Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Анна Дідовець вийшла заміж за Героя

Анна Дідовець вийшла заміж за Героя

 

Ідучи захищати країну, одружені чоловіки, як правило, залишають обручки вдома. Бояться загубити. А на свіжих фотографіях військовослужбовця Сергія Дідовця обручка аж виблискує на його руці — новенька. Одружився 13 березня.



— Не злякалися чортової дюжини? — запитую його молоду дружину Анну.
— Так вибору не було. Сергій відпро­сився всього на кілька днів. Розписалися — і знову на фронт. Та й час зараз не той, щоб переживати через 13-те число.

Ані 20, Сергію 25. Обоє із Сосниччини: він — із Рудні, вона — з Чорнотичів, де вони навчалися в школі. Та хлопець на цілих 5 кла­сів старший — якби не дружив із братом Ані, може, взагалі не помічав би “дрібноти”.

Відслужив строкову, вивчився на електрогазозварювальника. поїхав на заро­бітки в столицю. Аня закінчила Сосницький аграрний ліцей за фахом кухар-кондитер.

Зустрічалися, коли Сергій бував удома, у колі спільних друзів. Але довго було тіль­ки спілкування — навіть без приятельських обіймів. Потім з'явилися почуття.

— Тепер я впевнена: вони були й раніше — просто ми довго не могли прозріти, — по­сміхається Аня.

А коли це сталося, обом було незрозумі­ло, як вони могли подовгу жити одне без од­ного. Бо хотілося бути разом щомиті. І роз­лука (коли Сергію треба було їхати на робо­ту), яка ще недавно сприймалася як належ­не, стала нестерпною — рахували дні до но­вої зустрічі.

Потім — війна. Аня була в Чорнотичах, Сергій — у Києві. Начебто не так уже й дале­ко, а відчувалося — на іншому кінці світу, бо не те що доторкнутися, навіть голос почути виходило не завжди.

Тому, коли Сергію, попри підірвані мос­ти і небезпеку на дорогах, все ж таки вда­лося добратися додому, вони були по-справжньому щасливі. Втім щастя було дуже коротким: можливо, хтось інший, щоб довше побути з коханою, намагався б у будь-який спосіб уникнути мобілізації, а Сергій сам пі­шов служити — за контрактом.

— Такий він. Не міг інакше, — каже Аня.

Не приховує: була рада, що її хлопця взя­ли в ЗСУ не зразу і в них ще були побачен­ня. Відстрочку вона сприймала як подарунок долі. Насправді ж, як з’ясувалося, це стало­ся через те, що Сергій відмовився служити в Києві у роті забезпечення, куди отримав призначення.

— Він хотів бути у складі бойового під­розділу, — розказали в Сосницькій селищній раді. — І добився свого — потрапив до 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бри­гади. Два роки воює в її складі — брав участь у звільненні населених пунктів Донеччини, Харківщини, Херсонщини, Луганщини. Зараз на Бахмутському напрямку.


За участь у бойових діях і виявлену муж­ність та відвагу, знищення броньованої тех­ніки та особового складу ворога Головноко­мандувач ЗСУ нагородив Сергія почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».

Подання було направлене ще минулого року, а відзнаку вручили тільки недавно.

— Виходить, ти виходила заміж уже за Героя, — кажу Ані.
— Передусім за коханого, — усміхається

— Що в ньому є таке, чого немає а ін­ших?
— Усмішка. Вона надзвичайна. Сергій за­вжди стриманий, навіть строгий, а усмішка виказує, який він насправді добрий і щирий Від неї стає тепло. І відчуваєш себе захище­ною. Так було весь час — навіть коли я ще не знала, що люблю його.

— Він освідчився до служби в ЗСУ?
— Ні, під час однієї з відпусток, 25 січня цього року. Приїжджав на чотири дні.

— Давайте вгадаю: коли кликав заміж — усміхнувся, тож ти зразу погодилась?
— Саме так і було, — сміється.

Побралися під час наступного приїзду Сергія.

— Попередив усього за три дні. Я на­віть підготуватися толком не встигла, — ка­же Аня. - Тому не було ні весільної сукні, ні фати А Сергій взагалі був у камуфляжі. Весілля теж святкували не по-довоєнному — відзначили в сімейному колі.

— Вони й розписатися хотіли тишком-нишком. Та я, коли дізнався, зразу пішов привітати. Бо шаную родини молодят І дуже пишаюся Сергієм, — говорить чорнотицький староста Олександр Ященко (Рудня де мешкають батьки Сергія, належить до Чорнотицького старостинського округу).

— А я молюся, щоб чоловік повернувся живим. Постіймо думаю про те, як це буде, як ми з ним житимемо, — сказала Аня.
Коли Сергій виходить на зв'язок, вона розказує йому, що напланувала. А він запев­няє, що все так і буде. Після закінчення ві­йни...

Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Дідовець, одруження

Добавить в: