Проект "Інше місто": Первые впечатления «туриста»

П'ятниця, 8 квітня 2011 13:30 | Переглядів: 3958

Восемь из десяти черниговцев, которым Михаил поведал слезную историю об «украденном» кошельке, без сомнений пожертвовали ему деньги. После эксперимента купюры были возвращены хозяевам.

Итак, проект «Інше місто» стартовал. Более того: к моменту, когда вы будете держать в руках этот номер газеты, он уже перевалит через «экватор». События развиваются столь быстро, что едва успеваешь следить за ними.
Для тех, кто те в курсе, напоминаем: «Інше місто» - уникальный проект, какого еще не было в истории отечественных СМИ! Согласно главной идее проекта, Чернигов, Полтава, Черновцы и Ривне на три недели обменялись журналистами, чтобы посмотреть на себя свежим, незамыленным взглядом.
У туриста/журналиста из Черновцов Михаила уже успели появиться как почитатели, так и критики, а все вместе они, следящие за его ежедневными сообщениями на сайте gorod.cn.ua, просто получают возможность посмотреть на Чернигов другими глазами.

День первый. Как в старом анекдоте…

Помните анекдот о том, какие остались впечатления у японца, посетившего СССР? «Вот дети у вас отличные, а все, что вы делаете руками – ужасное». В похожем стиле можно сделать вывод и о первом дне пребывания Михаила в Чернигове. Среди первых его впечатлений: «приємні та доброзичливі люди» и отсутствие на вокзале информации для приезжих (особенно иностранцев), половые тряпки, которые сушатся в холле вокзала и неработающее информационное табло (он и не догадывается, что не работает оно уже несколько лет, а висит, скорее, для красоты!).
А что касается «незамыленного» взгляда… Вот кто-то из черниговцев задумывался, что главный вход в автовокзал всегда закрыт? А ведь действительно – лично я ни разу не видел его функционирующим и уже привык заходить внутрь через выход к перрону. А Миша подметил! И туристы непременно зададутся этим вопросом и будут в недоумении дергать ручку двери, которая никогда не откроется – и никакой таблички с объяснениями и указателями!
Экскурсия по «транспортным воротам» Чернигова получилась скоротечной, поскольку аэропорта у нас нет, а отправлять человека, скажем, «на автостанцию на Муринсона» не рискнули. Во-первых, десять раз заблудится, пока найдет (и где указатели?), а во-вторых, будет навсегда шокирован мусорным «пейзажем» в овраге в самом центре города.

Плюсы черниговских вокзалов

• «Те, що в Чернігові залізничний та автовокзал знаходяться поряд – дуже зручно».
• «Безкоштовний туалет. Заходжу туди – антураж іще той, але ж безкоштовно!»
• «Платформи автовокзалу під накриттям. Великий плюс. В Чернівцях, наприклад, пасажирам доводиться мокнути під дощем».

Минусы черниговских вокзалов

• «Відсутність інформації для іноземців на табличках та вказівниках. Вийшовши з вагону, не бачу ніяких вказівників, які б показували, де можна знайти таксі чи громадський транспорт».
• «Інформація на касах продажу квитків – українською. Ані англійського, ані російського тексту там немає».

День второй. Черниговцы – лучшие «таблички»?

Этот день был посвящен поиску любой открытой информации о Чернигове и его достопримечательностях: Интернет, литература для туриста, карты города, подсказки прохожих… Как оказалось, «найголовнішим гідом по Чернігову є люди». И это при том, что некоторые «гиды» нашего героя отправляли в книжные магазины, которые не работают уже с десяток лет! С горем пополам найти минимум печатной информации о Чернигове получается. Как справедливо заметил кто-то из читателей блога «Інше місто», большинство полезной информации сосредоточено непосредственно рядом с достопримечательностью.
Кстати, о книжных магазинах. Почему-то люди забыли подсказать «туристу» из Черновцов два главных источника туристической литературы – «Дом книги» и «Інтермеццо». Иначе как общим затмением объяснить это я не могу. С другой стороны, возмутившимся по этому поводу читателям могу сказать: кто виноват, что приезжему человеку о них узнать не так-то и просто? Где рекламные проспекты или хотя бы «туристические карточки» – кусочки картона размером с визитку, на которых указаны важные для туриста объекты: магазины, кафе, музеи, гостиницы? Например, на вокзале и в кафе, отелях, магазинах Львова такие стенды с «перекрестными ссылками» найти несложно.

Плюсы черниговской информативности

• «Лізу в Інтернет і пробую історію Чернігова «прогугнити». Тут інформації є скільки хочеш. І про історію міста, і про його храми та пам’ятники архітектури».

Минусы черниговской информативности

• «Підходжу до першої газетної будки на перехресті вулиці Щорса і проспекту Миру. Продавчиня відразу радить взяти карту. Більше там про Чернігів нічого немає».

