Проект "Інше місто": Первые впечатления «туриста»

Итак, проект «Інше місто» стартовал. Более того: к моменту, когда вы будете держать в руках этот номер газеты, он уже перевалит через «экватор». События развиваются столь быстро, что едва успеваешь следить за ними.
Для тех, кто те в курсе, напоминаем: «Інше місто» - уникальный проект, какого еще не было в истории отечественных СМИ! Согласно главной идее проекта, Чернигов, Полтава, Черновцы и Ривне на три недели обменялись журналистами, чтобы посмотреть на себя свежим, незамыленным взглядом.
У туриста/журналиста из Черновцов Михаила уже успели появиться как почитатели, так и критики, а все вместе они, следящие за его ежедневными сообщениями на сайте gorod.cn.ua, просто получают возможность посмотреть на Чернигов другими глазами.

День первый. Как в старом анекдоте…

Помните анекдот о том, какие остались впечатления у японца, посетившего СССР? «Вот дети у вас отличные, а все, что вы делаете руками – ужасное». В похожем стиле можно сделать вывод и о первом дне пребывания Михаила в Чернигове. Среди первых его впечатлений: «приємні та доброзичливі люди» и отсутствие на вокзале информации для приезжих (особенно иностранцев), половые тряпки, которые сушатся в холле вокзала и неработающее информационное табло (он и не догадывается, что не работает оно уже несколько лет, а висит, скорее, для красоты!).
А что касается «незамыленного» взгляда… Вот кто-то из черниговцев задумывался, что главный вход в автовокзал всегда закрыт? А ведь действительно – лично я ни разу не видел его функционирующим и уже привык заходить внутрь через выход к перрону. А Миша подметил! И туристы непременно зададутся этим вопросом и будут в недоумении дергать ручку двери, которая никогда не откроется – и никакой таблички с объяснениями и указателями!
Экскурсия по «транспортным воротам» Чернигова получилась скоротечной, поскольку аэропорта у нас нет, а отправлять человека, скажем, «на автостанцию на Муринсона» не рискнули. Во-первых, десять раз заблудится, пока найдет (и где указатели?), а во-вторых, будет навсегда шокирован мусорным «пейзажем» в овраге в самом центре города.

Плюсы черниговских вокзалов

• «Те, що в Чернігові залізничний та автовокзал знаходяться поряд – дуже зручно».
• «Безкоштовний туалет. Заходжу туди – антураж іще той, але ж безкоштовно!»
• «Платформи автовокзалу під накриттям. Великий плюс. В Чернівцях, наприклад, пасажирам доводиться мокнути під дощем».

Минусы черниговских вокзалов

• «Відсутність інформації для іноземців на табличках та вказівниках. Вийшовши з вагону, не бачу ніяких вказівників, які б показували, де можна знайти таксі чи громадський транспорт».
• «Інформація на касах продажу квитків – українською. Ані англійського, ані російського тексту там немає».

День второй. Черниговцы – лучшие «таблички»?

Этот день был посвящен поиску любой открытой информации о Чернигове и его достопримечательностях: Интернет, литература для туриста, карты города, подсказки прохожих… Как оказалось, «найголовнішим гідом по Чернігову є люди». И это при том, что некоторые «гиды» нашего героя отправляли в книжные магазины, которые не работают уже с десяток лет! С горем пополам найти минимум печатной информации о Чернигове получается. Как справедливо заметил кто-то из читателей блога «Інше місто», большинство полезной информации сосредоточено непосредственно рядом с достопримечательностью.
Кстати, о книжных магазинах. Почему-то люди забыли подсказать «туристу» из Черновцов два главных источника туристической литературы – «Дом книги» и «Інтермеццо». Иначе как общим затмением объяснить это я не могу. С другой стороны, возмутившимся по этому поводу читателям могу сказать: кто виноват, что приезжему человеку о них узнать не так-то и просто? Где рекламные проспекты или хотя бы «туристические карточки» – кусочки картона размером с визитку, на которых указаны важные для туриста объекты: магазины, кафе, музеи, гостиницы? Например, на вокзале и в кафе, отелях, магазинах Львова такие стенды с «перекрестными ссылками» найти несложно.

Плюсы черниговской информативности

• «Лізу в Інтернет і пробую історію Чернігова «прогугнити». Тут інформації є скільки хочеш. І про історію міста, і про його храми та пам’ятники архітектури».

Минусы черниговской информативности

• «Підходжу до першої газетної будки на перехресті вулиці Щорса і проспекту Миру. Продавчиня відразу радить взяти карту. Більше там про Чернігів нічого немає».

День третий. Люди и милиционеры

Испытание черниговцев на предмет гостеприимности прошло для наших земляков успешно. Михаил просил 2 гривны на проезд до вокзала и позвонить с чужого мобильного. Это, конечно, не соцопрос по всем правилам, однако результаты впечатляют: 80% черниговцев не оставят приезжего человека в беде, пожертвовав кровные деньги, угостив коньяком с апельсинами и даже пригласив на ночлег. Заинтересовало? Детали
можно прочитать и даже увидеть на сайте gorod.cn.ua Мы же ограничимся предположением, что проверка на «доброзичливість» стала и проверкой на наивность: никто из тех, к кому со своей легендой обратился Михаил, не попросил показать билет на поезд, не предложил дойти до вокзала пешком (три остановки всего) или проехать не за 2 гривны, а в троллейбусе вдвое дешевле.

Плюсы черниговского гостеприимства

• «От чого-чого, а от того, щоби за десять хвилин можна на рівному місці заробити червінця – не сподівався! З десяти протестованих – восьмеро!! Лише двоє відмовили. ЛЮДИ, ЛЮДИ які!!!»
• «- Вибачте, не скажете, як міліцію знайти? В мене тут тільки що телефон відібрали.
- Як відібрали? Хто? Де? Нащо ж ти їм його дав?
- Та, попросили подзвонити, я дав, а вони не віддали, потім ще й гаманець забрали.
- А ти звідки? Що тут робиш?
- Місто приїхав подивитись. А тепер от додому нема чим добратися, нема де ночувати. Можна буде у вас перекантуватися?
- В мене немає де, але куди тебе вже дінеш? Десь в знайомих прилаштуємо. Тебе як звати?
- Міша.
- А мене Петро, пішли».

Минусы черниговского гостеприимства

• «Вирішую поцікавитись ППС-ників, чи дадуть подзвонити.
- Добрий день, в мене батарея розрядилася. Не могли б ви мені дати на МТС зателефонувати?
- На МТС – нет.
- А сімку свою вставити в телефон можна?
- Иди, иди отсюда!»

Дни четвертый и пятый. Поспали, теперь можно и поесть…

Похоже, это были самые приятные задания буковинского журналиста в Чернигове. Протестировать лучшие номера в черниговских гостиницах (в них якобы должен был жить мифический канадский дядя Михаила, привыкший к роскоши и регулярно снабжающий племянника долларами - а потому пристроить родственника, любящего не только хорошо отдохнуть, но и с девушками «тесно познакомиться», нужно по высшему разряду) и сервис в черниговских же кафе (лояльность к нестандартным просьбам, англоязычность меню и персонала и т.д.). Впрочем, Михаил приехал работать, тестировать наш город на соответствие заявлениям о необходимости развивать туристическую привлекательность и реальным делам.
В общем, если коротко подвести итоги этих двух дней, то можно сделать следующие выводы: Wi-Fi в кафе доступен практически везде (особенно в центре города), с английским у персонала (особенно в гостиницах) серьезные проблемы, а к нестандартным просьбам большинство относится с пониманием: то картошку в мундирах, которой нет в меню, сварят, то расскажут, где девушек легкого поведения можно найти…
Очень метко по этому поводу высказалась одна из читательниц сайта gorod.cn.ua:
«Он воно як! Когось «нащупати» захочеш – вони сходу підкажуть, де! А ось з англійською в них «ніяк…»

Плюсы черниговских кафе и отелей (касается не всех)

• «Персонал ввічливий, знає англійську. На прохання приготувати щось таке, чого в меню немає, реагують нормально… Дає меню. Назви страв прописано російською та англійською».
• «Швидкість Інтернету – «самальот».

Минусы черниговских кафе и отелей (касается не всех)

• «Персонал англійською не володіє… Англомовного меню немає…» Но, справедливости ради, стоит заметить, что в тех заведениях, где с иностранными языками плохо, персонал предлагает организовать человека «со стороны» – экскурсовода, сопровождающего, переводчика.
• «Дивани з «пальоного» коричневого дермантину. Стійка адміна – із жовтої фанери… Попереджає відразу:
- З англійською в нас ніяк».
• «Антураж в коридорах готелю походить на гуртожиток якогось ПТУ. Питаю адміністратора, де тут можна поїсти, а вона каже: «На первом этаже есть кафе, но ваш дядя там кушать не будет».

Дни шестой и седьмой. У кого-то выходные…

…а наш герой лишен этой возможности. Ничего, зато побольше узнает о черниговских музеях и достопримечательностях. Тем более, что, по его словам, одного дня на музеи явно мало: художественный, исторический, Коцюбинского, Коллегиум… А сколько всего можно увидеть в церквях, в пещерах! В общем, знакомство несколько выбилось из графика. Но оно того стоит. Всегда же интересно узнать, как видит наши достопримечательности приезжий. Тем более, что сами черниговцы по музеям ходят крайне редко, а на вопрос о том, что является главной достопримечтальностью – тут уж, не задумываясь, отвечают: «Вал и пушки». Без подробностей о памятках домонгольского периода, о самом старом из существующих православных храмов. Помню, как во Львове спросил у пожилой женщины путь к Почтовой площади. Так она мне на 10 минут лекцию прочла о самой площади и еще столько же рассказывала о том, что я по пути смогу увидеть! Да, оказалась бывшей учительницей, но многие ли черниговские учителя смогут так же детально рассказать туристу о местных памятках?

Плюсы черниговских достопримечтальностей

• «На те, щоби всі музеї чернігівські обійти, часу треба трохи більше, ніж один день».
• «Архітектура вражає!»
• В музеї досить приємний персонал – тільки з ними привітаєшся, а тобі про Коцюбинського вже розказали більше, аніж у книжках написано!»

Минусы черниговских достопримечтальностей

• «Музеї на вихідних хоч і працюють, але тільки до 16.00».
• Пам’ятник Коцюбинському, якщо чесно, більше походить на пам’ятник Невідомому солдату» (стоит прислушаться: Михаил по маминой линии – далекий родственник классика - прим. авт.).
• «Біля Катерининської церкви відразу кинувся в очі обгорілий скелет палатки, котрий відволікає увагу від, власне, самої церкви, на яку я прийшов подивитись. Попіл від згорілої палатки лежить вже не один місяць. Проте ніхто з представників духовенства прибрати місце перед церквою не поспішає. Так і лежить в центрі історичного Чернігова купа сміття… Хотів глянути сьогодні на місця, якими чернігівці пишаються, а потрапив на згарище. Таке негативне враження й лишилось».

Далі буде…

Не будем раскрывать все карты, но впереди черновицкого туриста в Чернигове ожидает знакомство с общественными туалетами, городским транспортом, рынками, супермаркетами, экскурсоводами, врачами, ночной жизнью города… Будет интересно!


Наиболее яркий из негативных моментов, увиденных в Чернигове черновицким журналистом: неубранное пепелище в историческом центре города

А тим часом…

…у Рівному

Олександра Стародуб із Чернігова першого ж дня знайомства з містом відшукала на автовокзалі туалет, в якому пахне ромашками, а не… ну, ви зрозуміли чим. Та, на жаль, туалет цей належав торговому центру, що знаходиться поряд, а не вокзалові.
Спілкування з місцевими жителями вдалося «на славу» – і гроші давали, і телефони, щоби подзвонити, а потім ще й обнімалися А от людей у формі дівчина в місті не зустріла. Проте наступного ж дня в міському парку ім. Шевченка журналістка побачила «міліцейське свавілля», коли двоє в цивільному виводили з парку молодика, що палив.

Досліджуючи туристичні магніти міста, Олександра відвідала зоопарк, де від співробітників дізналася про тяжку долю тигра Аполлона. А завітавши до музею, була зачарована красою бурштинових янголів та прикрас.
Подорожами цікавими місцями Рівного журналістка зайшла до кафе, де її впізнали і «від пуза» нагодували м'ясом. А сама Олександра... пригостила всю рівненську редакцію окрошкою!


Повного відра було мало!ї

…в Полтаві

… Юрій Дюг з Рівного завдяки карті та привітним полтавцям досліджував гарно збудований історичний центр міста, широкі вулиці. А ще – більш-менш зручний транспортний парк, який поступово оновлюється. Вразили Юрія полтавські музеї. І не тільки кількістю, а й якістю. Історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» – пам’ятники, оборонні редути, експозиції з мундирами і зброєю… У музеї дальньої авіації – величезні бомбардувальники. А краєзнавчий музей вразив як іззовні, так і повнотою експозицій.

Також Юрій скористався нагодою напівнелегально потрапити на сесію Полтавської міськради. Гімн Полтави та підписані крісла – про враження від цього вже хочуть побесідувати і рівненські місцеві обранці.
А ще примудрився організувати у Полтаві концерт Павла Волі, шкода, лише на словах, а в неділю подивився матч Полтавської «Ворскли», який змінив (на краще!) його ставлення до футболу.


Мешканці Полтави - привітні та доброзичливі

…у Чернівцях

Дениса Скриля з Полтави в Туристично-інформаційному центрі як звичайного туриста безкоштовно забезпечили путівниками на п’яти мовах, схемами маршрутів, інформацією про тематичні екскурсії тощо, а також запропонували отоваритись сувенірами.
На вулиці доброзичливий страж порядку залюбки розповів нашому «іноземцю» про видатні пам’ятки англійською, а потім ще й запропонував повторити текст екскурсії німецькою! Зате з проханням позичити гроші в одного з перехожих пощастило менше. «Слухай уважно, хлопче, може, у Полтаві і є лохи, а у Чернівцях лохів нема!» - почув Денис у відповідь. Хоча пенсіонерки давали гроші охоче, а кожен другий ще й телефон зичив.

В одному з готелів на провокаційне запитання про «дєвочєк» полтавцю відповіли: «А чого їх шукати, коли вони тут! У нас же всьо серйозно – тут свої, надійні й перевірені... В районі 200 грн. і вище».
Також встиг Денис оглянути старовинні хатки й вітряки просто неба, відоме полотно «Страшний суд», і навіть кістяк синього кита в Зоомузеї.



А до резиденції буковинських митрополитів - найвідомішої пам'ятки Чернівців - Денис вирішив обов'язково приїхати ще раз, уже з друзями



Еженедельник «Семь дней» №14 (481)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.