У Чернігові попрощалися із загиблим захисником Володимиром Андрійченком

У Катерининській церкві у Чернігові 7 квітня попрощалися із бійцем 1-ї танкової бригади та головою обласного осередку Комітету виборців України Володимиром Андрійченком. 16 березня він загинув під час спроби вивезти з с. Новоселівка, що у передмісті обласного центру, поранених українських солдатів.



Попрощатися із загиблим прийшли близько 30 людей. Володимир Андрійченко був учасником двох революцій – Помаранчевої та Гідності, а також ветераном АТО. У 2015 році під час другої хвилі мобілізації він пішов добровольцем воювати на Схід України.

«Він завжди усіх підтримував та допомагав. У нього перша освіта – педагогічна, він працював у звичайній сільській школі. Щодня їздив і викладав у дітей історію. Його любили вчителі та діти. Коли він пішов у 2015 році в АТО, його чекали. Він звідти повернувся, ми сподівалися, що більше вже такого не буде. Але, бачите, окупантам було мало цього», – розповідає кума Володимира Лариса Загрива.

Після повернення з Донбасу Володимир отримав другу вищу освіту – військову, на початок вторгнення Росії в Україну він був резервістом. У складі 1-ї танкової бригади з 24 лютого він працював у медичній бригаді.

Володимир загинув 16 березня у селі Новоселівка, що поблизу Чернігова, під час спроби вивезти поранених українських військових. Його машину обстріляла російська ДРГ з протитанкового гранатомету та кулемету, говорить його батько Леонід Андрійченко. Саме він 2 тижні потому знайшов тіло Володимира.

«Як російські відійшли, я там вже був через чотири години одразу. Там іще міни лежали, розтяжки були. Мені сказали, що там стоїть машина його розстріляна, і він має лежати там на узбіччі. Я туди дійшов: машина стоїть, а тіла немає. А його хтось узяв та прикопав трошки. 2,5 тижні він пролежав прикопаний там», – розповідає чоловік.

Протягом усього цього часу дружина Володимира Людмила та його 13-річна донька перебували у тимчасово окупованому с. Михайло-Коцюбинське на Чернігівщині.

«Ми до останнього дня сподівалися, що він все ж таки живий. Він був коханим чоловіком та люблячим батьком. Я не знаю, як нам без нього жити. Він завжди був на висоті, завжди був першим, завжди був активістом».



Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: