На Чернігівщині попрощалися з чотирма захисниками

Вівторок, 24 березня 2026 10:43 | Переглядів: 319

На Чернігівщині та у Славутичі 23 березня в останню путь провели чотирьох захисників України — Леоніда Гапона, Віталія Коротиша, Станіслава Шатила та Володимира Федька, якого вважали зниклим безвісти.

Про це повідомляють Славутицька міська рада, Корюківська громада, Городнянська міська рада та Остерська громада на своїх сторінках у Facebook.

Леонід Гапон

Леонід Миколайович Гапон народився 3 березня 1976 року в селі Завод Чернігівського району. Після закінчення Пакульської середньої школи проходив строкову службу в армії. Згодом пов’язав своє життя з містом Славутич. Багато років працював слюсарем у ПРП "АТАСС", також трудився у "Новарці", а останнім часом — у приватному підприємстві.

"Леонід був доброю, щирою та відзивчивою людиною, завжди готовий прийти на допомогу. Про таких говорять «мав золоті руки»", — згадують про Леоніда близькі та знайомі.

У жовтні 2025 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Служив на Запорізькому напрямку. Загинув Леонід Гапон 14 березня 2026 року у селі Коломійці Синельниківського району Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання. Поховали воїна у Славутичі. У нього залишився син та сестра.

Віталій Коротиш

Віталій Анатолійович Коротиш народився 25 квітня 1988 року в селі Єліне, колишнього Сновського району. Закінчив Тур’янівську школу. В 2016 здобув професію столяр- верстатник деревообробних верстатів у Щорському ВП УЛГ. Останнє місце роботи — лісництво. 29 липня 2025 Віталія Коротиша мобілізували до лав ЗСУ. Помер боєць 17 березня 2026 року. Поховали в селі Олександрівка Корюківської громади.

Станіслав Шатило

Станіслав Олександрович Шатило народився 11 травня 1993 року в селі Старосілля. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. У 2000 році Станіслав пішов до першого класу Автуницької школи. Згодом продовжив навчання у Хоробицькій загальноосвітній школі, яку закінчив у 2010 році. Після школи, у 2011 році, він поїхав працювати до Київської області, у Броварський район, село Літки. Там розпочав свій трудовий шлях.

"Станіслав був щирою, доброю і працьовитою людиною. Його знали як надійного друга, гарного сина, турботливого брата. Він завжди підтримував рідних, допомагав батькам і ніколи не залишав без уваги тих, хто потребував допомоги. За це його щиро поважали друзі та односельці", — згадують воїна у громаді.

Мобілізували чоловіка 8 лютого 2026 року. Помер в результаті хвороби 9 березня 2026 року у навчальному центрі. Поховали в рідному селі. У нього залишилися батьки та молодший брат.

Володимир Федько

Володимир Михайлович Федько народився 16 грудня 1982 року у Чернігові. Закінчив місцеву школу №8. Того ж року вступив до Чернігівського комерційного технікуму на факультет технології харчування. Після завершення навчання його призвали на строкову службу. Згодом продовжив освіту в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка, де здобув спеціальність "спеціаліст з автосправи з правом викладання". Працював на різних підприємствах, зокрема в ЗАТ "ОТІС", КП "АТП-2528", а також на ВАТ "Чернігіврибгосп". З 2013 року проживав у селі Білики та працював на СТО у місті Остер. З перших днів повномасштабної війни Володимир Федько став на захист України — був членом добровольчого формування. З 12 квітня 2022 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Загинув воїн 16 вересня 2025 року. Весь цей час йогов вважали зниклим безвісти і лише нещодавно експертиза підтвердила його смерть. Поховали воїна у селі Білики. В нього залишилися батьки та брат.