Дерево зламало чоловіку хребет

20 квітня о 12 годині дня 45-річний Володимир Петренко з села Кладьківка Куликівського району обпилював тополю. Гілка під ногами чоловіка не витримала, зламалась. З висоти близько 12 метрів Володимир полетів униз. Зараз Володимир Петренко у відділенні нейрохірургії Чернігівської обласної лікарні. Хребет зламаний. Лежить на спині.
— У вівторок знайомий Анатолій попросив спиляти тополю в нього перед двором. Дерево розрослося, гіллям нависло над лінією електропередач. Там проходить 10 тисяч вольт.

Володимир Петрович тимчасово не працює, їздить на заробітки в Київ. Живе поки що сам, колишня дружина та дочка залишились у столиці.
— Буває, односельці просять спиляти дерево. Я не відмовляюсь ніколи. Спочатку треба обпиляти гілки, постягувати вмий за допомогою вірьовки.

Потім обв'язати стовбур вірьовкою і повалити. Якщо дерево велике — трактором або з десяток чоловік тягнуть. Два місяці назад сусіду березу пиляв, так там з бензопилою був. Гілки в берези густі, було за що ухопитись, підстрахуватись. А тополя старезна, мо, сто год їй. І остерігався я туди залазити, але ж поліз...

Взяв звичайну пилку, з бензопилою туди не можна було, гілки тонкі. А ще соком набралися, крихкими стали. Цю роботу зимою робити треба, а краще осінню, як тільки листя опало. А весною небезпечно. Не треба було спішити. Люба робота в спішці не робиться, а я спішив.
Обпилював гілки, друг униз вірьовкою їх стягував. Стояв десь на висоті четвертого поверху, пиляв над собою. Раптом піді мною тріснула гілка, на якій я стояв. Зламалась, і я полетів униз. Усе сталося дуже швидко. Три секунди — і я на землі. При падінні чіплявся за гілки, перекидався, руки, ноги в синяках, трохи обідраний ніс.

Такого болю в житті я не відчував. Якби на ноги впав, може, ті розкришились би. На спину наче гарячого вугілля хто насипав. Зжав кулаки і стогнав, у голові запаморочилося, в очах потемніло. Свідомість наче не втрачав. Піднятись не можна було. Правою ногою ще трохи ворушив, лівою — не міг. Удар прийшовся на ліву сторону. Падав на спину. Пізніше виявилося — зламав два нижніх хребці.
Прибіг брат, він якраз садив картоплю. Викликали «швидку». Фельдшер приїхав хвилин через 20. Поклали мене на рядно, так перенесли в машину. Спочатку «швидкою» відвезли в район. Переночував там, мені ставили крапельниці, давали знеболююче. Назавтра відправили в обласну лікарню. Відвезли «швидкою», зробили томографію.

Тут мене прооперував лікар Геннадій Дубина. 26 квітня. Коли встану на ноги, невідомо.
— Злитесь, певно, на сусіда?
— Ні, зовсім. Сам винуватий, прощитався. Не треба з цими речами спішить, треба подивитися, прикинути, подумать. Весною можна хіба що яблуньку обпилять, а не лізти на тополю висотою з 40 метрів. От так і вийшло.
— Вас провідують тут?
— Дочці звонив, поки що часу немає в неї. Є кохана, Світлана Митрофанівна з сусіднього села, вона провідувала.


Володимир Петренко в обласній лікарні

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №18 (1252)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.