Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Понад тисячу окопних свічок передав на фронт колектив Ічнянського аграрного ліцею

Понад тисячу окопних свічок передав на фронт колектив Ічнянського аграрного ліцею

 

З початком повномасштабного вторгнення у вести­бюлі Ічнянського аграрного ліцею на чільному місці з’явилася дошка пам’яті. Час від часу тут додається нове фото: останнє помістили у жовтні цього року - фото 29-річного Олександра Гордієнка. Восьме за рахунком. Це дошка пам’яті про випуск­ників закладу, які віддали за наше майбутнє найцінніше - своє життя. Ось вони - наші Герої: Володимир Моісеєнко, убитий окупантами у 2014 році, та воїни, яких росія убила уже після вторгнення минулого року - Олександр Волик, Євген Пугач, Євген Загорулько, Сергій Половко, Олексій Гавриш, Іван Кузь­менко. Ця дошка - це і прояв пошани, і водночас нага­дування про громадянський обов’язок кожного із нас. А нині навіть малі діти ро­зуміють, як можна допомогти наблизити перемогу.



Чітку громадянську позицію зайняли учні та працівники аг­рарного ліцею, і кожну вільну хвилину присвячують допомозі військовим: плетуть маскуваль­ні сітки, роблять окопні свічки, збирають допомогу і відправля­ють її посилками або передають через волонтерів випускникам закладу (а їх на фронті не мало) та їх побратимам.

- Лише із жовтня цього року ми вже відправили на позиції нашим землякам більше тисячі окопних свічок, що нині вкрай необхідне на нулі. Майстер з виробничого навчання Олександра Мілютенко постійно на зв’язку з випускни­ками, і не лише своїх груп, тож знає з перших вуст про потреби. Дуже часто на нулі нашим вої­нам навіть не можна розвести вогнище, щоб зігрітися - вируча­ють окопні свічки чи парафінові запальнички, - розповідає в.о. директора Ічнянського аграр­ного ліцею Світлана Ледень. - Окрему подяку маємо за ма­скувальні сітки. Вони рятують від ворожого ока позиції наших військових. А оскільки у ворога багато безпілотників-розвідни­ків, то чим краще замас­кована позиція, тим ціліші наші воїни. Плетемо сітки ще з 2014 року, а скільки - не рахували, точно їх уже не одна сотня метрів. Спо­чатку ставили скриньку для донатів і так збирали гроші на основу, зараз щомісяця складаємося в колективі.

Про запити від військових ліцеїсти дізнаються не лише з переписки. Буває, що про це просять і батьки випуск­ників. Наприклад, нещо­давно до закладу прийшла мама одного із колишніх учнів, який просив про до­помогу. Прохання виконали і через волонтерів адресна посилка прийшла до нашо­го земляка. А як розповіда­ють військові та волонтери, такий прояв уваги краще за все піднімає моральний дух наших захисників.

Олександра Мілютенко багато може розповісти про своїх випускників, які захищають нашу землю. Якось підготували посилку із смачненьким та ко­рисним вмістом для ічнянського хлопця, а коли вона прийшла до адресата, він був у госпіталі. По­силку просив залишити кримчанину-сироті, своєму побратиму. Тож наступного разу підготува­ли адресну посилку і «хлопчику з Криму». Він для них став тепер теж частиною колективу.

Щира переписка із наставника­ми підбадьорює молодих воїнів. Військові у переписці розпо­відають про їхні непрості будні, а педагоги переказують все це своїм нинішнім учням, щоб вони знали, як тяжко виборюється перемога. Такі одкровення, без перебільшення, подвоюють ба­жання учнів допомагати своїм старшим товаришам.



Так, минулих вихідних аграрний ліцей з Юрієм Реутою, волон­тером з Ічнянщини, відправили п’ять великих коробок з речами та продуктами, які збирали про­тягом акції «Прояви громадян­ську відповідальність, допоможи ЗСУ». Кожен день тижня був присвячений певному збору - у по­неділок учні та працівники при­носили бинти і ліки від застуди, вівторок - вермішель швидкого приготування, у середу - соло­дощі, четвер - вологі серветки, у п’ятницю - чай або каву у стіках.

Так і наскладали допомогу від ліцею. Ще чотири коробки чека­ють свого відправлення на схід з іншим волонтером - Катериною Марйохою, чекають свого від­правлення і «свіжі» окопні свічки та маскувальні сітки.

Чергова партія допомоги пої­хала, а руки беруться до зби­рання наступної. В актовому залі уже висять основи під сіт­ки, а в лабораторії своєї черги чекають ящики із парафіном.

Ліцеїсти дякують за нього Вік­тору Кияновському, який надав 150 кілограмів дуже потрібного складника для окопних свічок.

- Немає воску - ось біда, - бід­кається Олександра Мілютенко. - Ми його додаємо до парафіну. Картон у бляшанки накрутили, а залити поки що не можемо. Можливо, хтось із пасіч­ників прочитає цю статтю і допо­може нам із воском. Будемо дуже вдячні. Адже раніше і парафін купували, а він дорогий. Із кіло­грама виходить всього вісім бля­шанок, якщо коробка, наприклад, з-під оливок чи каш. А кіло пара­фіну коштує більше 100 гривень.

Ми дуже сподіваємося, що іч­нянські пасічники підсоблять із воском ліцею. Адже тут не зби­раються припиняти допомагати воїнам.



- Колектив нашого ліцею ак­тивно підтримує українських військових та надає їм всіляку посильну допомогу, - говорить в.о. директора Світлана Ледень.

- Хай не лише теплі слова, а й з любов’ю виготовлені окопні свічки зігрівають наших слав­них захисників на передовій в ці тяжкі часи, а сплетені дитячими руками маскувальні сітки захи­стять їх від ворожого ока.
При нагоді хочеться сказати слова подяки колективу ліцею за небайдужість, громадянсь­ку свідомість, відповідальність,

Джерело: газета “Трудова слава”, Ніна Наливайко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: свічки, окопні, ліцей

Добавить в: