Корови в Чернігові живуть в гаражі

Марта (ліворуч), Красоля (праворуч) та їхня хазяйка Ольга Ленько

Колись давно Бобровиця була селом. Тепер околиця. Тут, поблизу Десни, корови не така вже й рідкість. На кутку, де живуть Леньки, з десяти дворів у чотирьох вони є.
Будинок у Чернігові по вулиці Віліса Лаціса подружжя почало зводити в 1988 році. Переїхали сюди з села Буди Куликівського району. Допомагав новоселівський колгосп. Там Леньки працювали: Ольга Павлівна — на фермі, Володимир Йосипович — на тракторі. Ділянка у Леньків невеличка — всього дев'ять соток. На цьому шматку землі звели цегляний одноповерховий будинок. Трактор купили.

— Ольго Павлівно, це ж, виходить, корови у вас міські. Щось, може, особливе вміють?
Розсміялася:
— Корова — вона і в Африці корова. Що в селі, те і в нас. Тільки випасу тут малувато. Продали машину — купили корову. І з гаража сарай зробили. Машина довга була. Зелена, — намагається пригадати марку Ольга Павлівна. — А гараж невеликий. Ми його розширили. Незабаром корова захворіла, довелося зарізати.
Тепер у гаражі Красоля і Марта. Одній — близько двох років, іншій — близько шести. Виростили їх самі. Разом з коровами живуть кури, їм так навіть краще, тепліше, каже господиня.

Пасуть Леньки корів на лугу, біля Десни. Туди корів приганяють з Бобровиці, Кукушанки, з дослідної станції. Всього близько 80 голів. Тіснувато.
— Сіно затягуємо на горище. Воно на гаражі-сараї, — показує Ольга Павлівна. — Годуємо корів буряком, борошном. Брагу беремо на Чернігівському пивзаводі. 2 гривні 50 копійок за відро.
Гній Леньки виносять на свій город. Те, що зайве, Володимир вивозить трактором сусіду.
До бичка корів водять у сусіднє село Новоселівку.
— Одного разу був тяжкий випадок: при отелі теля тягли чотири дорослих чоловіки. Сусіди допомагали. Та телятко все одно не вижило, довелося заколоти, — з жалем згадує Ольга Павлівна.

Та, як правило, з коровами все добре, міське повітря їм не шкодить. Марта по 16 літрів молока дає. І собі баба з дідом залишать, і дочка візьме, й онуків зі свахою є чим пригостити. Решту продають добрим людям у Чернігові.
— Часто дзвінки з міста: «Можна до вас їхати?» У нас уже свій покупець, — говорить господиня.
Молоко у Леньків дешевше, ніж на базарі. 14 гривень — три літри. На базарі за літр треба віддати 5-6 гривень. Сир продають по 18 гривень за кілограм (на Центральному ринку в Чернігові 24-25 гривень). Сметана — по вісім гривень за півлітрову банку (на базарі така — 10-12 гривень).

— Важко самим справлятися?
— А ми з батьком не самі. Дочка допомагає. Я корів годую. А вона доїть. Руки в мене вже слабі. Дочка на двох роботах працює — сторожем та завскладом на дослідній станції. Вдень, буває, відпроситься — і біжить додому, до корів, доїти. Іноді думаємо: «Навіщо нам дві корови? І однієї вистачить...» Дід, корову продаватимеш? — звертається Ольга Павлівна до чоловіка.
— Продавай, — відповідає Володимир Йосипович, який тільки-но приїхав на тракторі.

— За скільки корову продали б?
— За вісім тисяч гривень, — відповідає жінка. А сама гладить корівок по вухах і боках.— Мої маленькі, — примовляє.

До речі:

В обласному управлінні статистики повідомили: станом на 1 січня 2006 року в Чернігові було зареєстровано 124 корови. Свіжіших даних немає.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» № 8 (1241)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: