«Якою треба бути людиною, щоб довести тварину до такого стану»: історія врятованої Юкі з Носівки

Такою Юкі знайшли

Протягом двох тижнів ніжинська зоозахисниця Оксана Кріль виходжує французького бульдога Юкі, яка постраждала від жорстокого поводження. Собаку вилучили в критичному стані — від голоду вона не могла піднятися на ноги, через травмовані очі нічого не бачила, її заживо з’їдали десятки опаришів, що вже встигли вивестись у численних ранах. Минулого тижня господарку замордованої собаки — 40-річну Тетяну Чуб із Носівки — правоохоронці притягнули до адміністративної відповідальності за жорстоке поводження з твариною (ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Крім того, склали протокол ще й за ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей).

— Про те, що у дворі Тетяни практично помирає собака, нам повідомили місцеві мешканці. Та ми навіть не уявляли, наскільки все страшно, поки не приїхали в Носівку, — каже Оксана Кріль. — Юкі була припнута у дворі на ланцюг. Із першого ж погляду стало ясно, що її заморили голодом. Це були кістки та шкіра. У свої сім років собака важила менш ніж п’ять кілограмів (приблизна нормальна вага французького бульдога в такому віці становить від 8 до 14 кілограмів. — Авт.). Вона була настільки слабкою, що навіть не могла самостійно піднятися. Одне око в неї було вибите (як потім розповіла сама господарка, це палкою зробив її син), друге — травмоване. Поліції Тетяна пояснила, що Юкі в такому стані, бо... захворіла після щеплення. Звісно ж, це була неправда. Ніякого щеплення собаці ніхто не робив, та й до ветлікарів взагалі не звертався.

У перший день ми теж не повезли Юкі до ветеринарної клініки. З такою кількістю опаришів у тілі її б там просто не прийняли. Цілу добу я видаляла їх усіма можливими способами. Навіть не знаю, як у такому маленькому тільці змогла поміститися така їх кількість. Далі ж ми повезли Юкі до лікаря, зробили необхідні обстеження і почали лікування. Впевненості в тому, що вона виживе, у нас не було. Собака була вкрай виснаженою і настільки важко дихала, що ми думали: без кисневої камери не обійтися. Однак вона нам не знадобилася — більшість проблем Юкі були саме через тривале голодування.

Антибіотики, вітаміни, мазі для ран, спеціальне харчування... Перші дні Юкі все одно не піднімалася, а туалет ходила під себе. Зараз її стан, на щастя, стабілізувався. Вона почала ходити, нормально їсти, набрала майже пів кілограма. А що радує найбільше, попри все, ця собака не втратила довіри до людей. Вона постійно мене облизує, причому так старанно, неначе я для неї найсмачніша людина у світі й зараз вона мене просто з’їсть, — Оксана усміхається.

Звісно, не все тут так радісно. Попереду в Юкі тривале лікування. По-перше, рани на її тілі настільки глибокі, що на їхнє загоєння піде не один тиждень. По-друге, зараз собаці потрібно терміново рятувати друге око, щоб вона могла хоч трохи бачити. По-третє, Юкі має серйозні проблеми із зубами, без операції тут не обійтися, однак через необхідність наркозу, якого собака в такому стані не витримає, поки що її довелося відкласти.

— Я навіть не знаю, якою треба бути людиною, щоб довести тварину до такого стану! — говорить Оксана Кріль. — А найприкріше: ми дізналися, що Юкі — не єдина замордована тварина в цій родині. Носівчани розповіли, що Тетяна часто привозить із Києва додому собак і котів, начебто для дітей, та згодом усі вони опиняються в найкращому разі просто на вулиці.

До речі, як виявилося, Юкі приїхала в Носівку з Ніжина. Свого часу цю собаку взяла собі сестра Тетяни. Поки Юкі жила в її родині, все було добре — її доглядали і дуже любили. А потім у тій родині сталася трагедія — чоловік і син Тетяниної сестри загинули на фронті. Цілком зрозуміло, що в той складний період жінці було не до собаки. Отож Тетяна і забрала Юкі до себе. Прожила собака в неї вісім місяців. За цей час її справжня господарка в домі сестри жодного разу не бувала, а тому не бачила, що там роблять з її улюбленицею.

Юкі — не єдиний французький бульдог, який пройшов через руки Оксани Кріль.

— Корі, Роккі, Шейла, Белла, Марсель... — перелічує Оксана Кріль. — Усі ці собаки в якийсь момент свого життя опинились на вулиці. Деяких також доводилося лікувати, деяких ми одразу прилаштовували в сім’ї. І щоразу після цього мене мучило одне запитання: навіщо? Навіщо заводити собі французького бульдога, якщо ви до цього не готові? Це ж не просто мила мордочка, кумедні вушка і гарна фотографія в інстаграмі. Це — відповідальність, постійний догляд, ветеринарні витрати, особливості здоров’я.

Це — терпіння, сили, час і розуміння породи. В утриманні французьких бульдогів набагато більше нюансів, ніж люди собі це уявляють, коли купують цих «булочок». Це — собаки-компаньйони, які дуже прив’язуються до власників. Їм потрібні не лише корм і дах над головою, а й увага, турбота і любов. Перед тим як завести французика, тисячу разів подумайте! Чи потягнете ви його фінансово? Чи вистачить вам сил і терпіння? Чи готові ви за потреби лікувати цю собаку (що зовсім не дешево), доглядати, навіть коли це буде складно? Та й взагалі... Треба завжди пам’ятати одне: коли берете тварину у свій дім, ви берете відповідальність на все її життя! Це — не іграшка, не модний аксесуар, не подарунок на кілька місяців. Це — жива душа, дитина, яка довіряє вам абсолютно. І вона не повинна платити своїм здоров’ям і життям за чиєсь необдумане рішення!

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: