«Котячий батько» з Кучинівки не залишив тварин навіть під час війни

Євген Герасименко

Є люди, які не вміють проходити повз тих, хто потребує допомоги. Саме так у житті Євгена з’явився перший пухнастик, потім ще і ще. Невдовзі їх назбиралося близько десятка, і стало очевидним, що міська квартира — не найкраще місце для котячого притулку. А позбутися чотирилапих Євген просто не міг:

— Інакше б вони загинули.

Тому він переселився зі своїми підопічними в Кучинівку. З часом їх стало ще більше: когось Євген підбирав сам, когось йому приносили. При цьому коштів на утримання пухнастиків ніхто не залишав. Тож «котячому батькові» (так Євгена називають у селі) доводиться заробляти і на себе, і на своїх вихованців. Зараз він працює (дистанційно) перекладачем з нідерландської мови. Опанував її самостійно: за дипломом — викладач англійської та німецької.

— Це в основному переклад документів. Замовляють співвітчизники, які виїхали за кордон.

В одному місяці замовлень може бути більше, в іншому — всього кілька. А їжа для котів потрібна щодня. При цьому їх треба не лише годувати, а й лікувати. Із деякими захворюваннями Євген навчився справлятися сам, у складних же випадках і на стерилізацію він возить котиків до Чернігова. Свого транспорту не має, тож користується маршруткою. Зізнається: іноді витрати на тваринок суттєво перевищують власні. Та Євген не нарікає: це був його власний вибір.

— А може, так судилося, — усміхається. Колись, ще молодим, їхав я в поїзді із циганкою. Вона наворожила, що буду великим начальником. Але не уточнила, що над котами.

Євген не тільки безкоштовно робить те, чого інші не хочуть робити і за платню, — покинуті, нікому не потрібні тваринки знаходять відгук у його душі. Коли якась із них помирає, він на знак пам’яті про неї саджає дерево.

— Березу або липу. Тут пустир. Фруктові не приймаються.

Окрема тема — котячі клички. Звичайні Мурчики, Васьки, Пушкі, Мурки Євген навіть не розглядає. Зате серед його котиків є, скажімо, Мобуту — як одіозний конголезький диктатор. Лумумба — як перший прем’єр-міністр Демократичної Республіки Конго (після здобуття нею незалежності від Бельгії в 1960 році). Історично це два запеклі вороги: Лумумбу усунули від влади і вбили в результаті військового перевороту, який очолив Мобуту. А коти з такими кличками прекрасно уживаються на одній території. Великого сірого кота Євген назвав Омоном.

— По-перше, у нього окрас точно як колір форми в омонівців кінця 80-х — початку 90-х років. По-друге, він стежить за порядком і жорстко припиняє будь-які бійки у хвостатому колективі. І не тільки в ньому. Якось прийшов до мене місцевий приятель. Ми, жартуючи, почали боротися. Омону це не сподобалося. Спочатку він загрозливо засичав, а потім накинувся на нас, щоб не хуліганили.

Ще в Євгена є кішки Фінтіфлюшка, Горгулья, Бамбарбія (словечко з відомої комедії Леоніда Гайдая «Кавказька полонянка»), кіт Кан-Дибобер (означає «химерний, з викрутасами»).

— У кожного підопічного свій характер, звички, — продовжує «котячий батько». Скажімо, Горгулья любить усамітнюватися і не буває вдома по кілька тижнів.

Запитую в нього, чи не бояться коти гулу дронів, що літають на Сновщині постійно.

— Деякі бояться, притискають вуха до голови, у них розширюються зіниці. Деякі реагують спокійно.

А самому, зізнається, неспокійно. Але не так через небезпеку, як через те, що буде з котами, якщо з ним раптом щось станеться. Тому Євген хоче якомога швидше створити для пухнастиків пристойний (наскільки це можливо) притулок.
Для тих читачів, які хочуть допомогти Євгену та його котикам, повідомляємо номер банківської картки: 5169 3600 0585 6160 (Герасименко Євген Олексійович).

Джерело: газета «Гарт», Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: