Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Власник СТО на Бобровиці Віталій Збруй, ледь не загинув через те, що ремонтував техніку ЗСУ
Рекламодателям

Радио

Власник СТО на Бобровиці Віталій Збруй, ледь не загинув через те, що ремонтував техніку ЗСУ

 

Розбита Бобровиця поступово відновлюється після масованого обстрілу. Складені в купи уламки та залишки будинків, у господарствах з'являється електрика та вода. От тільки їздити звідси до центру по домашніх справах та за продуктами в автобусах за 12 гривень накладно. Певною мірою рятує ринок, який стихійно з'явився перед непрацюючим магазином “АТБ”. Продавці – приїжджі з навколишніх сіл, ціни різні, на деякі продукти вищі, ніж на центральному базарі: кров'янка – 130 грн., м'ясо –130-150 грн., пряники – 75 грн., сир – 60 – 80 грн. За рішенням мешканців мікрорайону базар працює лише за середами.





- Коли сюди "прилітало", ми сиділи по підвалах і знаємо, що тут було, за розповідями очевидців, - розповіли жінки за прилавком, доповнюючи одна одну:

- Коли почалася війна, магазин працював лише один день. Тоді стояла черга, ракети літали над головою, дехто падав на землю, закривши голову руками, хтось тікав подалі від цього місця.

- Лупили абияк, але прямого попадання по "АТБ" не було, в ньому тільки розбиті вікна, і прогнулася стеля. А житловий будинок поряд розтрощило майже до фундаменту. Спочатку магазин без вікон майже добу охороняли військові, а потім його керівництво розпорядилося роздати продукти людям, бо пригнати фури за ними під обстрілами вони не ризикували.

- ”АТБ” пропрацював у нас лише рік, шкода, що зараз не працює, для нас це найкраща крамниця.








І справді, будівля магазину майже не пошкоджена, як і довгий корпус із гаражів, що стоїть за ним за двадцять метрів. Окрім крайньої секції, що зараз має вигляд місива з розбитих бетонних блоків, розплавленого металу, деталей обгорілих автомобілів. Тут донедавна стояла СТО, яку її господар 68-річний Віталій Михайлович Збруй організував ще 1995 року.

- Мене життя змусило створити майстерню, - розповів він. - Ще за Союзу я був далекобійником, а потім подумав - чому б не завести свою справу? Орендував частину гаражу райвиконкомівського відділу культури, придбав інструмент та обладнання та почав працювати. Я ж і водій, і токар, і зварювальник, зараз ще й директор СТО.

- Віталію Михайловичу, зараз важко без сліз дивитися на ваше господарство. Розкажіть, що сталося?
- Цей розгром стався у перші дні війни. Адже я ремонтував нашу військову техніку, а росіяни це вирахували. На розі за АТБ стояв танк, у нього не поверталася вежа. Я покликав на допомогу електрика, але відремонтувати танк нам так і не вдалося, виявилося, що він наповнений снарядами, треба було їх виносити, але вони могли б так здетонувати, що не було б ні танка, ні магазину. Та й танкіст сказав, що він на рації весь час, і будь-якої миті може бути передислокація. Вирішили не ризикувати. Ще за кілька днів до майстерні під'їхав БТР, його водія послав командир, бо вже знав, що я допоможу з ремонтом. І тут почався обстріл.

- Від перших трьох снарядів з'являлись дірки у стінах діаметром до метра, так росіяни пристрілювалися. Солдатик і мій товариш Іван спочатку зайшли в бокс, поки він не розвалився від вибухів, потім спустилися до оглядової ями, а я не поспішав туди. Четвертий приліт викликав вогонь, мабуть, це було щось запальне, він був найсильніший, мене вибуховою хвилею штовхнуло в яму, спалахнула моя фуфайка, а тут солярка з бака біжить. Іван зірвав з мене фуфайку, але тут мене вдарило по голові і по губах, я впав і знепритомнів. Коли прийшов до тями, в ямі не було ні солдатика, ні Вані, а я перед цим купив 800 кг. смоли, щоб обробити гараж, вона спалахнула, стало темно, як уночі. У темряві намацав сходи, а на них залізна балка, яку не підняти. Я подумав: "Вони ж якось вибралися?" Поповз назад, побачив невеликий просвіт і вже без фуфайки виліз через нього. А то був би шашлик...




На фото Віталій Михайлович Збруй








-Так ви вважаєте, що вони бомбили вас цілеспрямовано?

- Всі наші військові вже знали, що я ремонтую техніку і могли приїхати будь-коли.

- Вони "валили" прицільно з боксу, - підтверджує Іван Кошевець. - І, напевно, думали, що в боксі стоїть кілька БТР-ів.



На фото - Іван Кошевець

Сьогодні Віталій Михайлович перебуває у деякій розгубленості, відчуваються наслідки контузії:

- У мене пам'ять ослабла, не знаю, де лежить одяг, ходжу по хаті та шукаю його.

- Ви ж тут все відновлюватимете і працюватимете далі?
- Я не знаю, як працювати далі, всі інструменти там, під розбитими бетонними блоками. А, наприклад, набір "головок" коштує три з половиною тисячі. "Жигуль" сина і моя машина розплавилися. Потрібні гроші, думатиму.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Бобровиця, Збруй, СТО

Добавить в:
 
 


Центр Комплект