Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Відомий аграрій Юрій Кобизький попри війну відкрив цех з виготовлення молочної продукції

Відомий аграрій Юрій Кобизький попри війну відкрив цех з виготовлення молочної продукції

 

Фермерське господарство «Білі роси» з Понорниці запустило у роботу цех переробки власного мо­лока «Екстра» гатунку. Асортимент молочної продукції вражаючий. Якість відмінна. Продукцію можна придбати у Сосниці, у магазинах "Едем", "Причал". "Золотий п’ятачок", "Мрія”, "Тріумф" та інших, а також у Корюківці та деяких сільських магазинах та у всіх чернігівських супермаркетах «Сєдам».



Свій аграрний бізнес Юрій Кобизький роз­почав ще у буремних 90-х роках у галузі рос­линництва, згодом зайнявся ще і тваринни­цтвом, а саме розведенням дійного стада, а цьогоріч і взагалі приємно шокував, коли на прилавках магазинів побачили молочну про­дукцію місцевого фермера. Приваблива упа­ковка і відмінний смак. Дехто вже і взагалі відмовився від чужого масла і сиру. Нове ви­робництво цікаве двома аспектами. Перше - у такі складні часи на теренах Коропщини з'явилося підприємство, яке не продає, а ви­робляє. Сьогодні таких не те що мало, а вза­галі немає. А тому хотілося розповісти про це читачам. Друге - цікаво було дізнатися про якість продукції від «Білих рос». Просто ос­таннім часом якось перестали вірити вироб­никам, які на етикетці пишуть одне, а домі­шують у продукцію що завгодно. Читаєш на пачці масла, що у складі тільки молоко ко­ров'яче, а на смак - спред. Минулого року Центр Експертиз ТЕСТ проводив експертизу 29 зразків масла, і тільки 9 з них виявилися справжніми, тобто у складі тільки коров’яче молоко. Решта - фальсифікат. З тих дев'яти виробників у нас на полицях бачила тільки продукцію одного, і то у деяких магазинах. Отже, ми споживаємо шкідливий для здоров'я продукт.

З чого ж виробляють свою продукцію «Білі роси» та коли прийшла ідея зайнятися власним виробництвом, адже це дуже складно і ризиковано, оскільки на ринку «молочки» висока конкуренція ми і говорили з Юрієм Кобизьким.

ПІДШТОВХНУЛА ВІЙНА


- Я про це думав завжди, бо немає такого виробника-аграрника, який би не мріяв про власну перероб­ку. Кінцевий продукт - це додана вартість і це вигідно. Європа до цього прийшла вже давно, ми ще тільки ру­хаємося у цьому напрямку. Щоб було закрите виробни­цтво: тут виростили, скормили тваринам, виробили про­дукцію і продали. Це називається: від поля - до столу. Але мої мрії може так і залишилися б мріями, і довго я до цього йшов, якби не військові дії на території області, коли ми два місяці молоко просто виливали. До двадця­ти тонн щодня. Спершу ми роздавали у громаді безплат­но, потім продавали по 5,10 гривень, аби хоча б покри­ти затрати, адже розвозили по селах. Але люди не мог­ли спожити стільки молока. Ми мали величезні збитки че­рез військові дії, адже треба було утримувати ферми, на яких до тисячі голів тільки дійного стада. Ось тоді і вирі­шив, що зволікати з переробкою не можна. У нас не було іншого виходу.

- І як у такій складній ситуації вам вдалося відкрити власне виробництво?
- дивуюся. Адже це дуже дорога справа, напевне, на неї мільйони треба.

- Дійсно, дуже серйозна і дорога справа. І це не тіль­ки обладнання, це і упаковка. Щоб зайти в якийсь супер­маркет, треба орендувати, як у них називають, полицю. Продав чи не продав, а за оренду сплати. Реклама, звіс­но, без неї ніяк розкрутитися. Тих виробників, які на рин­ку вже десять років, споживачі знають і купують. Хто ди­виться на якість, хто - на ціну. Я сам такий: купую те, що знаю, а коли з'являється новинка, то не дуже на неї ки­даєшся. Але, як написано у Біблії: «Дорогу осилить той, хто йде». Активно освоюють ринок.

- Ви, напевне, брали кредит?

- Та які там кредити? У цьому році банки кредити не да­ють. До війни ми були дуже задоволені, держава допома­гала. Банки давали кредити під дуже низькі відсотки, під три, а то і безвідсоткові. Тоді був зліт бізнесу, зараз па­даємо стрімко вниз. Але ми нічого не просимо і ні на що не претендуємо. Покладаємося тільки на себе. Цех із ви­робництва молокопродукції орендували в Деснянському за символічну суму. Дякую господарям, що пішли назу­стріч. Віктор Пантелійович Шкурко допоміг і досвідом, і надав у користування деяке обладнання зі свого заво­ду. Ми придбали за власні кошти тільки необхідне облад­нання для упаковки, маркування.
Розробили та замови­ли дизайнерську упаковку, адже і це важливо. У вересні, коли отримали всі необхідні сертифікати, розпочали ви­робництво. Сьогодні про прибутки і мови немає, оскіль­ки реалізація невелика, хоча ми активно освоюємо ри­нок. У минулому місяці, приміром, менше заробили, ніж витратили на рекламу. Що позитивно, ми вже реалізову­ємо свою продукцію у всіх чернігівських супермаркетах «Сєдам», присутні у 360 магазинах Чернігівської облас­ті, дві третини - Сумської. Хочемо покрити Чернігівську та Сумську області повністю та частково Київську. Хоча у Київській важко, бо там дуже поширені супермаркети, ве­лика конкуренція і дуже складно доводити, що наша про­дукція гідна уваги.

СМАЧНА ТА ЯКІСНА МОЛОКОПРОДУКЦІЯ

- А тепер про якість. Що у вашому маслі і сирі, іншій продукції?

-Тільки молоко від білоросівських корівок. І жодного ін­гредієнта незрозумілого походження. Чисте молоко і бак­терії, необхідні для сквашування, які використовує весь цивілізований світ. Ні пальмових олій, жодних тваринних жирів, які додають нечесні товаровиробники. Нам немає ніякого сенсу щось додавати, оскільки у нас своє моло­ко і ми зацікавлені у його переробці. До речі, молоко у нас «Екстра» гатунку. Ми до війни продавали його тіль­ки на зарубіжні заводи «Сандора» та «Лакталіс», які ви­готовляють дорогу продукцію. Як нам пояснювали, з на­шого молока нічого не можна купити в Україні, усе йшло на експорт. А тому і продукція з такого молока не може бути дешевою.

На сьогодні ФГ «Білі роси», не дивлячись, що перероб­не виробництво ще тільки спинається на ноги, уже має доволі великий асортимент. Це - молоко, жирністю 2,5 та 3,2 відсотка, сметана 15-ти та 20-ти відсоткової жирності, сир кисломолочний 9-відсотковий та обезжирений, сирок солодкий з родзинками, масло 73 та 82,5 % жирності у пачках і вагове, сир «Сулугуні» та «Сулугуні» копчений. Виробляють п'ять сортів твердих сирів: «Деснянський», «Кобизський», «Романтик», «Авторський» копчений, ковбасний плавлений. Але це ще не межа. Тут постій­но працюють над розширенням асортименту. Учаться, вдосконалюються. Зараз, приміром, встановлюється лі­нія із виготовлення йогуртів у стаканчиках. У нашому ре­гіоні жоден молокозавод таких йогуртів не випускає. До Нового року продукція вже з'явиться на полицях мага­зинів. Загалом у нас задіяні на різних ділянках роботи по всіх наших господарствах до 200 працівників. А тому, як не складно зараз, покладаю надію, що наша продук­ція завоює свого покупця. Але для цього треба час і ба­гато зусиль.

НА ВЛАСНІ ОЧІ

- Цього дня ми побували на виробничих потужностях у Деснянському, адже краще раз пробачити, ніж сто ра­зів почути. Я була приємно вражена. У маленькому ко­ридорчику нас вдягли у халати, шапочки та бахили, і тільки тоді ми змогли зайти у цехи підприємства. Скрізь стерильна чистота, свіжовимита підлога. Пахне свіжим молоком. Екскурсію нам провела головний технолог Наталія Василівна Мельник. Має вищу спеціальну осві­ту, закінчувала університет у Києві. І з досвідом. Довго працювала на Коропському сирзаводі, але два роки була без роботи. Зараз їздить у Деснянське і дуже задоволе­на, що може працювати.

- Виробництво продукції починається в апаратному цеху. Тут ми вирішуємо, що нам робити: чи молоко фа­сувати, чи сир, масло виготовляти, залежно, якої про­дукції немає. Молоко надходить тільки «Екстра» гатун­ку, то проблем із якістю ніколи немає. Його загружаємо у пастеризаційну установку, де автоматично виставлена температура 72 градуси. Тут стоїть контрольний апарат, який не пропустить молоко нижчої температури. Таким чином відбувається знезараження бактерій. Уся наша продукція тільки з пастеризованого молока. У складі - тільки коров'яче молоко і необхідні для сквашування за­
кваски. Усе повністю натуральне, - запев­няє Наталія Василівна.


Побували ми цього дня в лаборато­рії. Там господарює Людмила Іванівна Василець. Заманили її у Деснянське із Шостки. У її обов'язках - усі лабораторні аналізи.

- Усі продукти перевіряємо на якість, масову частку жиру, білка... Обстежуємо все: від сирого молока, закінчуючи готовим продуктом. Усе строго за технічними умо­вами, як написано у документі. Ми ж не у підвалі робимо, у нас усе офіційно. Через Держпроднагляд отримали всі дозволи, - каже Людмила Іванівна.

ЯК НАРОДЖУЄТЬСЯ СИР


У сирцеху ми познайомилися із сироро­бами, які саме варили сир. У великій ванні механічно змішувалося заквашене сичуж­ними ферментами молоко на сирне зерно, яке потім після обсушки залежно від виду сиру потрапляє у форми, де пресується у голівки. А потім сир має «покупатися» дві-три доби у солоній ванні при відповідній температурі. І тільки тоді його «вдягають» у плівку і відправляють виле­жуватися у холодильні камери. Який сир на 30 днів, який
- на 45. Виробництво сиру дуже копітка і відповідальна справа на всіх ділянках. Була здивована, що для того, аби була відмінна якість, навіть вода має бути очищена, і роблять це не без участі комп'ютера. І при всіх процесах виготовлення сиру повинна бути суворо дотримана тем­пература, час. Десь прогавив - і все, сир не буде мати на­лежної якості і смаку. А тому у сирцеху у кожного своя ді­лянка роботи і своя відповідальність. У цеху - дві ванни по 5 тонн кожна. Цього дня була задіяна тільки одна і то наполовину.

- Ми можемо за добу переробляти 30 тонн молока, така потужність підприємства. Але на сьогодні виробляємо стільки, скільки можемо реалізувати. Наробити і не про­дати, який смисл? Минулого місяця ми переробили 200 тонн молока, а в цьому місяці зменшили виробництво че­рез відключення електроенергії, - розповідає технолог.

Цього дня ми були під враженнями від побаченого, як народжується сир. Але коли зайшли до холодильної ка­мери, то і дух захопило. На височезних до стелі стелажах сир у жовтих і червоних одежах. відпочивав. Голівки були не тільки у плівках. Декого вдягли у латексні упа­ковки. Цікавимося, чому? Це буде сир «Романтик», який виготовляється за голландською технологією. Розповіли, що він більше виділяє вологи і має більш насичений смак. Поки сир вилежується у цьому залі, а через певний час його переселять у більш холодний. Догляд за сиром - це справа окремих людей. Щоб сир був смачним і якіс­ним, вони постійно його перевертають.

- А оце ми вчимося робити сир «Малюк», - показує Наталія Василівна малесенькі з людський кулак головоч­ки сиру. Жартома запитала в Юрія Петровича: - То, може, ви для гурманів і сир із цвіллю робитимете? - Звичайно, робитимемо. Інші ж виготовляють, і ми будемо, - каже без жартів. - А ще ми плануємо переробляти сироватку. Зараз ми згодовуємо її тваринам. Сироватку можна сушити. Але з неї виходять гарні сири. Чули про сир «Адигейський»? А італійський «Ріккото»? Він з чистої сироватки.













Крайня наша зупинка була у фасувальному цеху. Тут «вдягають» масло, сир кисломолочний, десерт із ро­дзинками у привабливу одежинку. На великому столі сир фасують невеличкими шматками й упаковують їх у ва­куумну упаковку. А потім продукція, смачна і якісна, по­трапляє на полиці наших магазинів. Окремий момент, про який би хотілося сказати хоча б маленьким рядком, - працівники забезпечуються обідом із трьох страв. Можна відпочити - попити кави, коли є вільна хвилинка. Усе за рахунок власника виробництва. Працівники з повагою відгукуються про керівника.
- Нам так сподобалося тут, то, може, і нам до вас на роботу? - пожартували.

- Е, ні, у нас на роботу Петрович бере тільки місцевих жителів, вас не візьме, - відрубали працівники. До речі, на виробництві працює до 25 чоловік. Усі місцеві жителі, ок­рім лаборанта і технолога. Люди задоволені. Дегустували і ми сир і масло, кефір і сметану. Усе дуже смачно. А ще згадалося, як розповідав один чоловік, який побував на заводі, де виробляють ковбасу. Каже, після того перестав їсти ковбасу. А інший перестав купувати майонез, поба­чивши, з чого його колотять. Подумалося: а ось після від­відин молокопереробного виробництва «Білих рос», на­впаки, будеш їсти тільки їхню продукцію.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Людмила КОВАЛЬЧУК

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Кобизький, Понорниця, аграрій, молоко

Добавить в: