«Біляміністерська» собака Найда душить Соколівських курей

У Соколівці Козелецького району — дача міністра закордонних справ України, киянина Костянтина Грищенка. Триповерхова, з цокольним поверхом. Записана, правда, на дружину Наталію Ігорівну, але ж так заведено. Тераса виходить на берег Десни. Річка поряд, це, власне, і привабило київських дачників у Соколівку. Хатинку збудували, тепер на черзі внутрішні і зовнішні роботи. А також поле для гольфу, тенісний корт і басейн, якщо будівельники правду сказали. Кажуть, бригад будівельників тут помінялося багато. Одна з них і привезла собаку Найду. Бригада поїхала, а вона залишилася.

Тепер полює на місцевих курей, індокачок. Люди лаються, птицю замикають. На собаку, що привезли робітники міністра, рука не підіймається. Бояться.
Найда зустріла нас коло дачі міністра. Здавалася ласкавою, нюхала, не кусала, мотала хвостом. Чорненька, з рижими ніжками і мордочкою. Будівельники називають Найду ще й Пальмою.
Невже це вона тероризує село? Дивлячись у добрі очі собаки, такого і не скажеш.

— Півроку назад ми їхали машиною з Грищенковими будівельниками. Зі мною була сусідка Віра Савицька. Це був четвер. Будівельники Грищенка підвозили нас із базару. Тоді й сказали: «Собака наша. Ми привезли її з Києва», — розповідає 64-річна Олена Мороз, мешканка села Соколівка. — Зараз тут інші робітники, не ті, що собаку привезли. Тоді електрики якісь були.
За словами Олени Мороз, тепер Найда бомжує.
— Дехто вирішив, що Найда — моя собака. Прив'яжи, кажуть.
Я тільки кілька разів покормила її, бо вона була голодна. Кусок хліба кинула, супу налила, — розповідає жінка. — Я не можу взяти собаку. Буває, виїжджаю з Соколівки на кілька днів.

Люди у селі переважно старенькі. Собак у дворах майже нема, повмирали від старості. Найду не хочуть. Кажуть: «Я помру, а що буде з собакою?» Злодюг у селі нема. А дехто, очевидно, і так думає: «Може, міністр прогодує Найду? Робітники його, дача його, отож чий собака?» Правда, у вольєрі біля дерев'яного будинку (у ньому поки що зупиняються Грищенки) вже є вівчарка. Якось вона вирвалась і задушила трьох гусок. Грищенки дізналися, компенсували господині шкоду. Ще й київський торт передали.

Грищенків у Соколівці люблять. Розповідають, пливе міністр Десною із Максима, милується краєвидами, ловить рибу. Допоміг з газопроводом. Газ ще не підключили, але то справа часу. Наталія Ігорівна, його жінка, буває трошки частіше. Привозять її на чорній великій машині.
— Як приїздять онуки Грищенків —їх няня у нас молоко бере, — каже Надія Подкур. — По три-чотири гривні за літр продаємо, як і іншим київським дачникам.
У міністра двоє онуків, Соломійка і Филимон.

Олена Мороз пригадує, що зі скаргою на Найду першим до неї звернувся сусід Василь Подкур.
— З матами. Найда роздерла і з'їла їхню курку. Надія Подкур і Галина Корнієць казали, що «роздерли б мене і собаку». Я і в міліцію зверталась, і до сільського голови. Ми Максимівської сільради. Але собака як бігала селом, так і бігає.
— Та собака навела цуценят від лайки. Штук дев'ять. А лайки — мисливці. За півроку підросли і почали курей давить, — розповідає Василь Подкур.
— І Найду навчили. Скуштувала Найда «ковбаску», так «супу» вже не хочеться.

У 56-річної колишньої поштарки Параски Серпєнко собака подавила аж вісім індокачок.
— Ще і вчора прибігала. Пішла в магазин по хліб, а дід мій у хаті сидить. Чую: кури кричать у дворі. Я бігом доїжджаю велосипедом. Чоловік із хати вискочив, каже, якби були поруч вила, заколов би, — каже жінка.
Курка коштує сорок гривень на базарі. Та й індокачка не менше.
— Я зверталася стосовно собаки до Грищенкових співробітників, говорила з прорабом — глухо! Робітниця казала: «Добре, я поговорю за собачку». Та чи поговорила? — журиться Олена Мороз.
Собака ходить біля дачі, як своя, п'є воду. — Ваша собака? — питаємо будівельників.
Хлопці сміються, жартують. їх годують (їжу варить і носить жінка по сусідству), гроші платять.


Та сама Найда і курочка. Ця ще жива

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №41 (1327)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.