День третий. Люди и милиционеры

Испытание черниговцев на предмет гостеприимности прошло для наших земляков успешно. Михаил просил 2 гривны на проезд до вокзала и позвонить с чужого мобильного. Это, конечно, не соцопрос по всем правилам, однако результаты впечатляют: 80% черниговцев не оставят приезжего человека в беде, пожертвовав кровные деньги, угостив коньяком с апельсинами и даже пригласив на ночлег. Заинтересовало? Детали
можно прочитать и даже увидеть на сайте gorod.cn.ua Мы же ограничимся предположением, что проверка на «доброзичливість» стала и проверкой на наивность: никто из тех, к кому со своей легендой обратился Михаил, не попросил показать билет на поезд, не предложил дойти до вокзала пешком (три остановки всего) или проехать не за 2 гривны, а в троллейбусе вдвое дешевле.

Плюсы черниговского гостеприимства

• «От чого-чого, а от того, щоби за десять хвилин можна на рівному місці заробити червінця – не сподівався! З десяти протестованих – восьмеро!! Лише двоє відмовили. ЛЮДИ, ЛЮДИ які!!!»
• «- Вибачте, не скажете, як міліцію знайти? В мене тут тільки що телефон відібрали.
- Як відібрали? Хто? Де? Нащо ж ти їм його дав?
- Та, попросили подзвонити, я дав, а вони не віддали, потім ще й гаманець забрали.
- А ти звідки? Що тут робиш?
- Місто приїхав подивитись. А тепер от додому нема чим добратися, нема де ночувати. Можна буде у вас перекантуватися?
- В мене немає де, але куди тебе вже дінеш? Десь в знайомих прилаштуємо. Тебе як звати?
- Міша.
- А мене Петро, пішли».

Минусы черниговского гостеприимства

• «Вирішую поцікавитись ППС-ників, чи дадуть подзвонити.
- Добрий день, в мене батарея розрядилася. Не могли б ви мені дати на МТС зателефонувати?
- На МТС – нет.
- А сімку свою вставити в телефон можна?
- Иди, иди отсюда!»

Дни четвертый и пятый. Поспали, теперь можно и поесть…

Похоже, это были самые приятные задания буковинского журналиста в Чернигове. Протестировать лучшие номера в черниговских гостиницах (в них якобы должен был жить мифический канадский дядя Михаила, привыкший к роскоши и регулярно снабжающий племянника долларами - а потому пристроить родственника, любящего не только хорошо отдохнуть, но и с девушками «тесно познакомиться», нужно по высшему разряду) и сервис в черниговских же кафе (лояльность к нестандартным просьбам, англоязычность меню и персонала и т.д.). Впрочем, Михаил приехал работать, тестировать наш город на соответствие заявлениям о необходимости развивать туристическую привлекательность и реальным делам.
В общем, если коротко подвести итоги этих двух дней, то можно сделать следующие выводы: Wi-Fi в кафе доступен практически везде (особенно в центре города), с английским у персонала (особенно в гостиницах) серьезные проблемы, а к нестандартным просьбам большинство относится с пониманием: то картошку в мундирах, которой нет в меню, сварят, то расскажут, где девушек легкого поведения можно найти…
Очень метко по этому поводу высказалась одна из читательниц сайта gorod.cn.ua:
«Он воно як! Когось «нащупати» захочеш – вони сходу підкажуть, де! А ось з англійською в них «ніяк…»

Плюсы черниговских кафе и отелей (касается не всех)

• «Персонал ввічливий, знає англійську. На прохання приготувати щось таке, чого в меню немає, реагують нормально… Дає меню. Назви страв прописано російською та англійською».
• «Швидкість Інтернету – «самальот».

Минусы черниговских кафе и отелей (касается не всех)

• «Персонал англійською не володіє… Англомовного меню немає…» Но, справедливости ради, стоит заметить, что в тех заведениях, где с иностранными языками плохо, персонал предлагает организовать человека «со стороны» – экскурсовода, сопровождающего, переводчика.
• «Дивани з «пальоного» коричневого дермантину. Стійка адміна – із жовтої фанери… Попереджає відразу:
- З англійською в нас ніяк».
• «Антураж в коридорах готелю походить на гуртожиток якогось ПТУ. Питаю адміністратора, де тут можна поїсти, а вона каже: «На первом этаже есть кафе, но ваш дядя там кушать не будет».

Дни шестой и седьмой. У кого-то выходные…

…а наш герой лишен этой возможности. Ничего, зато побольше узнает о черниговских музеях и достопримечательностях. Тем более, что, по его словам, одного дня на музеи явно мало: художественный, исторический, Коцюбинского, Коллегиум… А сколько всего можно увидеть в церквях, в пещерах! В общем, знакомство несколько выбилось из графика. Но оно того стоит. Всегда же интересно узнать, как видит наши достопримечательности приезжий. Тем более, что сами черниговцы по музеям ходят крайне редко, а на вопрос о том, что является главной достопримечтальностью – тут уж, не задумываясь, отвечают: «Вал и пушки». Без подробностей о памятках домонгольского периода, о самом старом из существующих православных храмов. Помню, как во Львове спросил у пожилой женщины путь к Почтовой площади. Так она мне на 10 минут лекцию прочла о самой площади и еще столько же рассказывала о том, что я по пути смогу увидеть! Да, оказалась бывшей учительницей, но многие ли черниговские учителя смогут так же детально рассказать туристу о местных памятках?

Плюсы черниговских достопримечтальностей

• «На те, щоби всі музеї чернігівські обійти, часу треба трохи більше, ніж один день».
• «Архітектура вражає!»
• В музеї досить приємний персонал – тільки з ними привітаєшся, а тобі про Коцюбинського вже розказали більше, аніж у книжках написано!»

Минусы черниговских достопримечтальностей

• «Музеї на вихідних хоч і працюють, але тільки до 16.00».
• Пам’ятник Коцюбинському, якщо чесно, більше походить на пам’ятник Невідомому солдату» (стоит прислушаться: Михаил по маминой линии – далекий родственник классика - прим. авт.).
• «Біля Катерининської церкви відразу кинувся в очі обгорілий скелет палатки, котрий відволікає увагу від, власне, самої церкви, на яку я прийшов подивитись. Попіл від згорілої палатки лежить вже не один місяць. Проте ніхто з представників духовенства прибрати місце перед церквою не поспішає. Так і лежить в центрі історичного Чернігова купа сміття… Хотів глянути сьогодні на місця, якими чернігівці пишаються, а потрапив на згарище. Таке негативне враження й лишилось».

Далі буде…

Не будем раскрывать все карты, но впереди черновицкого туриста в Чернигове ожидает знакомство с общественными туалетами, городским транспортом, рынками, супермаркетами, экскурсоводами, врачами, ночной жизнью города… Будет интересно!

Наиболее яркий из негативных моментов, увиденных в Чернигове черновицким журналистом: неубранное пепелище в историческом центре города

А тим часом…

…у Рівному

Олександра Стародуб із Чернігова першого ж дня знайомства з містом відшукала на автовокзалі туалет, в якому пахне ромашками, а не… ну, ви зрозуміли чим. Та, на жаль, туалет цей належав торговому центру, що знаходиться поряд, а не вокзалові.
Спілкування з місцевими жителями вдалося «на славу» – і гроші давали, і телефони, щоби подзвонити, а потім ще й обнімалися А от людей у формі дівчина в місті не зустріла. Проте наступного ж дня в міському парку ім. Шевченка журналістка побачила «міліцейське свавілля», коли двоє в цивільному виводили з парку молодика, що палив.

Досліджуючи туристичні магніти міста, Олександра відвідала зоопарк, де від співробітників дізналася про тяжку долю тигра Аполлона. А завітавши до музею, була зачарована красою бурштинових янголів та прикрас.
Подорожами цікавими місцями Рівного журналістка зайшла до кафе, де її впізнали і «від пуза» нагодували м'ясом. А сама Олександра... пригостила всю рівненську редакцію окрошкою!

Повного відра було мало!ї

…в Полтаві

… Юрій Дюг з Рівного завдяки карті та привітним полтавцям досліджував гарно збудований історичний центр міста, широкі вулиці. А ще – більш-менш зручний транспортний парк, який поступово оновлюється. Вразили Юрія полтавські музеї. І не тільки кількістю, а й якістю. Історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» – пам’ятники, оборонні редути, експозиції з мундирами і зброєю… У музеї дальньої авіації – величезні бомбардувальники. А краєзнавчий музей вразив як іззовні, так і повнотою експозицій.

Також Юрій скористався нагодою напівнелегально потрапити на сесію Полтавської міськради. Гімн Полтави та підписані крісла – про враження від цього вже хочуть побесідувати і рівненські місцеві обранці.
А ще примудрився організувати у Полтаві концерт Павла Волі, шкода, лише на словах, а в неділю подивився матч Полтавської «Ворскли», який змінив (на краще!) його ставлення до футболу.

Мешканці Полтави - привітні та доброзичливі

…у Чернівцях

Дениса Скриля з Полтави в Туристично-інформаційному центрі як звичайного туриста безкоштовно забезпечили путівниками на п’яти мовах, схемами маршрутів, інформацією про тематичні екскурсії тощо, а також запропонували отоваритись сувенірами.
На вулиці доброзичливий страж порядку залюбки розповів нашому «іноземцю» про видатні пам’ятки англійською, а потім ще й запропонував повторити текст екскурсії німецькою! Зате з проханням позичити гроші в одного з перехожих пощастило менше. «Слухай уважно, хлопче, може, у Полтаві і є лохи, а у Чернівцях лохів нема!» - почув Денис у відповідь. Хоча пенсіонерки давали гроші охоче, а кожен другий ще й телефон зичив.

В одному з готелів на провокаційне запитання про «дєвочєк» полтавцю відповіли: «А чого їх шукати, коли вони тут! У нас же всьо серйозно – тут свої, надійні й перевірені... В районі 200 грн. і вище».
Також встиг Денис оглянути старовинні хатки й вітряки просто неба, відоме полотно «Страшний суд», і навіть кістяк синього кита в Зоомузеї.