Хлопець вішав дівчатам «локшину» і забирав прикраси

Вислів «навішав локшину на вуха», або по-сучасному «загрузив», напевне відомий кожному як дорослому, так і підлітку. Так називають довгий процес забалакування співрозмовника аж до того стану, коли голова не сприймає вже більше ніякої інформації, а мозок відмовляється її «переварювати». Єдиним виразним бажанням в такій ситуації поступово стає прагнення відчепитися від невтомного балакуна. Бува, заради цього людина ладна віддати практично все...

Типовим представником когорти «загружчиків» був 17-річний підліток на ім'я Станіслав. У хлопця справжній дар умовляти людей, досягати їхньої прихильності. Ось тільки скористатися своїм талантом він вирішив доволі своєрідно, нехай у протизаконний спосіб, зате з неабиякою вигодою для власної кишені.

Отже, Станіслав почав «обробляти» вуха знайомих, переважно дівчат, будь-яку розмову підводячи до одного: він гостро потребує допомоги, ясна річ, матеріальної. Схему свою порятунку від скрути він вимальовував таким чином: співчутлива панянка дає йому свої... золоті прикраси, він їх закладає в ломбард, аби отримані гроші вигідно вкласти чи придбати якусь вкрай необхідну річ. Хлопець слізно обіцяв викупити й повернути цінності, називав конкретні терміни...

Загалом, подібна пропозиція виглядає досить дивною у наш безжальний і меркантильний час, чи не так? Але зауважимо: до прохання про «добровільну пожертву» він підходив уже тоді, як бачив, що потенційна жертва повністю «дійшла до кондиції» через його безперервне базікання. Дівчатам на той момент встигали остаточно відмовити як здоровий глузд, так і почуття обережності. І вони майже машинально віддавали йому сережки, кільця, кулони, браслети. Траплялися навіть обручки!

А потім «благодійниці» починали чекати. Тиждень, два. Станіслав же, отримавши жадане, повертати його і не думав. Прикраси він одразу продавав, а гроші витрачав на власні втіхи. Зрештою, ошукані дівчата почали звертатися до міліції. Таких «завантажених локшиною» громадянок назбиралося аж дванадцять.

Всі дії Станіслава конкретно підпадали під кримінальну статтю - шахрайство. За це він на початку 2010 року і був затриманий співробітниками карного розшуку Чернігівського міського відділу міліції. Поки тривало досудове слідство, Станіслав просидів у слідчому ізоляторі декілька місяців. Попереду ввижалися роки неволі... Але судовий вирок у справі неповнолітнього був досить м'яким, хлопцю призначили умовний термін покарання і в залі суду випустили з-під варти.

Таку несподівану радість Станіслав вирішив гідно відзначити. Але ж потрібні гроші! Рішення прийшло саме собою: ще вистачає знайомих дівчат, які досі ходять прикрашені усіляким дорогоцінним непотребом. Вчорашній підсудний зателефонував одній з них і попросив у неї... золотий перстень. 10 хвилин умовляння і дівчина погодилася. Сама вийшла до хлопця та віддала йому коштовний виріб. Станіслав одразу ж його заклав в ломбард, а отримані гроші прогуляв.

Станіслав закінчив «відзначати вихід на волю», коли на його рахунку були три щойно скоєні шахрайства та одне пограбування - нетиповий для нього злочин. Виявляється, чергова його співрозмовниця надто повільно усвідомлювала, що від неї потрібно, а він не мав достатньо часу на тривалі базікання. Тож молодик просто вихопив у дівчини мобільний телефон і накивав п'ятами.

Станіслава знову затримали оперативники Чернігівського міського відділу міліції. Вже вдруге. Зараз він перебуває в ізоляторі тимчасового тримання. Відносно нього порушені кримінальні справи за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України («Шахрайство») та за ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України («Грабіж»). Санкції по статтям відповідно до трьох та до чотирьох років позбавлення волі.

Наталія Човпило, помічник начальника Чернігівського МВ УМВС

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: