У Єліному попрощалися з загиблими, їх родичі потребують допомоги

Четверо загиблих і один по­ранений — такі страшні на­слідки російського обстрілу села Єліне Сновської громади, що стався по обіді 1 лю­того. Рашисти гатили з міно­метів 120-го калібру. Один зі снарядів прилетів у погріб подружжя Пляскіних (переселенці з Донеччини), в якому, окрім господарів - 63-річного Валерія Григоровича і 61-річної Марії Миколаївни, від обстрілу ховалися двоє їхніх односельців — 50-річна Світлана Маховик і 33-річний Василь Іванов. Усі вони заги­нули. Крім того, осколкових поранень зазнав Сергій Полянцев (чоловік Світлани Маховик), який у момент вибуху був бі­ля погреба.

Єліне за три кілометри від кор­дону з росією. Війська окупантів об­стрілюють його вже вдруге.

- Першого разу по селу гатили 2 січня. Тоді пошкодили одну хату і два сараї, на щастя обійшлося без жертв. А тепер - дві хати, дві госпспоруди і зразу чотири трупи, - зітхає староста Тур’янського старостинського округу (куди входить Єліне) Олександр Артюшенко. — Трагедія сталася близько 15.10 у Пляскіних. Їхня хата на краю села, поряд із нею погріб. Він звичайний як і в усіх: зі східцями, обкладений цеглою, присипаний піском. Зверху вкритий шифером. Це було пряме влучання. Снаряд пробив пе­рекриття і розірвався всередині. Всіх, хто був у погребі вбило. Там без шансів. Сергій Полянцев зали­шився живим, бо стояв біля погре­ба (кажуть, що якраз курив — Авт.). Його поранило.

Місцеві розповідають, що перед обстрілом було чути і видно 2 літаючи безпілотники над селом.

- Кажуть, що Пляскіни були переселенцями...

Так, вони з Лисичанська Лу­ганської області. Сюди перебра­лися років 7-8 тому. Надіялися що тут війна їх не зачепить, а воно он як сталося. Обоє вже були на пен­сії, тримали господарство свиней, птицю, трохи городини. Рані­ше з ними мешкали їхня дочка Юлія і дві внучки. Та після обстрілу в січ­ні вони виїхали в Київ. Що стосуєть­ся решти загиблих - вони місцеві. Світлана Маховик останнім часом трудилася в Будинку культури тех­працівницею, а після скорочення займалася по дому. Разом із чоло­віком Сергієм теж тримали господарство. У них двоє дітей. Старший 26-річний Діма - син Свєти від першого шлюбу (зараз він у ЗСУ), а молод­ший — Нікіта їх спільний (йому 17, навчається в Сновську - Авт.). А ось покійний Василь Іванов влас­ною сім’єю обзавестися не встиг. Мешкав з мамою, молодшим бра­том і двома племінниками. Прав­да усі вони після січневого обстрілу теж виїхали із села, а Вася лишив­ся. Наглядав за хазяйством, підроб­ляв у людей.



На фото - Світлана Маховик

- Так шкода їх. Вони всі дуже хороші люди були, - додає односелиця загиблих Світлана Пантюшенко. — До Пляскіних коли не зайдеш - завжди запропонують чаю або кави. Їхня дочка, ще поки мешкала в селі займалася ягодами. А батьки їй допомагали. Крім того, вони рос­тили різну живність на продаж і по­росят і бройлерів. Свєта із Сергієм теж дуже трудолюбиві були. Три­мали хорову, обробляли город. Їхня хата через дорогу від Пляскіних, тож вони дружили. Не дивно, що опини­лися в одному погребі. А щодо Ва­сі Іванова, то він мешкав у центрі села, біля магазину. Його мама із сином Мишею та внуками у січні ne ребралися в Тур’ю (яка Сновщині - Авт.) Вася ж зостався тут, доглядав за коровою, курми. У день трагедії, якраз перед обстрілом, мама приїж­джала в Єліне. Забрала курей і, ка­жуть знову пропонувала синові, переїхати до них на нове місце. Та він не схотів і чомусь по обіді пішов в іншу час тину села. Вася був добродушний. Усім допомагав і дров нарубати піднести щось важке. Якось підроб­ляв у Пляскіних То, може і того дня пішов допомогти їм. Чи просто в гості.

- Розкажіть про обстріл.

- Їх того дня було два. Перший почався близько 13-ї. Я якраз ішла додому на обід (працюю в місцевому музеї). Гупало десь із пiв години. Перечекала в хаті. Ховатися в погре­бі не стала, бо він старий - все одно від влучання не захистить. Коли об­стріл припинився, я ще з годину по­була дома (бо в січні пауза між канонадами була 40 хвилин), а тоді повер­нулася на роботу. Там мене й застав повторний обстріл. Чесно кажучи, здавалося, що вибухи не такі сильні, як у счні. Бо цього разу навіть шибки не тряслися. Як нам потім пояснили, тоді рашисти стріляли із САУ, а зараз із мінометів. Про трагедію я дізнала­ся вже ввечері, коли прийшла додо­му. Близько 18.30 вийшла до траси подзвонити рідним (там трохи ловить мобільний зв'язок) і зустріла односельців, які й розказали про влучання в погріб в про загиблих.

Діти, коли прочитали в інтернаті про обстріл, сильно розхвилювалися. Уже були готові на таксі забирати нас із чоловіком, тож ми з ними переговорили і вирішили, що я поїду до дочки в Сновськ, а він поки що залишиться на хазяйстві. У нас же порося кури, собаки з котами.

- Виїжджали своїм ходом?

- Кум вивіз машиною. Поки що поживу в дочки, а там побачмо. Невже гади знову надумають по селу га­тити?

Зараз у Єліному залишається близько 30-40 мешканців. Пере­важно пенсійного віку, покидати свої обійстя вони не хочуть.

- Загалом у селі зареєстровано 183 людини. Та на початок року там по факту було близько 80-90 меш­канців, розказує керуючий спра­вами виконкому Сновської міськра­ди Володимир Карпенко. - Піс­ля січневого обстрілу із села виїхало десь до 20 чоловік. Ще близько 30-40 мешканців евакуювалися увечері 1 лютого, зра­зу після трагедії. Ми прислали в село автобус, щоб усі охочі могли виїха­ти. Та до ранку наступного дня таких назбиралося лише троє. Зараз вони в одному з гуртожитків у Сновську (роз­мовляємо 3 лютого, - Авт.) Най­ближчим часом, можливо, перейдуть у приватний будинок. Вже с люди які готові надати їм своє житло.

Що стосується Сергія Полянцева то зразу після трагедії його в стані середньої тяжкості доправили в хірургічне відділення Сновської районної лікарні. Там медики, провели травмованому протишокову терапію і первинну хірургічну обробку ран.

У чоловіка мінно-вибухова травма, численні осколкові поранення правої половини тіла, контузія. Багато дрібних осколків застрягли в м'яких тканинах, один у кістці ноги, біля ступні. За деякий час їх доведеться видаляти, інакше дошкулятиме біль. Втім зараз потерпілий не в лікарні, дізнавшись про загибель дружини, він іще 2 лютого написав відмову від подальшого лікування і поїхав, додому готуватись до похорону, - розповіла медична директорка лікарні Ірина Карпушина.

Попрощалися із загиблими 4-го лютого в Єліному.



Для тих, хто хоче допомогти родинам загиблих публікуємо банківські картки:

4149629396987117 - Козловска Юлія донька подружжя Пляскіних. На її картку також можна передавати кошти на користь родини загиблого Василя Іванова.

5168757416222190 - Буштрук Валерія - племінниця Маховик Світлани Миколаївни. На її картку також можна передавати кошти на користь Сергію Полянцеву, який вижив і потребує подальшого лікування.

Джерело: газета "Гарт" від 09.02.2023, Олексій ПРИЩЕПА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: