Дружина Євгена Петліца досі шукає чоловіка, який потрапив у полон до росіян

 

Кожного ранку Галина Петліц зі Сновська встає з наді­єю, що новий день принесе звістку про її чоловіка. Куди во­на тільки не зверта­лася, аби отримати хоч якусь інформа­цію. Головне з того, що вдалося дізнати­ся: Женя живий. Во­на має навіть повідо­млення, де його три­мають у полоні. Од­нак офіційного під­твердження немає.



Тому зараз її життя — це безперервне чекан­ня. Часто — зі сльозами, постійно — зі спогада­ми: їх не бракує, адже прожили разом більш ніж 20 років.
До повномасштабного вторгнення Євген (йо­му 44) працював у газовій службі водієм на аварійці. Найбільшим із його захоплень було коваль­ство. Іноді мало не силоміць доводилося забира­ти з кузні. Ще недавно це було звичайними буд­нями, а зараз згадується як найкращі дні. І не ві­домо, коли вони повернуться.

Від важких думок відволікає молодша дочка Полінка Вона першокласниця. Старшій, Каті — 21 рік. Зараз на заробітках у Британії. Усі її те­лефонні розмови з мамою починаються з запитан­ня про батька.

Галина не бачила чоловіка з 26 березня.

— Того дня Женю із Сашею Кольциним схо­пили між Старою Руднею і Петрівкою Вони ви­йшли з лісу на дорогу неподалік рашистського блокпоста (ця, а також територія в напрямку Хотуничів і Смяча була на Сновщині у період втор­гнення особливо небезпечною. — Авт.). У цей час до того місця наблизився ворожий КамАЗ. Хлоп­ці мали бінокль, але за деревами вони не побачи­ли машини і не почули гуркоту мотора — був дуже сильний вігер. Окупанти кинулися за ними. Втек­ти Жені із Сашком не вдалося.

На запитання, звідки вона знає такі подроби­ці, жінка відповідає:

— З ними був іще один чоловік. Він і розказав. Пояснив, що йшов позаду А коли все почалося, заховався, і його не помітили.

Деякий час Галина, як і дружина Олександра Кольцина Світлана, жила в цілковитому невіда­нні, хоча обидві використовували найменшу мож­ливість. аби хоч що-небудь дізнатися про чолові­ків.

— Ми з першого дня повідомили про захо­плення наших людей відповідним органам, які мають можливість долучитися до пошуків, про­те на сьогодні конкретної офіційної інформації щодо цих цивільних полонених немає, — сказав голова Сновської громади Олександр Медведьов.

Крім Євгена Петліца та Олександра Кольци­на. мова також про старосту з Нових Боровичів Анатолія Сірого. 29 березня його схопили пря­мо на робочому місці в старостаті. Спочатку по­везли додому, потім — у напрямку Городні.

Відтоді з усіма питаннями мешканці Новоборовицького старостинського округу звертали­ся до діловода — Олени Аиищенко. На останній сесії Сновської міськради її затверджено на по­саду старости — на період тимчасової відсутнос­ті (до дня фактичного виходу на роботу) основно­го працівника — Анатолія Сірого.

— Сподіваємося, що завдяки зусиллям вищо­го керівництва країни І міжнародних партнерів наші земляки повернуться додому, — говорить очільник громади.

— Якби можна було чимось зарадити само­тужки. зробила б усе, — плаче Галина Петліц.

Вона розмістила фотографію чоловіка в соцмережах із проханням відгукнутися всіх, хто міг якось перетинатися з ним після 26 березня. Надій мало, але так хочеться вірити в диво.

Ми теж публікуємо фото Євгена Петліца і но­мер телефону Галини: 068-376 31-98. А рап­том...

Джерело: газета "Гарт" від 06.10.2022,  Марія ІСАЧЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.