Як журналісти взуття купували
Як журналісти взуття купували
Йдемо до крамниці, де продається італійське, французьке та польське взуття вартістю від 400 гривень.
– Міряйте туфлі з нової колекції, – запропонувала продавець.
Знайти те, що підійде на мій – 41-й і Сніжанин – 34-й, складно.
– Такого великого розміру немає. А от взуття 35-го розмітають у день отримання, – каже жінка, – 34-го розміру протягом трьох років ми ще не отримували жодного разу. Раджу вам завітати до дитячого магазину. Проте, там – двосантиметрові підбори, обмежений вибір. Єдиний плюс – взуття якісніше, ніж доросле. З супінаторами, прошитою підошвою. Везуть його з Туреччини та Китаю, рідше з Польщі.
Прямуємо до спеціалізованого взуттєвого магазину. Сніжана присідає на маленький стільчик у дитячому відділі. Поруч молода мама приміряє трирічній Жені червоні шкіряні туфельки. Дівчинці вони сподобалися.
– 250 гривень для нас – дорого, – нарікає жінка. – Ніжка у дитини росте швидко, отож, восени взуття буде вже мале.
Моя колега теж вагається: до ділового костюма має бути відповідне взуття, а не дитяче! Крокуємо у жіночий відділ на другому поверсі. На вітрині стоять чорні шкіряні туфлі на «шпильках». Поруч – нерозпаковані коробки. Продавець запитує, які розміри нам потрібні.
– Ось! – показує туфельки. – Ваш – 34-й. А 41-й буває вкрай рідко.
Коштують маленькі черевички – 465 гривень.
Цього разу пошуки тривали три години. У гіршому випадку магазини доводиться обходити не одноразово. Спеціалізованих крамниць для леді з маленькими ніжками в Чернігові немає.
Нарешті Сніжану вбули, а як же я?
Йдемо далі.
– Маленькі розміри в Україні не користуються таким попитом, як 38-й і 39-й. Швидше навпаки – жінки просять знайти великі черевики – розповідає менеджер із продажу взуття однієї з крамниць. – Нещодавно у нас замовляли двісті пар закордонного жіночого взуття 43-го і 44-го розмірів. А клієнтам, які шукають взуття для тендітних ніжок, залишається або йти в дитячі магазини, або ж… замовляти.
– Українські виробники шиють модельне взуття лише з 36-го по 40-й розмір і не вбачають потреби щось змінювати, – розповідає власниця крамниці, що розташована поблизу базару.
Де ж мені шукати виробників? І хто мене почує… Ходила я ще містом довго. Дуже боліли ноги. Перехожі дивилися на мої чобітки, ніби на сніг серед літа. І все ж мені поталанило! Купила, правда не такі туфельки, про які мріяла, але все ж… Під час блукань взуттєвими крамницями, ми зустрічали таких, як ми, бідолах. Вони шукали і не знаходили. Пишу про це з надією, що може хтось із бізнесменів прочитає і знайде можливість торгувати взуттям маленьких і великих розмірів для гарних жінок.
Лариса Галета, тижневик «Деснянка вільна» №46 (230)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: взуття, «Деснянка вільна», Лариса Галета




