Як держава з музеєм судилася
Як держава з музеєм судилася
Як правило, всі майнові справи вкрай заплутані й тягнуться не один десяток років. І справа, що розглядалася 15 лютого в обласному господарському суді, в юридичному сенсі не є резонансною.
Питання поновлення права власності на будівлю — справа звичайна, яких розглядається щотижня не один десяток, якщо б не йшлося про пам’ятку архітектури національного значення — колишній будинок губернатора, у приміщенні якого на сьогодні розташований обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського.
Прокуратура захищає інтереси держави
Задача прокуратури — дотримуватися інтересів держави, що вона і виконує сумлінно. І нещодавно прокуратура Чернігівської області в інтересах Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» звернулася з позовом до господарського суду області, аби поновити права держави на колишній будинок губернатора. У чому ж полягає суть проблеми?
У 2003 році Кабінет Міністрів України видав розпорядження про передачу в державну власність цілісного майнового комплексу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», що був створений ще 20 лютого 1967 року на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей».
Обласна рада підтримала розпорядження Кабміну, ймовірно, виходячи з того, що коштів у обласному бюджеті завжди не вистачає, і якщо держава, в особі Міністерства регіонального розвитку та будівництва, виявила бажання поклопотатися про наші архітектурні перлини, визнані національним надбанням, то чом би не піти їй назустріч, і передала до державної власності всі об’єкти безкоштовно, у тому числі й колишній будинок губернатора, що знаходився на той момент на балансі історичного музею. Причому, за словами директора музею Сергія Лаєвського, колектив музею про зміну форми власності приміщення, в якому він розташовувався від 1975 року, тобто про передачу його з комунальної форми власності до державної, ніхто офіційно не повідомив, і про це вони дізналися абсолютно випадково. Тим більше, що з актом прийому—передачі директора музею не ознайомили.
А ось обласна прокуратура вважає зовсім по-іншому, оскільки ще у 2003 році було прийнято рішення обласної ради про передачу всіх об’єктів, що входять до складу Національного архітектурно-історичного заповідника, у тому числі й цієї будівлі, до державної власності. За словами начальника відділу представництва інтересів громадян і держави прокуратури Чернігівської області, старшого радника юстиції Лілії Федорченко, питання йде не про доцільність зміни форми власності будинку губернатора, а про факт, що відбувся.
Замкнуте коло
А оскільки подарувати, а саме так можна трактувати дії обласної ради відносно безкоштовної передачі пам’ятників архітектури національного значення, це все одно, що продати, то вже новий власник вирішує, що ж йому робити з отриманим майном. У даному конкретному випадку він люб’язно погоджується за визначену платню здати колишній будинок губернатора в оренду історичному музею, від чого той категорично відмовляється. Мало того, він не погоджується навіть допускати до приміщення представників регіонального Фонду державного майна України, МБТІ та Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». «Тобто на сьогодні музей безкоштовно користується державним майном, а його керівництво перешкоджає зробити інвентаризацію та майнову оцінку об’єкта», — каже Лілія Федорченко. Справа в тому, що, згідно з чинним законодавством, укладанню договору оренди державного майна передує його незалежна оцінка, тобто будівля повинна обов’язково пройти повну інвентаризацію, без якої не можна ні визначити розмір орендної плати, ні укласти сам договір оренди. Вийшло замкнуте коло. Для того, щоб його розірвати, прокуратура і подала свою заяву до господарського суду області.
Як вирішується питання в рамках чинного законодавства
«Щоб займати приміщення колишнього будинку губернатора на законних підставах, історичний музей повинен заключити договір на користування державним майном з фондом держмайна і сплачувати орендну плату, — зазначив директор Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Юрій Соболь, — а оскільки цього не зроблено, то на сьогодні музей користується приміщенням незаконно. На балансі «Чернігова стародавнього» знаходиться 26 споруд, і всі вони були раніше в комунальній формі власності, тобто у спільній власності громади області, а потім були передані до державної. І скрізь, зі всіма орендарями і користувачами приміщень ми знаходимо порозуміння. І тільки директор історичного музею Сергій Лаєвський не може ніяк визначитися з формою власності. Він хоче користуватися державним майном безкоштовно, без належного на те дозволу і відповідних документів, але є закон, і його треба виконувати», — вважає Юрій Соболь.
У регіональному відділенні Фонду державного майна України підтвердили, що будинок губернатора включений до єдиного реєстру об’єктів державної форми власності й на даний час перебуває на балансі Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». А в управлінні комунального майна обласної ради заявили, що цього об’єкта немає в списку загальної спільної власності обласної громади. Зі всього цього витікає, що колишній будинок губернатора — це державна власність, і для того, щоб комунальна установа — Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського, його займала на законних підставах, необхідно скласти відповідний договір на користування державним майном зі сплатою орендної плати. Саме так бачить вихід із ситуації, що склалася, начальник регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області Борис Петренко.
Повертаємо подарунок до себе
А ось директор Чернігівського обласного історичного музею ім. В В. Тарновського Сергій Лаєвський пропонує інший шлях — повернення приміщення, в якому від 1975 року розташований Чернігівський обласний історичний музей, до комунальної власності, тобто спільної власності громади області. Для цього необхідно, щоб обласна рада звернулася з клопотанням до Кабінету Міністрів України з питанням повернення пам’ятки архітектури національного значення з державної власності до комунальної.
З ним погоджується і в. о. начальника Головного управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації Алла Кулик. Вона вважає, що було б недоцільно сплачувати з обласного бюджету орендну плату за приміщення, котре ще нещодавно належало громаді області та де знаходиться частина державного музейного фонду України. Алла Михайлівна зазначила, що процедура передачі приміщення була проведена не зовсім коректно по відношенню до історичного музею. Внаслідок чого і склалася ситуація, що будинок губернатора знаходиться одночасно на балансі двох установ — Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» та Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського. «Ситуація складна, але я сподіваюсь, що найближчим часом ми зможемо знайти спільними зусиллями шляхи її вирішення», — зазначила фахівець.
Робимо висновки
Єдиний висновок, який можна зробити з всієї цієї заплутаної історії, добре ілюструють відомі слова Жванецького: «Ретельніше, ретельніше треба діяти, панове!» Особливо при складанні документів, що стосуються права власності. Тому що помилки, неточності й двозначності в подібних документах здатні спричинити чималі неприємності. Як свідчить народне прислів’я, «що написано пером, не вирубаєш сокирою». Ні, звичайно, можна спробувати і вирубати, але скільки коштів, сил і нервів необхідно на це витратити всім зацікавленим сторонам, тоді як їх можна було б витратити на щось більш корисне, наприклад, на ремонт тієї ж будівлі, що стала яблуком розбрату.
Наступне засідання суду відбудеться 23 березня, і невідомо, яке рішення він ухвалить…

Олена Березкіна, тижневик «Чернігівські відомості» №113
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.
Теги: суд, музей, «Чернігівські відомості», Олена Березкіна




