Родина Тітових вибиралася з палаючого погреба, коли бомбили чернігівську Бобровицю. Їхній будинок пережив дві війни і вистояв

Зелена хвіртка, ворота родини Тітових у чернігівському мікрорайоні Бобровиця побиті уламками від снарядів. На дорозі розірвалися три. Четвертий прилетів у гараж. У лютому-березні 2022 року родина вибиралася з палаючого погреба.



Лідія та Олег Тітови біля пробитої хвіртки та воріт

60 тисяч гривень — від держави. Двері, балки, шифер, цвяхи — від благодійників

— 13 березня, — називає дату прильотів 68-річна Лідія ТІТОВА, власниця будинку. — Край дороги ще й досі видно місця, куди влучали снаряди. — Три приходи. Четвертий ударив у наш гараж. Знесло до нуля. Чоловік уже відбудував. Залишилися тільки фотографії руїн. Дім ще й досі побитий.

Замінили вісім вікон. Купували за свої кошти. Відновили дах — обійшовся у 150 тисяч гривень. З вулиці він візуально був. Коли будівельники подивилися, сказали: «У вас особливий випадок». Наче є, а насправді, якщо придивитися, нема. Благодійний фонд «Рокада» дав 100 шиферин. 16 брусів і 20 шалівок. Два ящики цвяхів. Двоє дверей. Через «єВідновлення» отримали 60 тисяч гривень. За ці кошти купили шість дверей.

Злетів пінопласт у коридорі, — Лідія заводить у будинок. — Сюди летіли уламки, — показує дірки у дверній коробці. У ванній побита плитка. — Батареї міняли. Ось двері, що купили на допомогу від держави, — показує. Двері лежать у залі. — Стінка, трельяж у дірках. Стіни всіх кімнат були прошиті. Залишилися дрібні дірки.

Живемо, як татари, — жартує. — Але тримаємось. Нас не перемогти. Відремонтували одну кімнату. Щоб онук Богдан міг вчитися.

«Відкриваємо кришку і розуміємо — горимо»

— Онуку Богданчику тоді було 3,5 рочки. Увесь час ми з донькою Наталією сиділи вдома. Газ був, готували їжу. Коли обстріли, ховалися в погребі, — веде до сараю, показує погріб. — Це зараз розуміємо, якби сюди прилетіло, завалився б — і все. Тоді думали, тут безпечніше, — відкриває погріб, де стоїть консервація. — Поставили розкладушку. Дорогою йшли наші танки. Трималися ми до 5-6 березня. Тоді попросилися до чоловікового брата Олександра. З собою взяли документи, одяг.

10 березня пропала вода. Почав горіти сусідський будинок. Дзвонили в пожежну. Не приїхали, бо таке творилося. Саша каже: «Скоріше ховайтеся, щось летить». Тільки спустилися в погріб, прилетіло в дім племінника. «О, а це вже до нас», — говоримо між собою. Відкриваємо кришку погреба і розуміємо, що горимо. Донька схопила малого, рюкзак і побігли вулицею. А над нами летіли «Гради».

Після цього нас прихистив сусід Олександр. На вулиці Сосницькій. Удруге побачила його через рік, на гробки. Він стоїть на вулиці, і я перед ним зупинилася. У нього сльози і в мене: «Сашо, це ти?»

14 березня виїхали. Своєю побитою машиною, — показує дірку в кузові авто. — Слава Богу, вона була заправлена. У доньки є права, але сідати за кермо боялася. Їхали з кумами. До Авдіївки на Куликівщині. Почекали старшу доньку, вона виїжджала попутками з міста. Наступного дня подалися в Київ. Знайшли водія. За 100 доларів довіз до Львова. Товариш вивіз до Польщі.

Діда нашого вдома не було. Приїхав до нас 25 березня. З Білорусі, з Гомеля. 126 кілометрів від нашого до свекрушиного будинку, — знає кілометраж. — Його мати білоруска, батько росіянин. У 2013 році влаштувався на роботу. Доглядав за матір’ю. Працював вахтовим методом: два тижні — вдома, два — у Гомелі. За два тижні до вторгнення просила не їхати. Відчувала, що буде війна. Олег не вірив. А воно сталося. Тещин будинок над трасою. Бачив, як їхала важка техніка. А за нею крематорії. Як летіли бомбардувальники. А назад везли труни з росіянами.

У хвіртці 58 дірок. На воротах близько 200

— У вересні 2022 приїхали, щоб оформити акти пошкодження. Газові труби були побиті. Газівники сказали, щоб їх відновити, треба чекати три-чотири місяці. Довелося повернутися до Польщі. Були в місті Ельблонг. 50 кілометрів до Гданська. Клімат вологий, час­то хворіла. Нас пустили до себе поляки. У них свій готель. Донька працювала пшонтою, прибиральницею, — перекладає з польської. — Додому повернулися в кінці серпня 2023 року.

— Скільки дірок у хвіртці та воротах?

— Якось починав рахувати, — каже 69-річний Олег Юрійович, господар. — Збився, знову почав. У хвіртці нарахував 58. — На одному стовпі, — має на увазі ушулу, — 10 вм’ятин. 60 років їй. І ще стільки ж вистоїть. Метал товстий, 10 міліметрів. Не пробило. На воротах близько 200 дірок.

— Дім побудований у 1937 році. Ще моя бабуся потрудилася. Витримав другу війну. Кімната, кухня і коридор. У 1984 році добудували кімнати. Наша Бобровиця горіла не раз, — каже Лідія Володимирівна. — Мати 1935 року народження. Коли Чернігів бомбили у 1943 році, бабуся з матір’ю жили в клуні.

У цьому будинку я народилася. До першого класу жила. Тоді переїхали в Київ. Після навчання повернулася в Чернігів. Одружилися з Олегом. Тут і жили.

— Побудований з бруса, — пояснює чоловік. — Коли обкладав цеглою, з боку городу, стіни були побиті кулями. Витягував застряглі, старі з дерева. Коли перекопували город, знаходили пат­рони ще тієї війни.

Чекають і сподіваються на компенсацію

— Мікрорайон Бобровиця — один з найбільш постраждалих у Чернігові, — впевнена Регіна ГУСАК, депутатка Чернігівради, волонтерка, директорка «Чернігівського навчально-реабілітаційного центру №2». — Туди і досі привозять гарячі обіди. Бо не всі відбудувалися.

— Наскільки реально, щоб місто прийняло програму щодо підтримки приватних господарств? Відновлення хвірток, парканів?

— Ця проблема актуальна, — погоджується депутатка. — Стосовно того, скільки грошей у бюджеті міста, треба розмовляти з фінансовим управлінням. Але розподіляє бюджет міська військова адміністрація. Дивлячись по серпню, розраховувати нема на що. Багато коштів йде на підтримку ЗСУ.

Власники пошкоджених приватних будинків чекають і сподіваються на допомогу. Зараз держава не компенсує витрати на ворота, паркани. Хоча не тільки будинки постраждали під час прильотів. Гаражі, сараї… Перспектива, що, можливо, на це будуть виділятися кошти, є. Власники теж про це говорять між собою. Можливо, буде підтримка від міжнародних фондів. Деякі з них допомагали. Не грошима. Надавали будівельні матеріали.

Ціни на ворота зросли майже вдвічі

— Ціна виросла буквально за пів року. Працівників нема, — пояснює 27-річний Владислав КОТОВ, директор підприємства «Периметр», що займається встановленням парканів, а також робить ворота, двері, хвіртки і багато чого ще з металоконструкцій. — Найпростіші ворота з профлиста. Стандартна, ходова модель — профлист у металевій рамці — 40 тисяч. Це під ключ. А буквально пів року тому такі були 25-30 тисяч.



Владислав Котов

Ковані — від 50. Вставка — профлист або метал. У середньому ходова модель — 12 тисяч гривень. Ворота — це три метри саме воріт плюс метр хвіртки.

З 10 працівників на підприємстві залишилося троє. Мені вигідніше зробити троє воріт за 40 тисяч, ніж набратися дешевших замовлень, які я виконати просто не зможу.

Ціна вища, якщо робота на виїзді. Не всі зараз можуть виїхати за блокпости. Тому, наприк­лад, окрема сума за встановлення 10 тисяч гривень за містом зростає до 20-30 тисяч.

— Але у зв’язку з воєнними діями замовляють, мабуть, більше, ніж до війни?

— Ні. З 2022 до 2023 року — так, замовлення були. Ми працювали навіть узимку. І в Чернігові, і в Києві. Зараз роботи менше відсотків на 60.

Найдорожча огорожа — кована. Погонний метр кованої огорожі (штампування) стартуватиме від шести тисяч гривень. Вита дорожча за пласку. Крім того, ще заливається фундамент, робиться основа з цегли. Разом тисяч 12 за метр обійдеться.

Кованих вручну парканів не замовляють — дорого. Я б за одну секцію взяв тисяч 40 (секція — це десь чотири на два метри).

Найпрактичніша огорожа — з профлис­та, — вважає Владислав. — Навіть якщо в’їде машина в паркан, пошкоджену секцію поміняти набагато легше. Хазяїн може зробити це сам. Замовив профлист. Відкрутив пошкоджений. Прикрутив новий. Все. Так люди самі ремонтували після обстрілів.

Зате бетонний дешевший. Один прольот (два метри між стовпами) бетонного паркану (на чотири плити) на сьогодні коштує 3500 гривень.

І найдешевша огорожа — сітка рабіца. Плетемо самі. Рулон сітки (10 метрів на 1,50) — тисяча гривень. З установкою 20 метрів паркану — 11600, під ключ.

Можна розплатитися за державною програмою «єВідновлення».

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець, Олена Гобанова, фото Юлії Семенець

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: