2 роки навчалися онлайн. Як у Горбівській гімназії відремонтували укриття, повернувшись за парти

Інна Кирик, директорка Горбівської гімназії (тоді це ще був ліцей), була призначена на посаду 25 лютого 2022 року. У той момент, коли все ближче підходили ворожі російські війська.
"Було страшно, росіяни наближалися, тому наше шкільне укриття прихистило орієнтовно 150 людей, зокрема багатьох дітей із різних населених пунктів. Ми зносили все, що могли: старі дошки, двері, ковдри, подушки, щоб облаштувати мінімальний комфорт", – пригадує Інна Кирик.

Тоді укриття було в занедбаному стані. Роками тут зберігали старі та непотрібні речі. Сиділи в напівтемряві, рятувало опалення, яке розташовувалося під школою. "На щастя, росіяни до нас не дійшли. Але були недалеко від сусіднього села Бакланова Муравійка, звідки до нас приїжджають учні. Це за сім кілометрів звідси", – додає директорка гімназії.
Коли у квітні ворожі війська відійшли, педагоги на чолі з директоркою вирішили самотужки привести укриття до ладу. Так, з укриття вивезли шість причепів непотребу. Вчителі та їхні рідні приїжджали своїм транспортом, прибрали, білили. Селищна рада виділила кошти – вирівняли підлогу. Проте цього виявилося недостатньо, щоби діти вийшли на навчання.

"Річ у тім, що це укриття протирадіаційне. Це не підвальне приміщення, яке легко відремонтувати. Тут треба було робити капітальний ремонт. Мав бути потужний проєкт, багато коштів і складний шлях. Ми стукали до багатьох організацій і фондів – просили про допомогу. Зрештою, подали заявку до ініціативи з відновлення шкіл «DECIDE: Відбудова» – і нас нарешті підтримали", – пояснює Тетяна Сосімович, перша заступниця селищної голови, кураторка освітньої галузі.

У 2023 році Горбівська гімназія стала першим закладом освіти, який почав ремонт такого рівня укриття для безпеки дітей. "Ремонт укриття саме цієї гімназії був суспільно важливим питанням для громади. Бо тут навчаються учні із чотирьох навколишніх населених пунктів. Зараз складно почуватися у безпеці в будь-якій частині України. Проте завдяки укриттю ми, принаймні, трішки допоможемо дітям відчувати себе в безпеці. А батькам дамо можливість працювати, дбати про родину й тим самим бути частиною системи економіки в громаді, не переживаючи, де їхні діти", – наголошує селищна голова Юлія Постернак.

Яка ситуація з укриттями в громаді

У Куликівській громаді працюють три заклади освіти. У двох – укриття функціонують від початку повномасштабного вторгнення, тоді як учні Горбівської гімназії мусили навчатися онлайн упродовж двох років. Загалом у гімназії навчаються понад 100 учнів. Укриття розраховане на 150 людей. За потреби сховищем можуть скористатися жителі села.
Проєкт DECIDE виділив на ремонт укриття 2,2 мільйона гривень, ще 3,8 мільйона – селищна рада. Тож загальний бюджет склав понад 6 мільйонів гривень.

"З ідеєю співфінансування не виникло жодних проблем. Я дякую долі, що в нашій громаді є дуже багато свідомих і притомних людей, зокрема серед депутатського корпусу. І коли йдеться про безпеку дітей, то ні про що інше взагалі не може йтися. Майже 4 мільйони гривень – це колосальна сума для нашої громади, тому що вони не беруться нізвідки. Це чималі зусилля. Але саме такими зусиллями досягається глобальний результат", – каже Юлія Постернак.

Кошти від DECIDE, кажуть, справді були помічними. Проте найбільш цінним було те, що експерти брали повноцінну участь у створенні проєкту: інженери та кошторисники супроводжували роботу з підрядниками, проводили моніторинг якості робіт, допомагали й радили.

Що вдалося зробити в шкільному укритті

"Звісно, кожен керівник або керівниця, якщо він чи вона вболіває за свій заклад, буде радіти будь-якому вкладенню. Але коли я дізналася, про яку суму йдеться, це здавалося нереальним. Я розуміла, що будуть труднощі і виклики, що треба буде багато чому вчитися, контролювати процес. У мене такого досвіду не було. Однак був стимул. Я хотіла, щоби діти не сиділи в напівтемряві, щоб кожен і кожна мали зручне місце для навчання. Щоби нарешті навчалися офлайн. Нині в нас усе це є", – каже Інна Кирик.

Під час ремонту діти та батьки активно цікавилися, що відбувається, просили провести екскурсії та розповісти про плани. Усе це дозволялося.
"Батьки дуже чекали на укриття. Були періоди, коли вони регулярно приходили – і нічого не змінювалося. Сьогодні без змін, завтра без змін – а потім привозять двері і ставлять між хабами, у туалетах. Й ось уже разюча різниця у вигляді. Ми раділи кожному такому успіху, кожній зміні", – пригадує директорка гімназії.

Звісно, не обійшлося і без викликів. Тетяна Сосімович розповідає: коли підняли підлогу, виявилося, що вона потребує повної заміни. Плити потрібно було дістати, розбити, демонтувати й залити знову. Це не було передбачено проєктом, тож потрібні були коригування – і, зрозуміло, процес затягнувся.

Усі комунікації в укритті повністю замінили. Тепер там стоять електричні калорифери, а опалення – від котельні. В укритті є три великі хаби. У найбільшому під час повітряної тривоги розташовуються п’яті й дев’яті класи, а у двох менших просторах – решта учнів і учениць.
У кожному хабі є індивідуальні місця для навчання: парти та стільці відповідно до кількості дітей, ноутбуки та планшети. Також є диванчики – для дозвілля чи щоб чекати на шкільний автобус. Є дошки, звичайні туалети та туалети для людей з інвалідністю, підйомник і душ.

"Цю частину укриття просто-таки неможливо порівняти з невідремонтованою частиною. Коли ми заходимо туди, уже навіть не віриться, що в новому просторі раніше теж було так. Є із чим порівняти, звісно", – каже Інна Кирик. Загалом на капітальний ремонт укриття пішло більше року.

Що вдалося втілити в межах мінігранту для дітей

Окрім усього, у межах проєкту DECIDE оголосили надання мінігранту для учнівства в розмірі 50 тисяч гривень. Спочатку експерти проєкту вчили учнів та учениць писати проєкти. Відтак, діти презентували їх – і відбувалося справжнє голосування серед жителів населеного пункту.
Мета – залучити учнів до наповнення простору в укритті та зробити так, аби вони відчували його більш затишним і «своїм».

"Діти здобули прикладний досвід під час навчання: від правильної постановки ідеї – до практичного втілення. Вони вчилися правильно формулювати та ставити запитання, презентувати ідеї, влаштовувати дебати, розраховувати кошти та шукати обладнання, презентувати свої проєкти й агітувати за них, влаштовувати голосування та голосувати – наче під час справжніх виборів. Учні й учениці, які писали ці проєкти, уже випустилися зі школи, але були раді побачити результати своєї праці", – розповідає Наталія Борисова, заступниця директорки з виховної роботи.

Так, три групи школярів підготували три проєкти. Усі вони були пов’язані із саморозвитком – мінікінотеатр, куточок із розвивальними активностями. А третій проєкт, який і виграв, – це відеостудія «Твій Оскар». Ідеться про простір, у якому можна знімати якісний відеоконтент. Туди закупили спеціальні змінні фони, мікрофони, камеру, якісне звукове обладнання та освітлення.

"Усім цікавий цей куточок, тому що діти користуються TikTok, Instagram, знімають рілси. До того ж, там діти навчатимуться медіаграмотності. Ми вчитимемо їх і створювати, і споживати контент", – говорить Наталія Борисова. А проєкт, який, за результатами голосування, здобув друге місце й відстав від переможця всього на два голоси, підтримала громада. Так, в укритті тепер є і куточок для фітнесу.

Чому все ж нині важливо мати сучасне укриття

Інна Кирик розповідає: коли діти спускаються в укриття – датчики світла реагують на рух, і воно вмикається. Це стало чи не першим у прямому й переносному сенсах промінчиком світла для учнівства і вчительства. Адже всі пам’ятають темряву, у якій доводилося сидіти на початку повномасштабного вторгнення.

"З прикладної точки зору – це вкрай зручно. Комусь з учителів не треба бігти попереду всіх і переживати, щоб дитина не впала, не зашкодила собі, не вдарилася. До того ж повітряні тривоги інколи дуже довгі. І діти навряд чи б висиділи в тому просторі без належної вентиляції. А ще одна справа – сидіти кілька годин на твердій лавочці, а інша – на м’якому коврику, кріслі чи зручному стільці. Буває таке, що дитина хоче й лягти – і нехай лягає. Окрім цього, простір розділений, тому є можливість слухати лише свого вчителя чи вчительку, а не інших учнів навколо й кількох учителів", – каже директорка.

До того ж тепер учителям і учням є де чекати на автобус. Інна Кирик вірить, що колись укриття стане лише додатковим простором, у який залюбки й лише за бажання приходитимуть школярі, щоби знімати відеоконтент, займатися фітнесом чи влаштовувати зібрання шкільного самоврядування.

Джерело: газета «Поліська правда», Марія Булейко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: