Бабки VS дітки: клумба чи гойдалки?

Справжня війна поколінь розгорілася в будинку № 217 А по проспекту Миру. Батьки з малечею відстоюють єдиний у всьому мікрорайоні дитячий майданчик, який до того ж збудували власними руками. А старше покоління стоїть горою навіть не так за клумбу, що тут раніше була, як за власний спокій. Хто переможе?

Ініціатива карається

У звичайний день у цьому дворі досить людно: малюки охоче копаються в пісочниці, катаються на гойдалках, спускаються з гірок і просто бігають по майданчику. Їхнім же мамам не до веселощів: ця маленька оаза, що вони створили для власних чад, опинилася під загрозою знищення.
— Дитячого майданчика немає у всій окрузі. Ми ні в кого нічого не просили, а минулого року вирішили брати справу в свої руки. Самі зібрали гроші на гойдалки, вкопали шини, щоб малеча не вибігала на дорогу. Потім за програмою міської ради нам ще поставили гірку. Цього року ми знову скинулися і встановили нову гойдалку. Робили все мами й тати: копали, чистили, фарбували, будували. А раніше тут у кутку двору був великий смітник, а у високій траві часто спали бомжі. Було трохи квітів, але перед «реконструкцією» ми їх викопали і пересадили у палісадник під балкон, — розповідають мами Тетяна та Людмила.
Однак радість батьків тривала недовго — сусіди хочуть від гойдалок позбавитися. Кажуть, що дружина голови кооперативу (а будинок кооперативний) збирає папери, щоб майданчик знести. Сусідство з дитячим майданчиком не сподобалося пенсіонерам будинку. Мами стверджують: дійшло до того, що бабці обкладають матом ледь не кожен крок дітвори і відправляють батьків гратися на шкільний стадіон, що поруч.

— Там же снаряди для дітей шкільного віку, що ми там будемо робити зі своєю малечею? — дивується бабуся Ольга, яка щодня виводить на дитячий майданчик у власний двір онучку Ангеліну. — Скільки ми тут граємо? Дві— три години вранці, в обід малеча спить, і ще дві години ввечері. Хто після восьмої-дев’ятої малюків на майданчик випускає? І все одно ми їм заважаємо!
Жінка — одна зі старожилів будинку:
— Заселялися в цей будинок ми всі разом. Усі приблизно одного віку тут. Поки виховували своїх дітей, самі були молоді, діти й по деревах лазили, гралися, нікому це не заважало. Тепер, коли свої онуки в них тут не граються, їм усі стали заважати. І головне, що до алкоголіків, які тут щодня сидять, вони не чіпляються — страшно. А дітей беззахисних чіпляти можна, — дивується зі своїх сусідів бабуся.

«Безладдя приберемо!»

Будинок кооперативний, у нього є свій голова, але вирішувати суперечки між мешканцями він, схоже, не збирається.
— Минулого року, коли наш голова кооперативу переобирався, він нічого проти нашого майданчика не мав. Він ще тоді балотувався в депутати і, навпаки, обіцяв нам підтримку. Казав: поставимо парканчик навколо майданчика, привеземо вам стовп для баскетбольного щита, все, що вам там треба, зробимо. А цього року ми самі все це робимо. Та й не просимо допомоги, тільки не заважайте і не руйнуйте те, що ми зробили, — каже Людмила, яка активно допомагає будувати майданчик.
Чому голова кооперативу так різко змінив свою думку, хотіли поцікавитися в нього самого, але поговорити так і не вдалося. Григорій Володимирович по телефону коментувати ситуацію відмовився, а особисту зустріч спочатку кілька разів переносив, а потім і взагалі перестав брати трубку. Застати чоловіка в місті влітку не так просто, схоже, справи замість нього вирішує дружина Віра Михайлівна. Вона і представляє інтереси старшого покоління.
— Мені особисто по-барабану, а от у будинку в нас багато пенсіонерів, інвалідів. Коли чоловіка нема, вони до мене йдуть скаржитись. І ми будемо не в газету звертатися, ми будемо в екологію писати, піднімемо все місто на ноги. Але це безладдя приберемо! Ми не можемо відпочити. Ідуть сюди з усієї округи! Весь район тут, м’ячем гупають, стукають. Ми ростили своїх дітей без ніяких майданчиків і нічого, — каже Віра Михайлівна.

Аргумент, безперечно, залізний, але ж кілька поколінь тому в дітей не було і багато чого іншого. А кілька тисячоліть тому малеча чудово росла й у печерах. Навіщо ж тоді прогрес взагалі? Але щодо гойдалок у своєму дворі Віра Михайлівна злукавила. Перед будинком і досі залишилася стара гірка, на якій виросли її діти. Гірку батьки сьогодні хотіли б відреставрувати власним коштом. Але на всі прохання дозволити реставрацію їм відповідають: гірку демонтуємо і викинемо!
Встановлювати майданчики самим можна!
Як запевняє дружина голови кооперативу, найбільше їх з чоловіком турбує те, що майданчик — незаконний.
— Ну добре діти, хай діти. Так жодна з цих гойдалок не узаконена, в ЖЕКу вони ніде не числяться. А якщо, не дай Боже, якийсь нещасний випадок з дитиною, прокуратура розбиратися буде з головою кооперативу, начальником ЖЕКу! — жаліється Віра Михайлівна. Але у своїх переконаннях вона непохитна: «Що далі робити — хай вирішує начальник ЖЕКу, але все прибереться! Ми, звичайно ж, будемо писати. Все це прибереться, все це зупиниться. БЕСПРЕДЕЛА у дворі не повинно бути. Дітей треба виховувати!»

Як саме треба узаконити дитячий майданчик, збудований своїми силами, ми хотіли спитати в Анатолія Прокопенка, голови правління об’єднання житлово-будівельних кооперативів. Щоб інші чернігівці не потрапили в таку прикру ситуацію, коли праця не менше десятка молодих батьків, не кажучи вже про зібрані кошти, може піти нанівець. Однак Анатолій Петрович давати відповіді чомусь категорично відмовився.
А от у міському управлінні житлово-комунального господарства нам пояснили:
— Мешканці будинків за власним бажанням мають право за власний рахунок встановлювати обладнання дитячих ігрових та спортивних майданчиків за умови дотримання відповідних норм. А саме: не менше 12 метрів від вікон будинку, а також обладнання майданчика не повинно перешкоджати під’їзду машин швидкої допомоги та аварійних служб, — повідомили в управлінні ЖКГ.
Обидві вимоги в будинку 217 А по проспекту Миру дотримані.

Війна не на життя

Мами з будинку номер 217 А вже просто бояться, що протистояння між поколіннями може стати небезпечним для їхніх дітей. І пригадують історію дитячого майданчика не так далеко від їхнього двору — по вулиці Волковича, 13 А. Про цей будинок минулого літа писали місцеві ЗМІ. Встановлену за комунальною програмою гірку місцева бабця регулярно вимазувала в якесь мастило. А біля спуску викопувала яму й заливала її водою, щоб не можна було з’їжджати. Та найстрашніше, що поміж гойдалок час від часу з’являлося бите скло.
На жаль, скаржаться мешканці будинку, за рік нічого так і не змінилося. Бите скло так регулярно і підкидають до гойдалок, а гра малечі супроводжується матами з вікна. Спроби домовитися про перемир’я не дають результатів.
Шкода, що своя молодість, дитинство своїх дітей, радість від спостерігання за їхніми іграми так швидко забуваються.

P.S. Коли матеріал готувався до друку, мешканці будинку повідомили, що голова кооперативу нібито збирається відмовитися від займаної посади. Сподіваємося, той, хто прийде на його місце, зможе знайти місце у дворі й для малечі, і для
пенсіонерів

Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №132

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.