У селищі Десна «терорист» найбільше зашкодив торгівцям

Через надзвичайні заходи безпеки у селищі Десна Козелецького району 29 січня заборонили торгувати приїжджим, а від переживань люди накупили більше заспокійливих ліків. На другий тиждень після появи оголошень про можливий вибух міліція послабила патрулювання, жителі поступово повертаються в селище. А злочинець, що нагнав панічного жаху, залишається не впійманим.

Вранці 24 січня в селищі з'явилися надруковані на принтері оголошення, що 30 січня буде вибух. Місце теракту в попередженнях не вказувалося, не було й вимог «мінера». Ввечері 29 січня ми з колегами побували в Десні. Чимало його мешканців вивезли дітей до родичів, селище наводнене міліцією.

5 лютого я ще раз поїхав у Десну. На відміну від минулої суботи на в'їзді до селища нас зупинили військові, попросили показати документи. Питали реєстрацію, якщо вона була не місцева, з'ясовували, з якою метою приїхав і до кого. Причому такий пост стояв тільки на в'їзді в Десну з боку Чернігова. З боку Києва проїзд був вільним.
Жителів на вулицях стало більше, міліціонерів — менше.

Минулої суботи на базар не пустили приїжджих торговців, яких тут переважна більшість. А сьогодні ринок працює повнокровно. Покупців промтоварів небагато, а от за продуктами — невеличкі черги. Двоє патрульних міліціонерів рубають дрова, їх у свій вагончик пустив погрітися сторож.
— Учора ввечері я домовився, щоб не забороняли базар, — розповідає співзасновник TOB «Деснянський ринок» Петро Гриценко. — Деяких продавців устиг обдзвонити, вони переказали іншим, що сьогодні торг буде. Минулої суботи працювало лише 12 наметів місцевих підприємців, тоді як зазвичай — 60—70. Ми втратили близько двох тисяч гривень виручки, яка йде на утримання ринку. Тому не можемо видати зарплату працівникам ринку за минулу суботу.

— Те, що відмінили базар, додало мороки, — говорить продавець молокопродуктів із сусіднього села Карпилівка Ольга Матюшко. — Усе молоко довелось переробляти на сир та сметану.
— А мені нерви попсував той «терорист», не спала всю ніч, пила заспокійливі таблетки і зараз ношу з собою цілий кульок ліків, — ділиться чергова гуртожитку №4 Любов Крутоголова. — Я чергувала у ніч на 30 січня. Наш гуртожиток розташований у самісінькому центрі, тут розмістилися відділення міліції, двох банків. Ідеальна мішень. Із 64 житлових кімнат світло у той вечір світилося лише в 14. Майже всі жителі виїхали. Зараз, слава Богу, поверталися. А тоді жутко було. Йду в аптеку. — Нам від того «терориста» лише збитки, — запевняє фармацевт ПП «Гарант» Оксана Попович. — Жителів стало менше, ще не всі повернулися, отже, й ліків менше купують. Правда', за ці два тижні виріс попит на заспокійливі препарати, їх стали брати більше процентів на 10.

Поїхали у віддалену частину селища — на Оболонь. Дорогою зустріли лише один пост ДАІ.
— Такого жаху, як оце, тут ніколи не було, — стверджує 77-річна Лариса Рекун. — Я в селищі живу з 1965 року. Мій син тут народився, вже на пенсію пішов. Постійно ширяться загрозливі чутки. Два тижні тому балакали, що можуть підірвати в центрі, а тепер говорять, що в наших двох багатоповерхівках бомба закладена.
Підвищена пильність міліції та військових створює незручності. На території частини у колишніх казармах, перероблених під гуртожитки, люди живуть з пропусками. Учора бачила — стоїть мати з дитям на руках, а її не пускають на КПП. Пропуск забула чи ще не зробила в комендатурі.

Опитані чоловіки розповідали, що їх разів по три за два тижні зупиняли й перевіряли документи.
Люди схиляються до версії, що оголошення про вибухи — не навчання, не дописи справжнього терориста, а чийсь жорстокий і дурний жарт.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №6 (1292)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.