб було жителів?

31 жовтня 2011 року в Калінінграді об 00.02 за місцевим часом народився семимільярдний житель Землі. Точну дату появи на світ дитини зафіксували лікарі і спостерігачі від ООН.
Ювілейний малюк зветься Петро. Його зріст 50 см, вага — З кг 60 грамів. Мама і сам маленький Петро Олексійович Ніколаєв почуваються добре.

Тим часом першість у появі на світ семимільярдного жителя планети оскаржує Петропавловськ-Камчатський. Мовляв, в ніч на 31 жовтня об 00.19 за місцевим часом у пологовому будинку №1 Петропавловська-Камчатського з'явився на світ хлопчик на ім'я Олександр. Вага — 3600 грамів.
У Калінінграда та Петропавловська-Камчатського є конкуренти, які теж хочуть отримати звання «ювілейного» мешканця планети. Влада Філіппін заявила, що він народився саме в їхній країні: на роль героїні була обрана Данніка Май Камачо, яка з'явилася на світ у Манілі. Цікаво, що її теж вітали співробітники ООН. Визначити з точністю народження семимільярдного мешканця Землі неможливо, а тому ООН заздалегідь призначила дату урочистої події, а потім обрала місто Калінінград, де вона відбудеться.

Отож населення планети зростає. А кількість людей на Чернігівщині зменшується. Що не так? Якщо ріст населення не обмежувати, його повинно прибувати і прибувати. Отже, існують стримуючі фактори, які не дають нам плодитися і розмножуватися хоча б так, щоб народжуваність не дуже відставала від смертності.
А запитання цього разу ось яке: а скільки людей нам треба? Скільки ви б хотіли, щоб було мешканців у вашому населеному пункті?

Людмила Литвин, молодша медична сестра Носівської центральної районної лікарні:
— Раніше я жила у Києві. Працювала на вагонній дільниці «Укрвагонсервісу» і навчалася на білетного касира. Молодих завжди тягне до мегаполісу.
Тепер мені ближче до серця такі населені пункти, як Носівка. Живу у приватному будинку, на околиці. Не люблю, коли шумно і багато людей. Знаю, деякі мріють вийти у неділю на вулицю і не бачити жодного знайомого обличчя. Але у мене таких проблем немає. Я б і на безлюдному острові, думаю, пристосувалася б. А от у Китаї жити б не хотіла.

Галина Шляхова, 38 років, жителька села Марс Семенівського району:
— У нас на Марсі залишилося тільки сім жилих дворів. У більшості хат живуть старики. Тільки в трьох — молоді: ми, ще одне подружжя, яким по 45, і молодий хлопець, йому 30. Його батьки жили тут, виїхали звідси, а він залишився. На весь хутір тільки троє дітей — наших двоє та сусідська дівчинка. Автобус до нас не ходить, нічого не їздить. На роботу ми добираємося або нашими «Жигулями», або конем. Діти в школу за чотири кілометри в Іванівку або нашою машиною, або велосипедом. Якби в хуторі жило хоч 10 молодих сімей, було б веселіше. І діти були б. Бо поки є діти, є й село.

Григорій Ковальчук, льотчик, військовий пенсіонер, Чернігів:
— Місто Чернігів по населенню (за даними обласного управління статистики, на 1 жовтня 2011 року у Чернігові — 296,7 тисячі жителів) — оптимальне. Ідеш по місту, знайомих з півдесятка зустрінеш, поговориш. У Києві таке можливе хіба що у своєму районі. Я родом з Києва, жив у столиці до 24 років, потім навчався у льотному училищі. Донька моя, Тетяна Ковальчук, теж не забажала у Києві жити, хоча була така можливість. Після 55-60-и мені взагалі захотілося тиші, спокійного життя. У нас із дружиною Лідією Федорівною у селі Малий Дирчин Городнянського району є дача. За ЗО метрів — річка Снов. Весною солов'їв любимо слухати.

Анатолій Карлюга, сценарист серіалів «Не родись красивой», «Маруся», Чернігів:
— У наш обласний центр іще можна додати тисяч сто населення. Переважно вродливих жінок. Віком до 35 років, ну хай до 40. Вони моєму щастю жити у рідному місті не завадять. У Києві я мешкав 27 років, і столиця не стала мені рідною. Там є місця, де мені погано просто фізично. Ні в якому мегаполісі я не хотів би жити нізащо. Бо це безумство.. А от жити на хуторі міг би. Але за єдиної умови: щоб там був Інтернет. Бо мені треба працювати: писати, спілкуватися з телекомпаніями. Землі в хуторі влаштувала б будь-яка кількість. Від двох соток до півгектара чи гектара. Картоплю я б не вирощував. Засіяв би травою. Є така канадська трава, яка надзвичайно добре витісняє бур'яни.

Тетяна Бібік, завідуюча акушерсько-гінекологічним відділенням Талалаївської районної лікарні, районний гінеколог:
— Років двадцять тому в Талалаївському районі було 25 тисяч населення, зараз —14. Народжуваність утричі менша смертності. Хочеться, щоб цей рахунок хоча б зрівнявся. Та, на жаль, тут переважає регресивний тип населення, доживають в основному старі люди. Молодь виїжджає в Київ, бо роботи нема. Раніше працювали асфальтний завод, м'ясокомбінат і молочноконсервний комбінат, хлібозавод. Тепер навіть хліб возять з Ніжина або Прилук.
Тільки магазини залишилися. Проте народжуваність трохи зросла. За минулий рік в пологовому відділенні Талалаївської ЦР було 65 пологів, у цьому році народило вже 63, а планується 80 пологів. Усе-таки те, що за третю дитину дають 104 тисячі, підштовхує наших жінок народжувати і третю, і п'яту. Не секрет, що деякі сім'ї живуть на ці гроші, оскільки працевпаштуватись ніяк не можуть (а хто й не хоче). Є жінки, що народжують у сорок, а є й такі, які у двадцять два вже мають трьох дітей.

Аліна Сіренко, Геннадій Гнип, Тамара Кравченко, Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №45 (1331)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.