Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Рефрижератор Віктора Вікторовського все ще стоїть під міським моргом з тілами невпізнаних чернігівців
Рекламодателям

Радио
Радио

Рефрижератор Віктора Вікторовського все ще стоїть під міським моргом з тілами невпізнаних чернігівців

 

Вже в перші дні війни ворог завдав Чернігівщині нещадних бомбардувань. Лише одного дня 3 березня внаслідок авіанальоту в місті загинуло 47 людей.

- На третій день з початку війни до колективу моргу на Пирогова прийшло усвідомлення того, що скоро у нас може бути катастрофа, - визнав завідувач патологоанатомічного відділення моргу на вулиці Пирогова Едвард Злепко.

- Ми зрозуміли, що обсяги загиблих можуть бути більшими, але немає місця, де їх зберігати. Нема де й ховати, адже кладовища в Ялівщині та Котах, перебували під обстрілами. Але тіла загиблих потрібно десь зберігати деякий час для проведення експертизи та впізнання.



- У перші дні війни ніхто з нас не розумів, що буде далі, хоча працівники, які залишилися на своїй посаді, жили тут і заміняли один одного. Тут же працювали правоохоронні органи, за ухвалою яких відкривались кримінальні провадження на кожного покійника, тіло якого надійшло до нас.

- Проблема полягала в тому, що в моргах, що діють, не використовується мінусова температура, тіла в мирний час зберігаються там два-три дні, а бальзамуванням можна сповільнити розкладання тіла максимум на чотири-п'ять днів.

Медики згадали випадок, коли для перевезення трупів використовували рефрижератори. Так само діяти вони вирішили і в цьому випадку.

На запити про можливість задіяти холодильники місцевих перевізників відгукнулась міськрада та 37-річний перевізник Віктор Вікторовський. Розмова з ним відбулася на території його підприємства "Сівертранс", розташованого в районі "Хімволокна":



- Після бомбардування села Красне 26 лютого до моргу привезли велику кількість тіл загиблих військових, - згадав він. - Едвард Михайлович сказав, що їх нікуди було складати, тому я поставив на території моргу спочатку один рефрижератор, потім переговорив з іншими перевізниками, Олександром Позняком та Ігорем Шумейко, і скоро три машини стояли біля моргу та одна біля другої міської лікарні.

Тіла знаходилися в холодильниках стільки часу, скільки необхідно було для їхньої ідентифікації, а це було непросто, оскільки від деяких загиблих залишилися лише фрагменти.

Мій робітник Євген довго розшукував свого тестя Віктора Рудольфовича Ібрагімова, офіцера в минулому, який вступив у тероборону, його направили до Красного, і наступного ж дня він потрапив під авіаобстріл. У морзі він пролежав до середини квітня, а Євген у цей час обходив усі морги, лікарні, цвинтарі і не міг його одразу впізнати, настільки тіло було обгорілим.

- Вікторе, скільки людських тіл міститься в одному рефрижераторі?
- Не можу сказати, їх переносили працівники моргу. Довжина машини –13.60, ширина – 2.40. По мірі опізнання в них з'являвся вільний простір, і я попросив працівників моргу перенести тіла з трьох машин, що належали моїм товаришам, до мого.


Віктор їхав з Чернігова на деякий час, вивозив сім'ю за кордон. Коли повернувся 1 квітня, побачив розбиту територію його підприємства, що потрапила під авіаналіт. На той момент там стояло 20 машин, вони вціліли, а причіп та фура згоріли, офіс було пошкоджено. 





- Місто оплатило вам цю послугу?

- Ні, звичайно, питання про оплату навіть не стояло. Я чим зміг, тим і став у нагоді.

Свій перший рефрижератор Віктор купив на кредитні гроші під час навчання на другому курсі Політехнічного інституту за спеціальністю "Фінанси та кредит". Нині має 50 таких машин, кожна, до речі, коштує по 30-50 тисяч доларів.

- Підприємство працює та розвивається, у нас укладені договори з замовниками, у мене є сім'я, троє дітей, ось тільки ця війна…, - з досадою висловився Віктор.

Рефрижератор Вікторовського вже четвертий місяць так і стоїть на території моргу. У ньому лежать неідентифіковані тіла, вони запаковані у мішки, марковані у кількох місцях бирками.

- Чому тіла покійних так довго знаходяться на території моргу? – питаю Едварда Михайловича Злепко.
- Опізнані тіла вже забрали близькі їм люди. У цих, знівечених, обгорілих, немає жодних документів чи ознак, за якими їх можна впізнати. Та й треба, щоб був хтось, хто може їх упізнати. Здебільшого це родичі, які шукали їх. Полегшує ідентифікацію наявність документів померлого, якісь особливі прикмети - шрами, наколки, у багатьох випадках впізнавали їх по натільних хрестиках. Якщо таким чином упізнати не вдається – беремо матеріал на аналіз ДНК, який робиться у спеціалізованих лабораторіях, але це – тривала процедура, місяць – два. Результати ДНК-експертизи надходять у загальну базу, і ще має знайтися близький родич, який, у свою чергу, здасть зразок своєї ДНК і зможе таким чином довести спорідненість.

- Але такий родич в умовах війни може не знайтись ще довгий час чи взагалі ніколи! Що робити з цими тілами у такому разі?
- Вони лежатимуть, доки не будуть упізнані, або для їх захоронення потрібне рішення керівних органів країни. Можливо, так буде, доки не закінчиться війна. Хоча я думаю, що їх можна ховати у випадку, якщо їхня ДНК є в базі.

У ті дні упізнані тіла ховали на старому цвинтарі в Олександрівці, в довгій траншеї, виділяючи для кожного померлого метри по нормативах і фіксуючи, де він похований, для того, щоб пізніше можна було його перепоховати.

- Я дуже сподіваюся, що рефрижератор, що стоїть у нас, не буде поповнюватися новими невпізнаними тілами, - сказав Едвард Михайлович. - Але якщо місця для них ще знадобляться, то такі люди, як Віктор Вікторовський, допоможуть нам.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: морг, Злепко, захоронення, рефрижератор, Вікторовський

Добавить в:
 
 


Центр Комплект