Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Виживання в екстремальних умовах пенсійної реальності
Рекламодателям

Радио
Радио

Виживання в екстремальних умовах пенсійної реальності

 

Часом вітчизняне телебачення передає нам художні картини щасливого життя зарубіжних пенсіонерів. Виявляється, після виходу на заслужений відпочинок у них з’являються час, бажання та можливості витрачати їх на приємне спілкування, захопливі подорожі та численні хобі. Мовляв, ці люди багато працювали й тому тепер можуть собі дозволити такий спосіб життя, ні в чому собі не відмовляючи. І хоч розуміємо, що деякі епізоди «західного» життя де в чому можуть бути ідеалізованими, проте для мільйонів пенсіонерів багатьох розвинених країн світу це цілковита реальність, в яку простим українцям важко повірити. Адже наші пенсіонери здебільшого реально змушені виживати. І в спілкуванні вони говорять лише про свої біди та болячки, а про подорожі можуть тільки мріяти, і єдине їхнє хобі на теперішньому етапі життя — відчайдушний пошук додаткового заробітку. Отож віддавши по 30-40 років свого життя державі, натомість отримавши від неї мізерну винагороду усього в 2-3 тисячі гривень, вони вимушені торгувати на базарі заради бодай якоїсь добавки до пенсії.



Ось і минулої п’ятниці, не зважаючи на грудневу вологу прохолоду, торгівля на носівському ринку йшла своєю чергою. Чи то похмура дощова погода не сприяла купівельній активності носівчан, чи, може, занизькою стала їх фінансова спроможність з початком опалювального сезону, утім, жвавою її точно назвати не можна. Отож і тим нашим знайомим пенсіонерам, хто прийшов вторгувати бодай якусь копійчину, довелося вдаватися до маркетингових ходів. Бабуся Катерина, скажімо, весь свій товар, а саме часник, гарбуз, калину, квасолю, насіння соняшника, кропу тощо, пропонувала покупцям купувати за акційною ціною по десять гривень.

— Все своє, вирощене власноруч на присадибній ділянці, — хвалить свій товар. — Хоч і важко вже самій обробляти город, але ж без домашнього продовольства сьогодні пенсіонеру не обійтися, та й вторгувати хоч і небагато, можна, все ж якась добавка до пенсії.

А ще, додає, що ходить на базар не тільки заради виторгу, а й щоб поспілкуватися з людьми, бо за городами, каже, все літо світу білого не бачила.



Інша пенсіонерка пропонує мені сушені плоди шипшини, бузини, глоду, різні лікувальні трави та суцвіття — така собі домашня аптека на прилавку.

— Раніше люди здебільшого лікувалися травами. Наша родина не визнає хімічних лікарських препаратів, п’ємо лише чаї з трав і майже не хворіємо. Великого прибутку на цьому не маю, бо продаю все недорого — по 15-20 гривень за пакунок сушених квіток чи трав, 40-50 гривень — півлітрова баночка бузини, шипшини чи глоду. А ще пропоную покупцям консервовані гриби, овочеві салати — все дуже смачне, сама консервую, теж по 40-50 гривень баночка, — рекламує свій товар літня продавчиня.


Рухаємося далі. Скуштувати меду нас закликає Ліда Іванівна. Пропонує нашій увазі квітковий, липовий, гречаний, соняшниковий, різнотрав’яний. 500-грамова баночка цього, можна сказати, преміального продукту коштує 100 грн. Ціна цілком виправдана, каже жінка, бо ж наразі тримати пасіку — задоволення не з дешевих.

— Пасікою займається син, я тільки реалізую медову продукцію...



В овочевому ряду столові буряки, капусту, моркву в асортименті зі свого городу продає чоловік із Тертишників. За кілограм просить від 5 до 10 гривень у залежності від розміру та якості своєї овочевої продукції. Вирощена дбайливими руками господаря, без нітратів та гербіцидів і ціна символічна, а черги немає. Може, якби цей товар та в столицю. Привіз чоловік провіант на власному авті. Тож чи вистачить виторгу хоч на бензин, щоб доїхати додому, питання риторичне.

— Якщо раніше людина могла собі дозволити, наприклад, п’ять кілограмів м’яса взяти, то тепер кілограм - півтора. То означає, що у людей коштів немає, — скаржиться на малий попит на її товар продавчиня домашньої свинини у м’ясному павільйоні. — Сало піднялося у ціні, тепер продається майже за тією ж ціною, що і м'ясо. Тенденція до зростання цін була і раніше, але ж 140-150 гривень — це перший рік. Корми подорожчали, подорожчало і сало.



Воно й не дивно, адже ціни в нас ростуть не тільки на продукти харчування, ай на решту товарів широкого вжитку, не кажучи про галопуючий ріст вартості пального, космічні ціни на комунальні послуги. Як в таких умовах виживати пенсіонерам, одиноким престарілим громадянам, іншим, як у нас кажуть, не-захищеним верствам громадян — залишається незрозумілим. І хоча Конституція України передбачає право громадян на соціальний захист у старості і навіть декларує гарантії отримання пенсій та інших видів соціальних виплат, які повинні забезпечувати людям достойний рівень, якість життя більшості пересічних українських пенсіонерів далека не тільки від комфортного та бажаного, але й просто від задовільного рівня. Утім, наші пенсіонери вже давно не сподіваються тільки на державну підтримку. Отож і виживають, як можуть — доки стане сил та здоров’я, обробляють город, тримають домашню худобу, птицю — продають на базарі, торгуючи якусь копійчину на комуналку та ліки, доношують одяг придбаний ще з того, старого життя. Так і покривають різницю між реальною вартістю проживання і своїми офіційними прибутками у вигляді чесно й самовіддано виданих державою пенсійних подачок. Прикро.

Носівська газета «Носівські вісті» №49 (9751) від 9 грудня 2021, Марина Зуб

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Носівка, ринок

Добавить в:
 
 


Центр Комплект